Якщо ж доходи витрачаються на цілі, які зменшують витрати й сприяють розвитку діяльності, що створює доходи, то витрати ефективно компенсують негативний вплив на оподатковування. Наприклад, витрати по поліпшенню інфраструктури транспорту й комунального обслуговування країни можуть зменшити витрати компаній і збільшити їхню прибутковість.
2. Гласність податкової системи
Яка можливість передбачування податкових наслідків для інвестиційних та інших рішень? Це питання має особливе значення для довгострокових капіталоємких інвестицій.
Є дві основні проблеми, що утрудняють фірмам передбачування податкових результатів їхньої діяльності. Перша проблема пов'язана із законодавством. У багатьох випадках воно вважається неточним і неясним. Так, закон не відображає безпосередньої ситуації (наприклад, операції по реорганізації корпорацій), у якій перебуває платник податків, що приводить до неясності результатів оподатковування. Друга проблема - часті й значні зміни законів і правил.
Хоча ретельне корегування є неминучим для таких складних законів як закони про оподатковування, багато змін впливали на величину податків, які повинні виплачуватися за конкретні операції. У ряді країн спробували поліпшити це положення шляхом забезпечення захисту інвестицій, проведених до змін. У деяких випадках влада вводили виправлення до змін з урахуванням консультацій із представниками приватного сектору, хоча це й не завжди дозволяло вирішити конкретну проблему зацікавлених платників податків.
Податкові адміністрації повинні враховувати швидкі зміни законодавчого середовища, а також зміни в поводженні платників податків. Раніше для того, щоб домогтися дотримання податкової дисципліни, влада могла покладатися на бюджетний цикл, якому підкорялися державні компанії. Перехід до ринкової економіки збільшує кількість платників податків. Одночасно змінюється їх відношення до уряду, тому що в перших з'являються вагоміші стимули для зменшення виплачуваних ними податків. У результаті зменшується здатність податкової влади давати свою тимчасову інтерпретацію законів. Крім того, це утрудняє однакове тлумачення законів у часі й у різних податкових установах. За таких умов платники податків можуть навіть і не знати про особливості виконання закону.
Довільне або непослідовне виконання законів може накласти на платників податків значні й несподівані витрати. Така ситуація викликає відчуття ризику для компаній, що вивчають питання про інвестування, а також визначає необхідність розробки й прийняття правил простого й легкого застосування законів.
3. Ставка податку
Податкова ставка має значення при визначенні загального податкового тягаря, а також вона враховується при визначенні стратегії фінансування й податкового планування компанії. Висока ставка податку не завжди приводить до більше високих податкових доходів держави, особливо від фірм, які працюють у декількох країнах.
Звичайно компанії, при виборі того або іншого проекту, беруть до уваги розходження в ставках податку, направляючи доходи в країни з низьким оподатковуванням, а витрати в країни з високою ставкою податку. Наприклад, за інших рівних умов компанія робить позики таким чином, щоб відрахування відсотків провадилися в її філії, на яку поширюється вища гранична ставка податків.
Ставка податку має особливе значення в тих країнах, де уряд не навчився реагувати на ухиляння від сплати податків, тому що в цих країнах є обмежений доступ до інформації з податкової системи самої країни і про умови податкових угод з іншими країнами.
4. База оподатковування
При визначенні податкового навантаження велике значення має калькуляція оподатковуваного доходу. Характеристики цієї калькуляції можуть впливати на модель оподатковування різних компаній. Режим оподатковування різних доходів і витрат впливає на організацію діяльності компанії.
Зокрема на структуру підприємства впливає відносний режим оподатковування залежно від форми підприємства (акціонерні компанії, товариства, спільні підприємства). На рішення про фінансування значно впливає метод виплат, що залежить від режиму оподатковування різних фінансових інструментів. Калькуляція бази оподатковування містить багато положень, які відрізняються складністю застосування й забезпеченню їхнього виконання.
5. Мито
Стягнення мита з інвестиційних товарів має певний інтерес із погляду країн, що намагаються розширити джерела доходів. Мито являє собою безпосереднє та легко кероване джерело доходу, однак воно підвищує вартість інвестицій. Це збільшує ризик інвестування в країні й знижує прибутковість інвестицій.
Досвід країн Азії показує, що найважливішою податковою знижкою для компаній, що вивчають можливість інвестування, є звільнення від мит на імпортоване капітальне устаткування. Більшість країн регіону надає часткове звільнення від мит на виробниче устаткування, призначене для власного використання. Однак ці звільнення найчастіше пов'язані з первісним капіталовкладенням при створенні нового іноземного підприємства й тому відіграють незначну роль для компаній, що здійснюють постійні інвестиції.
