Податки і податкова політика (стр. 29 из 33)

Якщо розглядати валовий внутрішній продукт (ВВП) країни як вартість кінцевих матеріальних благ і всіх послуг, то підхід, реалізований у СНР-93, є, безумовно, правильним, особливо якщо показник ВВП використовується для міжнародних зіставлень. Якщо ж необхідно визначити динаміку продуктивності суспільної праці в даній країні, то більш правильно співвіднести ВВП сфери виробництва реалізованих благ (у незмінних цінах) з відповідними витратами праці цієї ж сфери виробництва.

Що стосується об'єкта первинного оподатковування в масштабах всієї економіки, те, поза всяким сумнівом, ним є сфера виробництва матеріальних благ і реалізованих послуг, а не весь продукт інституційних секторів СНР. Необхідно помітити, що міжгалузева модель сфери виробництва матеріальних благ і реалізованих послуг, представлена на початку, може бути заповнена реальними статистичними даними на основі інформації міжгалузевого балансу. Ці дані можна взяти в тій частині балансу, що відображає структуру галузей сфери матеріального виробництва. При цьому із сукупної валової доданої вартості галузей сфери матеріального виробництва необхідно відняти валову додану вартість, створену домашніми господарствами, тому що із цієї вартості не сплачується ряд податків (ПДВ, податок на прибуток й ін.). На жаль, на цьому шляху є ряд утруднень, пов'язаних з відсутністю необхідної статистичної інформації.

Для ілюстрації аналітичних властивостей міжгалузевої моделі сфери виробництва реалізованих благ і вивчення на цій основі властивостей основних податків у даній роботі будуть використані абстрактні числові моделі (таблиця 2).

Таблиця 2

Міжгалузева модель сфери виробництва реалізованих благ до введення оподатковування, у базові (основних) цінах, млрд грн. Галузі виробництва Випуск У тому числі:

Wi

(Оскільки розглядається модель з умовою рівної капіталоозброєності праці різних галузей економіки, в таблиці прийнято що:

- за період спостереження (місяць, квартал, рік), капітал робить один повний оборот;

- капітал має будову, яка визначається пропорцією - (Ki+Si)/Vi=4:1, при цьому:

- співвідношення Pi/Vi=const=1

- норма накопичення прибутку (реінвестування) ήi=(ΔКі+ΔSi)/Pi=const=0,2: - всі амортизаційні відрахування направляються на реінвестування, а не на споживання.

Така будова капіталу теоретично можлива в умовах розвиненого ринкового середовища.)

Припустимо, що держава у вигляді державних витрат пред'являє попит на 16,667 % (або 16⅔%) остаточних товарів і послуг, вироблених у третій галузі. Отже, на частку держави доводиться 72 • 0,16667 = 12W3. Відповідно на частку домашніх господарств й інших секторів економіки доводиться 72W3 — 12W3 = 60 млрд грн. остаточних товарів і послуг. Структура попиту на остаточні товари й послуги приймає наступний вид:

W₃ = V + Vp + Т = 40 +20 + 12 = 72 млрд грн., (5)

де V — заробітна плата найманих робітників сфери виробництва реалізованих благ, установлена на рівні, що забезпечує нормальне відтворення робочої чинності;

Vр — попит на остаточні товари й послуги, обумовлений витратою доходів, у тому числі підприємницького прибутку, використовуваної для індивідуального споживання;

Т — сума податків, що стягують державою для покриття державних витрат. Розглянемо можливі механізми оподатковування, які могли б забезпечити заданий розподіл попиту на остаточні товари й послуги.

3.2. Дослідження податкового навантаження на прибуток галузей в умовах рівної капиталоозброєності праці

3.2.1. Податок на прибуток

Найбільш простий метод оподатковування — прямий податок на первинний підприємницький прибуток. Якщо в розглянутому прикладі встановити ставку податку на прибуток N_р, рівну 30 %, то загальна сума податків складе:

Т = РN_р= 40 • 0,3 = 12 млрд грн.

Звернемо увагу на те, що до введення податку на прибуток норма первинного брутто-прибутку на вкладений капітал становила:

Pi/(Ki+Si+Vi)=40/(120 + 40 + 40) = 0,2 або 20 %,

причому у всіх сферах виробництва.

(Термін «брутто-прибуток» використовується нами для того, щоб відобразити той факт, що до складу первинного прибутку крім всіх податків входить та її частина, що фактично витрачається при сплаті відрахувань, пропорційних фонду заробітної плати.)

Після сплати податку на прибуток норма чистого прибутку становить повсюдно:

ri = (Рi-Тi)/(Кi + Si + Vi) = (40-12)/(120+40+40)=0,14, або 14 %.

