I. Імпортер-оптовик (А) використає офшорну компанію (Б, фактично дочірню компанію А) для закупівель товарів за кордоном. Ввіз товарів у країну йде по істотно заниженому інвойсі вантажоодержувачеві - наприклад, при проходженні митниці російські підприємства не зобов'язані пред'являти експортні декларації, що виписані їх іноземними партнерами, внаслідок чого вартість того самого товару (експортованого з однієї країни й імпортованого в іншу - зокрема, у Росію) може бути зменшена при проходженні митниці в кілька разів. Агент (А) для цілей оподатковування представляє себе як посередник, що діє з доручення наступної торговельної ланки (В), що нібито закуповує товари в (Б). Ціна за товари, що сплачує покупцем (В) при покупці товару в (А), у свою чергу, істотно перевищує задекларовану митну вартість товарів. Гроші за товар повністю перераховуються на рахунок оптовика (А) у рублях усередині Росії для наступної оплати офшорній компанії (Б). Ціна товару, офіційно показана на митниці, конвертується в долари й переводиться на рахунок (Б) за кордоном як оплата за поставку товару з відповідною сплатою ПДВ і податку на прибуток.

Інша схема. Виторг (А) фактично являє собою частково витрати (Б) на покупку товарів, а в іншій частині - прибуток (А), включаючи отриманий з покупців ПДВ. Цей виторг за дорученням (Б) зараховується (А) на рахунки спеціально створених компаній (Г) з жаргонною назвою «смітника» (на російській мові „помойки‖) (Г - спеціальний вид бізнесу), які конвертують коштів у долари й вивозять їх за кордон за певний відсоток (1 - 1,5 % від обсягу). По існуючому законодавству (А) не є податковим агентом (Б), а (Б) недоступно російським податковим органам.

По оцінках самих підприємців за цією схемою працює до двох третин всіх фірмімпортерів у Росії, а в Москві - ще більше. Відповідно, бюджети всіх рівнів не одержують порядку 70 % всіх податків. Боротьба з цією схемою укривання доходу від оподатковування чисто адміністративними методами складна й невдячна. «Смітники» звичайно добре захищені корупцією, вони швидко з'являються й швидко зникають у межах одного податкового періоду, не даючи можливості податковим органам контролювати сплату податків.

II. У термінах попередньої схеми офшорна компанія (Б) належить не (А), а (В) - кінцевому одержувачеві товару. Компанія або кілька компаній (Г), оформляють занижений за вартістю інвойс і продають товар компанії (А), а компанія (А) перепродує його компанії (В) значно дорожче. (Г) переводить легальну частину доходу на рахунок (Б) за кордоном. Інша прихована частина доходу залишається в (Г) і нелегально вивозиться. Між фірмами (Г) і офшорною компанією може перебувати ще один посередник - цілком респектабельна, стабільно й легально працююча компанія (Д).

Боротьба з даною схемою ще більш складна. Діючи чисто адміністративними методами, можна поставити компанії (В) негайне перерахування всього ПДВ із вартості контракту з (Г). Даний захід, однак, не захищає від зникнення фірм типу (Г) і втрати ПДВ і податку на прибуток. Тут ситуація залишається повністю в руках правоохоронних органів.

2.5.2. Ухиляння від сплати прибуткового податку

Найпоширенішим способом ухиляння від сплати прибуткового податку, наприклад у Росії, було використання альтернативних схем виплати заробітної плати, зокрема, через депозити в комерційних банках і страхові платежі. Оподатковувана база, з якої реально сплачувався прибутковий податок, фактично становила приблизно половину від сукупних доходів, з яких повинен був сплачуватися прибутковий податок. Значна частина найбільш заможних людей країни платила незначну частку прибуткового податку, причому ступінь відхилення від його сплати зростає із збільшенням доходів. У результаті середня ставка прибуткового податку, по якій фактично сплачувався податок, становила не набагато більше 14 % (більш докладно про ухиляння від сплати податку див.: Бюлетень БЕА № 6 «Про ухиляння від сплати податку в 1995—97 р. »).

До недавнього часу прибутковий податок сплачувався тільки по отриманих підвищених відсотках по банківських депозитах, якщо вони перевищували ставку рефінансування ЦБ (по карбованцевих внесках), або 15 % річних (по валютних внесках).

