Смекни!
smekni.com

Підприємницька діяльність та її активізація в Україні (стр. 5 из 6)

3.2 Роль інноваційного підприємництва в структурі малого бізнесу в Україні

У руслі стратегії європейської інтеграції України розпочався перехід до структурно-інноваційної моделі розвитку, на основі якої прогнозується можливість істотного підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки та довгострокового її зростання. Цей шлях тісно пов'язаний з активізацією інноваційної функції малого підприємництва: як показує світовий досвід, малі підприємства часто діють у сфері науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок. Загальновідомим є той факт, що половина всіх нововведень XXІ ст. припадає саме на малі підприємства. Тому аналіз інноваційної діяльності малих підприємств, виявлення особливостей їх функціонування, факторів, можливостей та перспектив мають винятково важливе значення. Ці питання ще не дістали широкого висвітлення у спеціальній літературі, хоча зарубіжні дослідники приділяють велику увагу особливостям створення інновацій в малому бізнесі. Наприклад, у 1985 р. у Великобританії було проведено дослідження підприємств з чисельністю працівників від 11 до 99 осіб, метою якого було оцінити й інтерпретувати важливість різноманітних впливів на інновації.

У цілому, судячи з публікацій за 1986-2006 рр., найбільший інтерес науковців викликали малі інноваційні підприємства (МІП) у період перебудови, коли темпи збільшення їх кількості і питома вага в загальному масиві малих підприємств були максимальними. Але дослідники обмежилися тільки стислим викладом варіацій форм таких підприємств, а також сфер їхньої діяльності.

Щодо української наукової думки, то ситуація з дослідженням МІП аналогічна. За 15 останніх років з'явилася чи не єдина публікація, що узагальнює світовий досвід функціонування малих дослідницьких підприємств .І лише останнім часом спостерігається відновлення інтересу до цієї тематики , причому позитивний момент полягає в тому, що об'єктом аналізу стає саме вітчизняне мале інноваційне підприємництво.

Інформаційний вакуум у сфері, про яку йдеться, зумовлений об'єктивними причинами: по-перше, феномен малого інноваційного підприємництва зовсім "молодий", бо з'явився відносно нещодавно; по-друге, дотепер дослідженню малих інноваційних форм в Україні не надавалося першочергового значення на державному рівні; по-третє, у нас ніколи не проводилися соціологічні дослідження, які би дозволили оперувати конкретними даними про фактори впливу й особливості внутрішнього менеджменту МІП. Сьогодні ми можемо спиратися лише на деякі періодичні видання.

Об'єктивна необхідність розвитку МІП на сучасному етапі пояснюється тими радикальними змінами, що відбуваються в суспільстві. Не вдаючись до подробиць, визначимо головні передумови посилення ролі МІП:

1)перехід суспільства до епохи економічного зростання, яке базується на здобутках НТП;

2)загострення внутрігалузевої та зовнішньої конкуренції;

3)насичення ринку стандартизованою продукцією масового попиту, яка задовольняє базові потреби, і відкриття ніш специфічних, не задоволених досі потреб;

4)формування нового управлінського мислення на принципах подолання бюрократизації, підвищення гнучкості та демократичності управління;

Прототипи МІП з'являються в Україні наприкінці 80-х років минулого сторіччя. Саме тоді на тлі стрімкого звуження будь-якого попиту на наукову продукцію в умовах інвестиційної кризи утворилося відносно багато наукових кооперативів, а пізніше -й малих підприємств, які спеціалізувалися на створенні та освоєнні інноваційної продукції.

Малі підприємства інноваційної спрямованості зразка тих, що з'явилися в кінці 80-х - на початку 90-х років, формувалися різними шляхами. Одні виокремлювалися з науково-дослідних інститутів, науково-виробничих об'єднань, які занепали в умовах швидких змін. Інші створювалися як "ринкові двійники" лабораторій. Вони займалися як суто науковими чи прикладними дослідженнями, так і повним циклом "дослідження - виробництво - збут". Деякі підприємства створювалися з ініціативи розробників, які відчули в собі потяг до підприємництва і мали намір виробляти конкурентоспроможну, прибуткову наукомістку продукцію. Часто такі компанії, маючи на меті швидке просування продукції за кордон, організовували спільні підприємства з іноземними партнерами.

