4. Податкове стимулювання інвестицій
З метою стимулювання інвестиційної діяльності від оподатковування звільняються прибуток підприємства та організації, що направляється на інвестиції, включаючи інвестиції в розвиток власної виробничої та невиробничої бази за умови використання сум нарахованого зносу (амортизації).
Аж до середини 80-х років у всіх країнах широко застосовувалося податкове стимулювання інвестицій. Ці стимули мали форму податкових знижок або кредитів, застосовувалися по всіх видах фондів або диференціювалися по видах устаткування, діяльності, по регіонах. Двома очевидними ефектами таких стимулів стало те, що інвестиції в капітал, особливо в машини й устаткування, значною мірою субсидіювалися, і реальні податкові ставки значно відрізнялися залежно від конкретного підприємства. Багато країн усвідомили те, що ці заходи не приводять до досягнення намічених цілей, але серйозно спотворюють інвестиційні рішення. Першою країною, що почала серйозні реформи в цій галузі, стала Великобританія. В 1984 році було оголошено про поступову відмову від стимулювання інвестицій і зниження граничних ставок податку. Багато країн пішли цьому шляху і на відміну від оподатковування особистих доходів нові податкові стимули практично не вводилися, хоча дотепер вони досить численні у Франції й Бельгії.
Існує приблизна рівність між країнами, що практикують єдину ставку податку, і країнами, що заохочують дрібний і середній бізнес зниженою ставкою (хоча є й приклад Нідерландів, де ввели підвищену ставку податку для цих груп підприємств, як засіб боротьби з відхиленням від податків).
2.4. Безподаткові зони як спосіб залучення іноземних інвестицій.
Податкові органи зазнають значних труднощів при виявленні й запобіганні ухилянь від сплати податків. Ці труднощі особливо значні для податкової влади країн з перехідною економікою, де немає достатнього досвіду роботи з операціями й методами ринкової економіки, спрямованими на зменшення податків і звичайно використовуваними платниками податків країн ОЕСР.
Тому часто іноземні фірми можуть вести операції таким чином, що в них відсутня податкова заборгованість.
Одна із цілей, яку переслідують підприємства, що безпосередньо беруть участь в економічній діяльності, заключається в тім, щоб законним шляхом звільнитися від митних тарифів, валютного контролю, експортних й імпортних квот, інших фіскальних проблем. Для цього існує безліч методів, один із яких - використання компаній, заснованих у країнах з низьким оподатковуванням.
1. «Податкові гавані», або офшорні зони
Багато невеликих держав стимулюють податкові надходження шляхом дозволу нерезидентам засновувати компанії на вигідних умовах. Таких держав («податкових гаваней») з пільговим оподатковуванням і відсутністю валютного контролю налічується біля п'ятдесяти. Наприклад:
• у Центральній Америці - Панама (120 тис. офшорних компаній), Коста-Ріка, Британські Віргінські острови (20 тис.), Кюрасао, Аруба, Багамські острови, Бермудські острови й ін.
• у Європі - Гібралтар (22 тис.), Ліхтенштейн, Мальта, Кіпр, Андорра, Монако. В, багатьох «податкових гаванях», а також у Швейцарії ухиляння від сплати податків або мит не розглядається як податковий злочин.
Переваги «податкових гаваней»: низька собівартість створення компанії і підтримки юридичної адреси (150-1000 дол.);
швидкість і простота в оформленні (кілька годин);
можливість відкриття рахунків у будь-яких банках і будь-яких валютах; немає зобов'язань по поданню бухгалтерських звітів у податкові й урядові органи; конфіденційність справжніх власників офшорних компаній.
Недоліки використання «податкових гаваней»:
недовіра у влади й приватних фірм до офшорних компаній; утруднення в одержанні кредитів офшорними компаніями.
2. Країни із проміжним оподатковуванням
Це держави, які застосовують високі податкові ставки до резидентів, але надають певні переваги й пільги іноземним інвесторам. Компанії, зареєстровані в країнах із проміжним оподатковуванням, більше респектабельні й мають більше шансів на одержання банківських кредитів. Але їх управління значно ускладнюється, тому що вони повинні дотримувати встановлених вимог, у тому числі:
- пред'являти бухгалтерські рахунки податковим органам країни реєстрації; - сплачувати цілий ряд податків залежно від розміру своїх активів і доходів. Для здійснення інвестицій через країну із проміжним оподатковуванням вибір її залежить від конкретного виду діяльності. Наприклад:
- для холдингових компаній, що володіють активами у філіях, розташованих у країнах
Європейського союзу, найбільше підходить Ліхтенштейн;
- для великих комерційних операцій привабливіші швейцарські або голландські компанії.
Для невеликих операцій використають ірландські компанії.
3. Види офшорних компаній
а) Торговельні (реінвойсингові) компанії.
