Податки і податкова політика (стр. 2 из 33)

Соціальна функція – від обсягу податків залежить розвиток соціального життя суспільства. Разом з тим - податки й збори, що стягуються на території держави повинні бути соціально справедливими. Найбільш соціально несправедливими є непрямі податки, які включаються в ціну товарів (робіт, послуг) і однаковою мірою перекладаються як на споживачів з високими так і з низькими доходами. Найчастіше соціальна функція реалізується через надання окремим групам населення податкових пільг.

Регулююча – визначається впливом податків на різні сторони діяльності платників. Вона здійснюється шляхом змін у податковій системі - податкових ставок, пільг, штрафних санкцій, умов оподатковування.

Стимулююча – ця функція реалізується через систему пільг, виключень, змін умов оподатковувань.

Стримуюча – проявляється через введення акцизів на підакцизні види товарів, які збільшують ціну. Держава в такий спосіб стримує осіб від уживання алкоголю, сигарет і т.п..

Відтворювальна – це функція проявляється в вигляді платежів за спеціальне використання природних ресурсів.

4. Характеристика основних елементів оподатковування.

По кожному податку й збору існують, установлені законодавством основні елементи оподатковування:

1. Суб'єкт оподатковування.

2. Об'єкт оподатковування.

3. Ставка податку.

4. Одиниця оподатковування.

5. Джерела виплати податків.

6. Пільги.

7. Податкова квота.

Суб'єкт оподатковування (платник податку) – юридичні й фізичні особи, які відповідно до законодавства зобов'язані виплачувати податки й збори.

Об’єкт оподатковування – те, що обкладає податком, тобто предмет оподатковування (доходи громадян, прибуток підприємств, торговельна надбавка, рухоме і не рухоме майно, фонд оплати праці).

Ставка податку – законодавчо встановлений розмір оплати за одиницю оподатковування. Існують два методи встановлення податкових ставок:

Універсальний – установлюється одна ставка оподаткування для всіх суб'єктів (ПДВ – 20%, податок з доходу фізичних осіб – 13%, податок на прибуток підприємств – 25%);

Диференційований – метод, при якому установлюється кілька ставок оподатковування. Диференціація можлива в розрізі платників податків, а також у розрізі об'єкта оподатковування (податок із власників транспортних засобів, податок на землю (якщо грошова оцінка землі не встановлена), ринковий збір, збір у ПФУ і т.д.). Одиниця оподатковування – одиниця виміру об'єкту оподаткування (грошова або фізична).

Джерела виплат податків – доход суб'єкта оподатковування за рахунок якого оплачуються податки й збори. У деяких випадках об'єкт оподатковування й джерела виплат збігаються (податок на прибуток підприємств).

До складу валових витрат підприємств включають - податок із власників транспортних засобів, податок на землю, податок за спеціальне використання природних ресурсів (у межах ліміту), частково - податок на рекламу.

За рахунок доходів підприємства сплачуються - ПДВ, акцизний збір.

За рахунок чистого прибутку (тобто без податку на прибуток) сплачуються штрафні санкції, платежі за спеціальне використання природних ресурсів (понад ліміт), збір за забруднення навколишнього середовища (за викиди понад ліміт).

Податкові пільги – повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від сплати податків і зборів, відповідно до діючого законодавства.

Податкова квота - частка сплачених податків і зборів у сумі отриманих доходів. Податкова квота оцінює рівень оподатковування юридичних і фізичних осіб.

5. Способи визначення співвідношення між податковою ставкою й величиною об'єкта оподатковування.

У процесі застосування податкових ставок, важливу роль відіграє визначення співвідношення між ставкою податку й величиною об'єкта оподатковування. До основних способів відносяться: пропорційний, прогресивний, регресивний і змішаний способи. Використання того або іншого способу визначається в процесі проведення податкової політики, що враховує безліч факторів. При цьому в основі розрахунків застосовується об'єкт оподатковування, обсяги споживання, вартість майна, показник платоспроможності й т.д.. Використовуються різні способи, що дає можливість проводити більше гнучку й ефективну податкову політику.

1. Пропорційний спосіб – установлюється одна ставка оподаткування, що не змінюється в міру збільшення або зменшення об'єкта оподатковування (податок на прибуток підприємств – 25%).