Підприємці в принципі були готові перейти до відкритих форм виплати заробітної плати й тим самим дати можливість податковим органам збирати прибутковий податок. Але при цьому ними висуваються наступні три умови.

1. Знизити рівень ставки податків на сукупний доход професійних працівників і тим самим запобігти відтоку кращих кадрів за кордон.

2. Знизити ставки обкладання соціальними внесками фонду заробітної плати з 38% до 23% (до фактично сформованої вартості робочої сили). При 23 % податку всі додаткові схеми ухиляння від податків втрачають для підприємця всякий зміст.

3. Увести 15 % обкладання доходів (нарахованих відсотків) по депозитах приватних осіб у комерційних банках.

3. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ ОСНОВНИХ ПОДАТКІВ В УМОВАХ РІВНОЇ КАПІТАЛООЗБРОЄНОСТІ ПРАЦІ В ГАЛУЗЯХ

3.1. Використання міжгалузевої моделі виробництва для макроекономічного аналізу податків і податкових систем

Для виявлення істотних особливостей різних податків (податку на прибуток, ПДВ, податку із продажів й ін.) можна використати наступну міжгалузеву модель виробництва:

(ai Ki Vi Pi ),i 1,.....,m, (1)

де: W_i — вартість випуску продукту галузі i;

S_i — вартість проміжного споживання сировини, матеріалів, енергоносіїв й інших матеріальних оборотних коштів;

a_iK_i— вартість споживання основного капіталу ( a_i — середня норма амортизації

основного капіталу; Кi — вартість основного капіталу);

Vi — оплата праці працівників;

Рi — брутто-прибуток до сплати податків; т — загальне число галузей виробництва матеріальних благ і реалізованих послуг. Таким чином:

aK V P - валова додана вартість.

Будемо розглядати три головні галузі суспільного виробництва:

1. Виробництво основного капіталу:

W1 S a1K1 V1 P1

2. Виробництво сировини й матеріалів:

W2 S a2K2 V2 P2

3. Виробництво товарів і послуг:

a3K3 V3 P3

У моделі прийняті наступні абстрактні передумови:

1. Економіка є закритою, імпорт й експорт відсутні.

2. Доходи від власності, отримані від інших країн і сплачені іншим країнам, взаємно рівні або дорівнюють нулю.

3. Витрати й доходи торгівлі об'єднані в одну рубрику з витратами й доходами галузей-виробників.

4. До складу товарного випуску матеріальних благ і реалізованих послуг, вироблених у третій галузі, крім споживчих товарів і послуг, реалізованих домашнім господарствам, входять товари й послуги, використовувані для проміжного споживання і валового нагромадження основних і матеріальних оборотних коштів у державному секторі, фінансових корпораціях і некомерційних організаціях, що обслуговують домашні господарства. Таким чином, диференціація галузей виконана не по виробничій ознаці, а по функціональному призначенню продукції, що випускається.

5. Валова додана вартість відображає валову внутрішню продукцію, або, інакше кажучи, вартість матеріальних благ і реалізованих послуг, які були створені підприємствами, що перебувають на митній території країни. Валова внутрішня продукція в ринкових цінах менше від ВВП, що враховує в системі національних рахунків (СНР), на вартість послуг, надаваних державними службовцями, домашньою прислугою, страховими компаніями й т.п., а також на величину споживання основного капіталу в цих сферах діяльності. Вартість цих послуг, що входять до складу кінцевого споживання, не одержує ціннісної оцінки, тому їхній внесок у створення ВВП виміряється в СНР величиною заробітної плати відповідних працівників, до якої додаються внески по соціальному страхуванню.

Всі комплексні макроекономічні показники можуть бути виражені в базові (основних) і ринкових цінах. В останньому випадку результат збільшується на суму податків (за винятком субсидій) на продукти.

На основі міжгалузевої моделі сфери виробництва матеріальних благ і реалізованих послуг можна обчислити допоміжні показники, які спочатку будуть представлені в базових цінах.

1. Валова додана вартість галузі виробництва:

y_ia_iK_iV_iP_iW_iS_i (2)

2. Обсяг чистих інвестицій (валові інвестиції мінус інвестиції, проведені за рахунок амортизаційних відрахувань) в основний капітал у сфері виробництва матеріальних благ і реалізованих послуг:

i (3)

3. Приріст запасів, викликаний чистими інвестиціями в оборотний капітал у сфері

Податки і податкова політика (стр. 27 из 33)

W2 S a2K2 V2 P2