З теорії вартості відомо, що в умовах розвиненого ринкового середовища, та рівної капіталоозброєності праці у всіх сферах виробництва, вартості продуктів збігаються з цінами виробництва. Подібні ринкові ціни ми називаємо універсальними цінами, тобто цінами виробництва товарів, що збігаються з їх вартостями.

kv = (К + S)/V,

де: kv - коефіцієнт капиталоозброєності праці:

V - показник кількості витраченої праці, виміряного по динаміці заробітної плати. Наш задум полягає в тому, щоб спочатку проаналізувати різні системи оподатковування при встановленні універсальних цін, а потім - в умовах, коли вартості продуктів окремих сфер виробництва не збігаються з цінами виробництва.

3.2.2. Непрямі податки (податок із продажів)

Припустимо, що потрібно встановити непрямий податок, за допомогою якого можна забезпечити, з одного боку, вилучення в бюджет заздалегідь заданої суми податків, а з іншого, - дотриматися колишньої пропорції розподілу продукту третьої сфери виробництва між державою й іншими секторами економіки. Як було показано, ця пропорція виражається рівністю (5).

W₃ = V + Vp + Т = 40 +20 + 12 = 72 млрд грн., (5)

Відповідно до виконаних розрахунків, ((12/(40+20) • 100 = 20%) для досягнення рівноцінного оподатковування за допомогою введення непрямого податку на продажі остаточних товарів і послуг ставку податку необхідно встановити на рівні 20 %.

У таблиці 3 наведені результати розрахунку, що ілюструють стан міжгалузевої моделі виробництва після введення податку із продажів. При розрахунках врахований вплив закону Д. Рікардо: «Усе, що збільшує заробітну плату, зменшує прибуток на капітал; тому всякий податок на товари, які споживаються робітником, має тенденцію знижувати норму прибутку».

Відповідно до закону Д. Рикардо заробітна плата у всіх галузях виробництва збільшена номінально на 20 %, тому що ціна реалізації споживчих товарів і послуг після введення податку із продажів збільшується також на 20 %.

Одночасно в галузях виробництва прибуток зменшений на ті суми, на які зросла заробітна плата.

Тепер пропорція розподілу продукту, зробленого в третій галузі виробництва, між державою й іншими її споживачами виражається наступною рівністю:

W₃ = V + V_р + Т = 48 + 24 + 14,4 = 86,4. (6)

Таблиця 3

Міжгалузева модель виробництва реалізованих благ після введення загального податку із продажів остаточних товарів і послуг (ставка податку 20 %), млрд грн.

1. Виробни основного капіталу	18	18	4	2	6	7,2	6	4,8
2. Виробни сировини і матеріалів	42	42	20	2	10	12	10	8
3. Виробни товарів і послуг	72	86,4	16	8	24	28,8	24	19,2 (+14,4
Усього:	132	146,4	40	12	40	48	40	32
Валова додана вартість, у базових цінах		92
Валова додана вартість, у ринкових цінах		92 + 14,4 = 106,4

Порівняння рівностей (5) і (6) показує, що у першому і другому випадку на частку робітників доводиться 55,5 % випуску остаточних товарів і послуг, на частку держави й інших секторів економіки відповідно 16,7 й 27,8 %.

До складу остаточних товарів і послуг, що випускаються третьою галуззю сфери виробництва реалізованих благ, поряд із споживчими товарами й послугами, входить також продукція у вигляді основного капіталу, а також сировини, матеріалів і т.п., що за своєю натуральною формою призначена для виробничого споживання. Фактично до складу випуску третьої функціональної галузі включена частина випуску підприємств, які можна було б віднести до першої галузі, і частина випуску підприємств, які можна було б віднести до другої галузі. Однак продукція цих підприємств стосовно загального випуску сфери виробництва реалізованих благ є остаточними товарами й послугами.

На практиці щоб уникнути багаторазового (відповідно до технологічним ланцюжкам) подорожчання засобів виробництва (устаткування, сировини, матеріалів і т.п.) податок із продажів необхідно встановлювати лише на споживчі товари й послуги, вартість яких прямо не входить у витрати виробництва якогонебудь матеріального блага або реалізованої послуги.

Припустимо, що в складі випуску остаточних товарів і послуг на частку товарів і послуг виробничого призначення доводиться 25 % або 18 млрд грн. в абсолютному вираженні (у базових цінах). Нехай, наприклад, із цього обсягу в державному секторі споживається продукції на 9 млрд грн., а в інших секторах виробництва нереалізованих послуг також 9 млрд грн. Таким чином, сума споживчих товарів і послуг у базових цінах становить 72 - 18 = 54 млрд грн.