2. Прогресивний спосіб – ставка оподатковування збільшується в міру збільшення об'єкта оподатковування. Існують прогресивні простий й прогресивний складний методи:

прогресивний простий метод – у міру збільшення суми доходу збільшується й

ставка податку на загальну суму отриманого доходу (страхові внески в ПФУ);

прогресивний складний метод – припускає використання ступеневого оподатковування об'єкта. Для кожного інтервалу об'єкта встановлюється відповідна ставка. Оподаткування проводиться для кожного інтервалу окремо.

Загальна сума податку визначається шляхом множення його величини, розрахованої для кожного інтервалу окремо. Такий підхід в оподатковуванні вважається більше справедливим, тому що кожна попередня частина об'єкта оподатковування обкладається податком по більш низькій ставці. Такий похід є більше вигідним на мікрорівні.

3. Регресивний метод – у міру збільшення об'єкта оподатковування ставка оподатковування зменшується. Такий метод використовується тільки при непрямому оподатковуванні.

4. Змішаний спосіб.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ І ОБОВ'ЯЗКОВИХ ВІДРАХУВАНЬ.

1. Основні принципи класифікації податків.

2. Загальнодержавні податки й збори, порядок їхнього встановлення й розподілу між різними елементами бюджетної системи.

3. Місцеві податки й збори, їхнє призначення й використання.

1. Основні принципи класифікації податків.

Класифікація податків і зборів по різних принципах оподатковування:

Прямі податки - податки, які безпосередньо встановлюються на доходи або майно юридичних або фізичних осіб, і платниками яких виступають безпосередньо власники цих доходів або майна.

Основні характеристики прямих податків:

1. У ролі платника і у ролі податкового агента при сплаті прямих податків виступає одна й таж особа (за винятком сплати податку з доходу фізичних осіб, а також страхових внесків, які утримуються з доходів фізичних осіб). 2. Прямі податки включаються в ціну товару на стадії виробництва.

3. Прямі податки розподіляють податковий прес так, що більше податків і зборів сплачує та особа, що одержує більше доходів, тобто вони є більш соціально справедливими.

Як правило об’єктом оподатковування виступають доходи громадян, прибуток підприємств, рухоме і нерухоме майно юридичних і фізичних осіб, дивіденди.

До прямих податків відносяться: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на промисел, податок на землю, податок із власників транспортних засобів, авансовий внесок по податку на прибуток.

Непрямі податки й збори - податки, які включаються в ціну товару, робіт, послуг, понад собівартість і прибуток, а платниками безпосередньо є споживачі товарів, робіт, послуг. Непрямі податки прямо незалежні від доходів підприємства.

Основні характеристики непрямих податків:

1. У ролі платника виступає одна особа (споживачі товарів, робіт, послуг), а в ролі податкового агента виступає підприємство, що здійснює реалізацію товарів, робіт, послуг.

2. Непрямі податки включаються в ціну товарів, понад собівартості і прибутку.

3. Непрямі податки і збори є соціально несправедливими. До непрямих податків ставляться: ПДВ, акцизний збір, мито.

Податки на доходи – це прямі податки, які стягуються із сукупного доходу юридичних або фізичних осіб, а об'єктом оподатковування безпосередньо виступають: зарплата фізичних осіб, дивіденди, прибуток підприємств.

Податки на споживання – це непрямі податки, які стягуються не під час одержання доходу, а під час його використання (ПДВ, акцизний збір, мито).

Податки на майно – це прямі податки, які встановлюються на рухоме і нерухоме майно юридичних і фізичних осіб (податок на землю, податок із власників транспортних засобів, податок на нерухоме майно).

За рівнем державних структур, які встановлюють податки й збори. Така класифікація обумовлена необхідністю забезпечення фінансового розвитку на різних рівнях, адже на кожному рівні вирішуються певні завдання. На загальнодержавному рівні податки є основною функцією витрат на забезпечення державного управління, міжнародної діяльності, правоохоронної діяльності, освіти, культури, мистецтва і т.д.. Завдяки тому, що витрати на державне управління і освіту можуть здійснюватися на різних рівнях, то за рахунок державних витрат фінансуються наступні ланки освіти: спецшколи, школи соціальної реабілітації, профтехучилища, Вузи.

На місцевому рівні фінансуються заходи, спрямовані на розвиток дошкільної, загальної середньої освіти, фінансування органів місцевого самоврядування.

Загальнодержавні податки і збори - податки й збори які встановлюються вищими органами державної влади й стягуються в обов'язковому порядку на всій території держави.