Податкові режими країн - постачальників і покупців товарів різні. Тому вони іноді створюють спільні офшорні компанії. Це дозволяє їм повністю виводити з-під оподатковування прибуток офшорних компаній, що накопичується на офшорних рахунках.
Розходження в податковому режимі підштовхують торговельні компанії до створення офшорних підрозділів. Це дозволяє материнській компанії виставляти своєї офшорної компанії інвойс (рахунок-фактуру) на весь товар за єдиною ціною. Потім офшорна компанія розбиває товар на партії й укладає індивідуальні контракти з покупцями в різних країнах. На практиці товар прямо йде від постачальника до покупця, а офшорна компанія відіграє роль «реінвойсингової станції».
Материнська компанія отримує прибуток по мінімальній фіксованій ставці, з якої сплачує податок у країні своєї реєстрації. Офшорна компанія залишає на своєму рахунку всю різницю, одержувану від своєї надбавки до ціни. Таким чином, материнська компанія ухиляється від оподатковування не в країні своєї реєстрації, а в тих країнах, куди поставляється товар. б) Суднові компанії.
Більша частина світового суднового флоту зареєстрована на офшорних компаніях. в) Кептивні страхові компанії.
Для страхування власних ризиків багато компаній відкривають власні страхові філії в офшорних зонах, для чого вони повинні перевести страховий резерв в офшорну компанію. Доходи, отримані від резерву кептивної компанії, не обкладають податком. Найбільше спеціалізуються на створенні страхових компаній м. Джерсі (США), острови Мін і Кіпр.
г) Лізингові компанії, що дозволяють організувати структуру фінансування в інтересах позичальника капіталу з однієї держави й кредитора з іншого.
Офшорна компанія на позикові кошти, отримані в одній країні, придбаває обладнання, техніку (літаки) з метою наступної його передачі в оренду в іншій країні.
д) Компанії для реалізації міжнародних проектів дозволяють структуризувати міжнародні контракти.
є) Компанії по використанню інтелектуальної власності дозволяють накопичувати гонорари й ліцензійні платежі за використання патентів й авторських прав у зонах пільгового оподатковування.
Власник патенту продає патент або авторське право офшорної компанії. Офшорна компанія продає ліцензії на використання патенту в глобальному масштабі. Первісний власник патенту продовжує ним користуватися по ліцензії, отриманої від офшорної компанії.
ж) Компанії по найму персоналу дозволяють перебороти проблеми високого або подвійного оподатковування персоналу компаній, що працюють за кордоном. Компанія укладає контракт із офшорною фірмою, що спеціалізується на наймі персоналу, а офшорна фірма укладає контракти з фізичними особами. Оплата праці співробітників надходить на рахунки офшорної компанії, з якого ведеться безпосередня оплата персоналу.
з) Холдингові компанії дозволяють використати механізм балансування різних податкових систем між країною, резидентом якої є кінцевий власник, і країнами, де розташовані його закордонні філії.
і) Офшорні філії міжнародних банків дозволяють організувати податкове планування.
Прибуток, одержуваний офшорними філіями, накопичується в офшорній зоні й репатріюється лише в необхідних кількостях і з регулярністю, що дозволяє досягати зниження податків.
Офшорний банк нараховує відсотки по клієнтських депозитах, які не обкладають податками.
Наприклад, колоніальне володіння Великобританії - Кайманові острови стали світовим лідером серед офшорних фінансових центрів. На Кайманових островах діє більше 500 банків, тому що вони мають ряд специфічних переваг, серед яких: відсутність податку на корпорацію, податку на прибуток, податку на збільшення капіталу, податку на спадщину й ін., які заміняє скромне мито й плата за ліцензію.
к). Офшорний траст - популярна форма управління майном.
Траст - найбільш ефективний засіб зниження рівня оподатковування. Податкове законодавство багатьох держав час від часу змінюється, що може негативно впливати на трасти. На стадії планування засновник і його консультанти розглядають головним чином поточну податкову ситуацію, але це не виключає, що в майбутньому умови, що змінюються, можуть вплинути на первісне податкове планування.
2.5. Сучасні методи ухиляння від податків
2.5.1. Методи ухиляння від сплати ПДВ і податку на прибуток
Платниками податків використається безліч методів ухиляння від сплати податків. Найбільше «дохідним» бізнесом у цьому випадку є імпорт товарів масового споживання й побутової електроніки. Ця товарна група охоплює основні компоненти споживання (за винятком автомобілів і промислового устаткування). За різними оцінками норма прибутку на вкладений капітал в імпортному бізнесі досягає 200-250 %. Це пов'язано переважно з можливістю мінімізувати сплату ПДВ і податку на прибуток. Стандартними схемами ухиляння від податків у цій області є: