Одним із головних завдань складання платіжного балансу є вимірювання його сальдо. Це важлива аналітична проблема, яка охоплює широке коло питань - від точності (достовірності) даних про окремі міжнародні угоди до структури побудови таблиць. Загальноприйнятий метод визначення дефіциту чи активу платіжного балансу - є його поділ на основні і балансуючі статті. Сальдо основних статей називається "сальдо платіжного" балансу. В залежності від того позитивна чи негативна його величина, платіжний баланс характеризується як активний чи пасивний (дефіцитний).
Важливе значення має спосіб вимірювання сальдо платіжного балансу. За практикою, що склалася існує декілька концепцій, зокрема: Концепція балансу поточних операцій; концепція базисного балансу; концепція ліквідності; концепція балансу офіційних розрахунків;
Платіжний баланс з давніх-давен є одним із об'єктів державного регулювання.
Країнами з дефіцитом платіжного балансу, як правило, застосовуються такі заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталу. Зокрема: дефляційна політика; девальвація; валютні обмеження; фінансова і грошово-кредитна політика; спеціальні заходи державної взаємодії на платіжний баланс в ході формування його основних статей.
Тема 6. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ТА КРЕДИТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
При вивченні даної теми доцільним є з’ясування суті та доцільності функціонування наддержавних фінансових інститутів; їх види та форми; сфери діяльності; повноваження, фінансові аспекти формування коштів; механізм фінансування та кредитування даними установами; можливість їх впливу на міжнародну економічну ситуацію.
Наднаціональна координація міжнародних фінансів здійснюється міжнародними та регіональними валютно-фінансовими організаціями, які створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їхня мета – сприяння розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.
Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який нині є головною установою Групи Світового банку.
Група Світового банку це – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК)., Багатостороння агенція з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних розбіжностей, Спеціальний фонд допомоги для Африки, південніше Сахари.
Окрім цього на регіональному рівні функціонують Регіональні банки розвитку: Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), Міжамериканського банку розвитку, Азіатський банк розвитку (АзБР), Група Африканського банку розвитку (АфБР), Західно африканський банк розвитку (ЗАБР), Східно африканський банк розвитку (САБР) та ін.
Однією із найстаріших міжнародних фінансово-банківських установ є Банк міжнародних розрахунків (БМР), створений ще у 1931 році.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна наддержавна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН.
МВФ було створено у липні 1944 року на Бреттон-Вудській валютній конференції, однак розпочав свою діяльність лише в березні 1947 року.
Згідно зі Статутом, метою створення МВФ було сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків. Підтримування рівноваги платіжних балансів країн-членів Фонду, вжиття системи заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів. Підвищення ступеня конвертованості валют, надання короткострокових кредитів країнам-членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань. До початкового статуту було внесено 2 серії поправок, які вступили в силу 28 липня 1969 та 1 квітня 1978 р., відповідно.
Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то ресурси його формуються з внесків країн-членів, для кожної з яких вступна квота встановлюється залежно від частки країни у світовій торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Всього було проведено 12 переглядів квот МВФ. Під час дії Бреттон-Вудської валютної системи квота складалася з 25% у золоті та 75% - у національній валюті даної країни; після переходу світової валютної системи на принципи Кінгстона квота складається з 22,7% - у ВКВ та 77,3% у національній валюті.
Допомога МВФ країнам реалізується через політику траншів та механізм розширеного фінансування. Політика траншів застосовується тоді, коли кредити Фонду надаються звичними каналами крїнам-членам МВФ у вигляді траншів, часток, які складають 25% квоти відповідної країни у Фонді. Механізм розширеного фінансування використовується тоді, коли Фонд підтримує середньострокові програми шляхом домовленості про розширене фінансування країн-членів МВФ з метою подолання труднощів з платіжним балансом. Спричинених макроекономічними і структурними проблемами.