У середині 90-х років уже чітко вимальовується цілий клас суб'єктів інноваційного малого підприємництва - тих, для кого бізнес є самоціллю, хто може створити справу "на порожньому місці", хто прагне до самореалізації, самостійності, розкриття свого творчого потенціалу. Сьогодні вже є змога проаналізувати стан і тенденції розвитку таких підприємств в Україні за певними показниками. Так, за даними 2005 р., кількість малих інноваційних підприємств (з чисельністю працівників до 50 осіб) становила 185 од., або 6,6% всіх малих підприємств . Для порівняння: у США 12,5% всіх малих підприємств мають у сфері своєї діяльності інноваційний напрям. Водночас спостерігається тенденція до зростання кількості МІП в Україні: у 2004р. їх налічувалося 134 од. (6,1%). Основним джерелом фінансування вітчизняних МІП є власні кошти - 59,2%, на кредити припадає лише 0,4% всього обсягу фінансування. Активізується участь іноземних інвесторів: якщо у 2000 р. тільки 0,4% фінансового капіталу МІП було отримано від закордонних джерел, то у 2004 р. - вже 17,6%, а у 2002 р. - до 35%. Це свідчить про зростання заінтересованості іноземних інвесторів в інноваційній продукції українського походження. Внесок українських інвесторів у МІП виглядає скромніше – лише 16,5%. Щодо вітчизняних джерел фінансування МІП, то ще у 2001 р. вони одержували підтримку з державного бюджету (3,9%) і місцевих бюджетів (3,9%), але у 2005 р. такої допомоги не зафіксовано.

Аналіз витрат МІП за напрямами інноваційної діяльності засвідчив, що кошти йшли головним чином на придбання засобів виробництва (52,5% всіх витрат) і на його технологічну підготовку (24,2%). Безпосередньо на дослідження і розробки направлено 5,8% коштів, на рекламу та збутові заходи - 1,2%. Структура витрат МІП недостатньо ефективна; для порівняння: американські інноваційні підприємства малого бізнесу направляють на дослідження і розробки 15-40% витрат, на виробництво - 40-60%, на рекламу та збут -10-25% . Діяльність українського інноваційного малого бізнесу досить прибуткова. Так, у 2005 р. МІП отримали 65,8 млн. грн. прибутку проти 50,6 млн. грн. у 2001 р., а в розрахунку на 1 грн. затрат прибуток дорівнював 5,5 грн. (проти 3 грн. у 2001

Ми пропонуємо таке тлумачення малого інноваційного підприємництва: це особливий тип сучасної підприємницької діяльності (складова частина сектора малого підприємництва), спрямованої на отримання прибутку від провадження науково-дослідницької роботи, результатом якої є створення нової (або вдосконалення існуючої) конкурентоспроможної продукції (технології, послуг), використання котрої істотно поліпшує умови виробництва або життя людини, та її успішна комерціалізація.

Особливості функціонування МІП безпосередньо визначаються особливостями НТП в даний момент. Роль МІП у НТП корелює з типами галузей, причому мають значення "вік" галузі, ресурсомісткість виробництва, обсяг стартового капіталу, динаміка розвитку галузі, тривалість життєвого циклу продукту. Встановлено, що саме на час "молодості" галузі припадає максимальна кількість інновацій-продуктів, а на час її "зрілості" - збільшення кількості інновацій у технологіях.

Більшість МІП переймаються питаннями створення саме інноваційних продуктів, а не технологій: адже вдосконалення останніх здебільшого актуальне для широкомасштабного виробництва і характерне для великих компаній. Надзвичайну роль МІП відіграють саме на початку розвитку галузі (часто-густо якраз винаходи МІП і започатковують нову галузь), потім новинку освоюють великі компанії, і подальші нововведення припадають переважно саме на них. Це стосується насамперед тих галузей, де життєвий цикл товарів досить тривалий (металургійна, сталеливарна, текстильна промисловість). Високотехнологічні галузі з постійно скорочуваним життєвим циклом продукції потребують невпинного вдосконалення, і тут МІП незамінні. І хоча з часом спостерігається повсюдне скорочення життєвого циклу будь-яких товарів, все ж таки зазначені тенденції зберігаються, а змінюються лише часові інтервали.

Аналізуючи стан і тенденції розвитку малого підприємництва в Україні, можна виділити два сегменти вітчизняного малого бізнесу - "класичний" та "інноваційний". Сьогодні можна цілком упевнено стверджувати, що обидва сегменти мають як спільні, так і відмінні риси, визначені особливостями їх функціонування та роллю в господарській системі (рис.3.1)


Рис.3.1. Функції "класичного" та інноваційного малого підприємництва


ВИСНОВКИ

Слід зазначити, що за роки незалежності в Україні сформувалися майже всі ринкові інституції для функціонування підприємництва, але основний механізм, що забезпечує дотримання формальних законних норм у контрактах і угодах, потребує удосконалення. Основною проблемою становлення підприємництва в Україні є відсутність соціально-економічного порядку, який залежить від загальної моральної свідомості учасників ринку та формальних правил поведінки.

Проведене дослідження правових аспектів цілей підприємницької діяльності дозволяє зробити висновки, що діяльність підприємця спрямована на одержання прибутку. У цьому – економічна сутність підприємництва; пріоритетного значення у підвищенні економічної ефективності підприємств набуває використання ресурсів, активів, а не ефективність поточного виробництва; врахування активів підприємства, об’єктивна їх оцінка, як найповніша мобілізація резервів економічності їх застосування передбачають використання в теорії та практиці господарювання системи показників оборотності активів на всіх стадіях кругообороту вартості підприємств: для цього необхідно, зокрема, вдосконалити баланс підприємств, структурувавши в ньому активи точно за ознакою їх участі у процесі кругообороту вартості.