Мита на капітальне устаткування є обмеженням для залучення прямих іноземних інвестицій. По-перше, такі витрати вкрай обтяжні для довгострокових капіталомістких проектів, спрямованих на модернізацію промислової бази. По-друге, завдяки імпорту сучасного устаткування можна було б реалізувати наявні переваги при впровадженні передових виробничих технологій.
6. Податкові угоди
Податкові угоди являють собою систему, у рамках якої компанія, що має відносини із закордоном, може планувати свої податки. Основна мета податкових угод укладається в координації застосування місцевих й іноземних систем оподатковування. Обидві країни мають право, використовуючи відповідні законодавчі акти, обкладати податком доходи від операцій. Податкові угоди являють собою правила, за допомогою яких запобігається подвійне оподатковування доходів, а також вирішуються адміністративні питання, що виникають при розподілі доходів між двома країнами.
2.3. Витрати й вигоди податкових стимулів
Податкові стимули іноді спотворюють економічну діяльність, викликають відхилення моделі прибутку після сплати податків від моделі прибутку до сплати податків й, отже, приводять до розподілу ресурсів, що відрізняється від розподілу, властивого ринку, який створює ефективну рівновагу. Тому більшість країн ОЕСР прагнуть скорочувати використання стимулів.
Стимули можуть відігравати тимчасову роль при створенні критичної маси ринкової діяльності доти, поки не сформовані ринки капіталів. Однієї із причин надання спеціальних податкових режимів іноземним фірмам є те, що податкова система, застосовувана в державному секторі країн з перехідною економікою, неприйнятна до іноземних фірм, які мають потребу в спеціальному режимі для своєї роботи. Іноземні прямі інвестиції мають переваги, які не обмежуються приватними доходами від інвестицій при створенні ринків і навчанням місцевих фахівців роботі в умовах ринкової економіки.
1. Витрати, пов'язані з відмовою від прибутку на податок.
Одним з основних податкових стимулів, які надає держава, є його відмова від податку на прибутку, тобто від частини податкових надходжень у бюджет.
Випадковий прибуток при інвестиціях, який може виникнути у будь-яких випадках, робить податкові стимули відносно невигідними. Багато платників податків, на яких не поширювалися стимули, планують свою діяльність таким чином, щоб мати право на стимулювання. Податкове стимулювання може використовуватися особами, на яких воно не поширювалося, і це може значно збільшити витрати, викликані відмовою від податку на прибуток. У багатьох випадках основна діяльність, на яку поширюється стимулювання, є результатом податкового планування, а не розширення необхідної діяльності.
Надання навіть цілеспрямованих податкових стимулів створює прецедент для їхнього використання. Компанії, що займаються діяльністю, на яку не поширюються стимули, будуть домагатися їхнього поширення на діяльність або хоча б надання стимулів у будьякій формі. Один раз уведені стимули мають тенденцію поширюватися на інші види діяльності. Створення таких стимулів приводить до розробки політики, яка ще більше підриває державну базу оподатковування. 2. Складність системи оподатковування
Складність системи оподатковування приводить до витрат не тільки для платників податків, але й для податкової влади, які повинні стежити за змінами правил, а час, витрачений на контроль положень про стимулювання, зменшує час, необхідний для контролю інших аспектів оподатковування. Спроби направити стимули на особливі види діяльності, наприклад на «передачу технології», суб'єктивні за своїм характером, і їх важко контролювати на практиці.
3. Податки на фонд заробітної плати й робочу силу.
До даної категорії відносяться податки, які виплачуються роботодавцями найманим робітникам та працюючим не по найму, стягнення яких провадиться або пропорційно фонду заробітної плати підприємства, або у вигляді фіксованої суми з людини і які не призначаються для витрат на соціальне страхування. Прикладами податків, що входять у дану групу, є додаткові податки на державне страхування, що не мають цільового призначення.
Наприклад, податки на соціальне забезпечення пов'язані з режимом оподатковування особистих доходів іноземної робочої сили. Відносно осіб, пов'язаних із країною протягом тривалого періоду, стягнення особистого прибуткового податку цілком обґрунтовано. Однак рівень заробітної плати й витрат іноземного персоналу може виявитися значно вищим, ніж у місцевої робочої сили.