На основі Бреттон-Вудської угоди у 1945 році у було створено Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР). На початку своєї діяльності МБРР був призначений, згідно його Статуту, надавати довгострокові кредити країнам, що потерпіли від війни для відбудови їхньої економіки, а також гарантувати приватні інвестиції за кордоном. МБРР формально є спеціалізованою фінансовою установою ООН. Однак згідно із Статуту Банку і Угоди, укладеної між ООН та МБРР, він повністю незалежний у своїх діях.
Основною діяльністю МБРР є надання довготермінових позик під досить високий відсоток. велика частина його кредитів надається на умовах, які аналогічні до умов приватних комерційних позик. Позики надаються як державним, так і приватним підприємствам при наявності гарантії їх керівництва. Значна частина кредитних коштів направляється у місцеві (регіональні) банки розвитку, котрі перерозподіляють отримані від МБРР кошти.
При МБРР було створено 2 філії: Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) у 1956 році та Міжнародну асоціацію розвитку (МАР) у 1960 році.
МФК орієнтується на надання кредитів приватному капіталу без вимог керівних гарантів, але при умові високої рентабельності і фінансової ефективності проектів. Окрім надання позик МФК має право самостійно здійснювати інвестиційну діяльність з подальшим перепродажем придбаних активів приватному капіталу.
МАР спеціально було створено для надання позик і кредитів на пільгових умовах країнам, що розвиваються.
Поряд із вищезазначеним студенту необхідно з’ясувати специфічні особливості функціонування Багатосторонньої агенції з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних розбіжностей та Спеціального фонду допомоги для Африки, південніше Сахари.
Невід’ємною часткою вивчення даної теми є також з’ясування сутності існуючого механізму співпраці України із міжнародними фінансовими інституціями. Кредити, отримані Україною по лінії МВФ. Умови отримання та погашення. Кредитні лінії МБРР та ЄБРР. Роль МФК у проведенні приватизації в Україні.
- Література:
1. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес. – 2002. – 311с.
2. Кузнецов В.С. Международный валютный фонд и мирохозяйственные связи. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН). – 2001. – 432с.
3. МВФ переглядає свої р4. екомендації для нових ринків // Дзеркало тижня. - №6. – 10 лютого. – 2001. – С.10.
4. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н.Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 1994.
5. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. С франц. / Общ. Ред. Н.С.Бабинцевой. – М.:Прогресс, Универс, 1994.
6. Україна. Економічні огляди МВФ. – Міжнародний валютний фонд. – Вашингтон, 1994, 1994.
7. Звіт про світовий розвиток: Важке завдання розвитку / Пер. з англ. – К.: Абрис, 1994.
8. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А.А.Мазаракі. – К.: Київ.нац.торг.-екон. ун-т. – 2000. – 336с.
9. Щорічний звіт Світового банку.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Заняття 1. ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
1. Основні риси валютних відносин і валютної системи.
2. Конвертованість валют. Умови конвертованості. Види конвертованості.
3. Валютні курси та їх значення у валютно-фінансовому механізмі.
4. Котирування валют. Види котирування.
5. Вплив обмінних валютних курсів на сукупний попит і пропозицію.
6. Міжнародна торгівля золотом. Ринки золота.
Контрольні запитання та завдання
1. Які основні риси валютних відносин?
2. Охарактеризуйте етапи розвитку валютних відносин.
3. Які складові національної валютної системи?
4. Дайте визначення світової валютної системи.
5. Сутність, економічний зміст валютного курсу та котирування валют?
6. Види валютних курсів, способи котирування валют та класифікація за конвертованістю.
7. Які особливості ринку золота? Специфіка функцій золота та ретроспектива змін.
8. У чому полягає роль золота на сучасному етапі?
9. Які характерні риси Паризької валютної системи?
10. Які основні принципи Ямайської валютної системи?
11. Охарактеризуйте основні причини функціонування Бреттон-Вудської
системи.
- Література:
1. Аникин А.В. Золото: Международный экономический аспект. – М.: Международные отношения, 1984.
2. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес. – 2002. – 311с.
3. Быстров Ф.П. Валютные и кредитные отношения в международной торговле. – М.: Финансы, 1972.