Податки і податкова політика (стр. 1 из 33)
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ―ПОДАТКОВОЇ ТА БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ‖
Реєстр. №
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
по дисципліні ―Податки і податкова політика‖ для студентів денної форми навчання спеціальності 050201
Конспект лекцій по дисципліни ―Податки і податкова політика‖ для студентів денної форми навчання спеціальності 050201.
Автори – укладачі: ст. викладач Ю.М.Бездітко, ст. викладач Штрігель Л.І., ст. викладач Т.М.Головченко Херсон, ХНТУ, 2007 р.
Затверджено
на засіданні кафедри ―Податкової та
бюджетної політики‖
протокол № 8 від 11 квітня 2007 р
Зав. кафедри _____________ Г.А.Стасюк
РОЗДІЛ I. ВСТУП ДО КУРСУ „ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА‖
1. ОПОДАТКОВУВАННЯ, ЙОГО ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА.
1. Сутність податків, їх виникнення і розвиток.
2. Оподатковування і його форми.
3. Функції податків.
4. Характеристика основних елементів оподатковування.
5. Способи визначення співвідношення між податковою ставкою і розміром об'єкта оподатковування.
1. Сутність податків, їх виникнення і розвиток.
Оподатковування є невід'ємною частиною держави. Існування держави передбачає мобілізацію коштів з метою фінансування державних витрат. Більша частина доходів держави формується за рахунок податкових надходжень (близько 75% на сьогоднішній день). Оподатковування і розглядається як економічна основа держави.
З розвитком держави відбувалися зміни в системі оподатковування. Для кожного історичного періоду використалися певні форми й способи стягнення податків. За допомогою оподатковування здійснюється передача частини доходу громадян і суб'єктів підприємницької діяльності в державні фонди, а також у доходи бюджету. Для забезпечення обороноздатності, державного управління, проведення соціальної політики й інших функцій держави створюються відповідні фонди. Для їх наповнення використовуються різні джерела фінансування. Основну роль відіграють податки. Податки, відповідно до Закону України «Про систему оподатковування» - обов'язкові (примусові) виплати фізичних або юридичних осіб державі, які здійснюються в порядку й умовах, установлених законодавством.
Податки використаються також з метою забезпечення надходжень у державні цільові фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві й професійних захворюваннях). Виходячи із цього:
Податки - це обов'язкові виплати в державні фонди певних суб'єктів у порядку й розмірах, установлених законодавством (фізичні і юридичні особи, що одержують доходи або здійснюють певні операції).
Порядок і розміри податків установлені Законами України, а в відносинах між державами основою є міжнародні договори.
Розвиток оподатковування.
Оподатковування безпосередньо пов'язане з формуванням держави. Першою формою оподатковування були жертвоприношення. По суті, воно мало примусовий характер. Пояснювалось це тим, що жертви приносилися не культовим і релігійним особам, а богові. Далі виникає необхідність платити на користь князів і церква (десятина). Першими формами податків були натуральні виплати. У Древньому Єгипті землевласники виплачували оброк за землю - хлібом, худобою, рибою і т.д.. У Древньому Римі існувало майнове й особисте оподатковування. Для його здійснення провадилася оцінка майна й перепис населення цензорами й чиновниками. Залежно від розмірів майна існувало кілька класів платників податків: майно на незначну суму повністю звільнялося від податків; інші - сплачували податки в певних розмірах. У разі, якщо відбувалося приховування майна - ставки податків збільшувалися в 3-4 рази. Невиконання податкової дисципліни могло привести до повної конфіскації майна й навіть продажу у рабство. Особистий податок використався для осіб, що проживали в римських провінціях. Його основою був земельний податок (1/10 доходу із земельної ділянки), а також об'єктом податків були - кількість рабів, худоби, фруктових дерев і т.п.. У київській Русі державна фінансова система почала формуватися в X сторіччі. Основним джерелом доходів була данина. Населення ділилося на дві групи. Перша група - особи, що не є суб'єктами оподатковування (слуги, князі, духівництво); друга - платники податків (землевласники й городяни). Як предмети оподатковування виступали земля, раби, будинки.
Наприкінці XIX початку XX століття в Росії була сформована система оподатковування, що відповідає розвитку країни. Основою були: подушний податок, митні платежі а також промисловий податок (був уведений в 1898 році). Акціонерні товариства повинні були сплачувати додатково ще податок з капіталу. Ставки - від 3 до 6%.
Перша світова війна й революція 1917 року в Росії створили ситуацію, коли погіршився стан країни, збільшилися емісія грошей і державні позики. Постійно відбувалося збільшення податкових ставок. Тимчасовий уряд Керенського довів країну до розвалу. Створилося ситуація коли «керенки» (гроші) дешевше було використати як шпалери, чим за ці кошти їх купувати.
Розвиток фінансової системи після жовтневого перевороту ще більше погіршився. Тільки після прийняття НЕПу забезпечилося поліпшення економіки, податкової політики. Починаючи з 1921 року, була знята заборона на розвиток торгівлі й приватної власності. Істотні зміни відбулися й у податковій системі держави. Замість продрозверстки були уведені с/г податок і податок на промисел, а також дохідно-майновий податок, гербові збори, мито, акцизний збір.
2. Оподатковування, його форми.
У процесі історичного розвитку використовувалися різні види й способи оподатковування. Їх класифікація проводиться виходячи з застосуванням різних критеріїв. До таких критеріїв відносяться:
1. Наявність еквівалентного обміну між платниками податків і державою.
2. Цільовий характер надходження податків.
3. Сплата коштів або податків у певні цільові фонди.
4. Обкладання податками певних суб'єктів або товарів.
З урахуванням таких критеріїв всі податки підрозділяються на наступні групи:
1. Податки.
2. Збори.
3. Платежі.
4. Обов'язкові відрахування.
Податки - як правило, розглядаються як обов'язкові виплати певних суб'єктів у державний або місцевий бюджети. Вони не використаються для формування доходів державних цільових фондів. Важливим є те, що вони не передбачають еквівалентного обміну між платниками й державними органами самоврядування. Також податки не передбачають цільового призначення. Це значить, що кошти, акумульовані в державні або місцеві бюджети у вигляді податків використаються по різних напрямках, тобто на виконання або вирішення завдань держави.
Платежі - це цільові, фіксовані законодавством виплати окремих платників у державний бюджет в обмін на одержання прав користування державними природними ресурсами. Цей термін передбачає фіксовані виплати в державний бюджет, безпосередньо пов'язані з використанням природних ресурсів, що перебувають у державній власності у випадку, коли суб'єкти господарювання використовують їх у своїй фінансово-господарській діяльності. Платежі передбачають еквівалентний обмін платників з державою. Тобто підприємства використовують природні ресурси, а за це платять платежі.
Збори - це обов'язкові, установлені законодавством виплати у державні фонди з метою одержання певних прав, послуг або забезпечення наступних надходжень (Акцизний збір, збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмільництва й ін.). Вони іноді мають загальні характеристики із платежами.
Відрахування – передбачають сплату платежів у державні цільові фонди з метою фінансування необхідних державних програм. Вони мають цільове призначення, оскільки кошти, перераховані фондам можуть використовуватися тільки на встановлені законодавством витрати. Відрахування встановлюються на певну базу оподатковування (фонд оплати праці). Це обов'язкові відрахування в ПФУ (32% з фонду оплати праці), відрахування у фонд соціального страхування (далі ФСС) на випадок тимчасової втрати працездатності (2,9%), відрахування у ФСС на випадок безробіття (1,9%), відрахування у ФСС на випадок нещасного випадку на виробництві і професійних захворюваннях (від 0,2 до 13%).
3. Функції податків.
Сутність податків як економічної категорії проявляється в її функціях (Рис. 1).
Головне завдання держави - це формування доходів, необхідних для забезпечення його діяльності. Надходження повинні бути постійними, тобто надходити рівномірно протягом бюджетного року чітко у встановлені строки, стабільними. В Україні система оподатковування носить фіскальний характер.
Контрольна функція – передбачає виконання податкової дисципліни в області сплати податків (зборів, обов'язкових платежів). Контролюючими органами в області сплати податків є: митні органи – у випадки сплати ввізного/вивізного мита, акцизного збору, ПДВ; Пенсійний фонд України – при сплаті обов'язкових внесків у ПФУ, ФСС; органи податкової служби України – в області сплати податків, зборів, які надходять в бюджети різних рівнів. Органи ДПСУ ведуть облік платників податків як юридичних та й фізичних осіб. Для обліку підприємств, організацій створений єдиний банк даних юридичних осіб. А для фізичних осіб існує державний реєстр фізичних осіб. Існують штрафні санкції за не дотримання податкової дисципліни.
Розподільна – здійснюється шляхом розподілу через державний бюджет доходів на вирішення загальнодержавних програм, на фінансування органів державної влади й органів місцевого самоврядування.