З моменту створення в 17898 р. Луи Рено підприємство займалося розробкою й випуском автомобілів, танків, вантажівок, літакових двигунів і самих літаків. Історія компанії була насичена найважливішими подіями, зльотами й падіннями: післявоєнна націоналізація, створення світових бестселерів, таких як 4 CV й Renault 5, найглибша криза 80-х років і наступні потім політики “Загальної якості”, “Зменшення собівартості” й “Інтернаціоналізації”. У цей час і починається активне застосування методів аналізу у фінансовому менеджменті концерну.
Фінансовий аналіз на промислових підприємствах включає аналіз фізичних показників виробництва й дослідження безпосереднє грошових потоків компанії, які базуються на її вартості. Проте, лише сполучення цих двох складових здатно дати реальну оцінку стану фірми.
В основі фізичних показників лежить кількість автомобілів, що випускають, а також відношення цієї кількості до максимально можливої продуктивності заводу й чисельності виробничого персоналу.
Для оцінки ефективності виробництва в Renault використають індекс EIU. Його сутність складається відносно кількості зроблених концерном автомобілів за певний період часу до усередненого за цей же період чисельності персоналу, у т.ч. невиробничого. Цей показник дозволяє оцінити динаміку розвитку й вартість виробництва, однак не враховує якісні характеристики й складність автомобілів, що випускають.
Для детального аналізу більше підходить показник IMVP, за допомогою якого можна привести у відповідність параметри різних підприємств, зрівняти час виробництва однієї машини з базовою величиною й, в остаточному підсумку, зіставити результати діяльності будь-яких автомобільних заводів. Завдяки використанню цього показника стала очевидним перевага японських підприємств перед європейськими й американськими конкурентами, а на Renault була сформульована конкретна мета - зменшення часу на виробництво одного автомобіля.
Для всеосяжної оцінки стану компанії й підвищення безпеки її діяльності в майбутньому фізичні показники доповнюються фінансовими, серед яких найбільше значення має індекс “вартості трансформації”. Спрощено говорячи, він показує скільки додають у собівартості готової продукції вартість металу, фарби й комплектуючих.
Цей показник включає в розрахунок вартість виробничого й невиробничого персоналу, суму непрямих виробничих витрат, розмір податків і зборів, а також величину амортизації. Відношення загальної суми цих витрат по підприємству за рік до кількості випущених автомобілів утворить вартість трансформації одиниці продукції, тобто однієї усередненої машини. Аналізуючи співвідношення складових частин вартості трансформації й саму її суму, менеджери мають можливість краще й точніше планувати подальший розвиток підприємства. Скажемо, надмірна вартість персоналу говорить про занадто великий час виробництва одиниці продукції, а значна величина амортизації - про невисоку ефективність даного проекту в цілому.
Важливість комплексного синхронного використання всіх показників фінансового аналізу підкреслює приклад Renault: з кінця 80-х рр. корпорація пережила приватизацію, небувалий ріст й інтернаціоналізацію своєї діяльності. Зараз Renault – це 59 заводів й 138 тисяч співробітників по усіму світу, концерну належать румунська Dacia, корейський Samsung motors й 36,8% японського Nissan. Це більше 2,2 млн. зроблених і проданих автомобілів, 37 млрд. євро обсягу продажів і більше 1,3 млрд. євро чистого прибутку (за один тільки 1998 рік). Зараз перед компанією стоять нові завдання, рішення яких неможливо без аналізу показників діяльності підприємства в практиці фінансового менеджменту [4].
Правила фінансового обліку різних західних країн регламентуються своїми специфічними стандартами. І в той же час, між ними є багато загального, так що бухгалтер або фінансовий менеджер Великобританії без особливої праці зможе зрозуміти й оцінити інформацію, представлену американським бухгалтером. У дійсному розділі ми будемо керуватися тими принципами й правилами, які становлять основу Загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (GAAP - Generally Accepted Accounting Principles) США й основними положеннями Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).
Дійсні навчальні матеріали розглядають наступне комплексне завдання:
· викласти основні принципи й особливості МСБО,
· описати формати балансу й звіту про прибуток у вигляді, найбільш зручному для проведення діагностики,
· дати інтерпретацію основних статей балансу й звіту про прибуток,
· знайти відповідність між основними статтями балансу й звіту про прибуток в українських і міжнародних стандартах,
· викласти методику складання звіту про рух грошей,
· указати шляхи використання балансу й звіту про прибуток для цілей діагностики підприємства.
Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану за звітний період провадиться зіставлення зміни підсумку балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності за звітний період. Із цією метою зіставляють темпи зміни наступних показників: виторгу від виробництва й інших послуг (робіт), балансового прибутку й величини активів підприємства (авансованого капіталу).
Економічний зміст цього ключового моменту в загальній оцінці динаміки й структури статей бухгалтерського балансу полягає в тому, що після оцінки динаміки зміни балансу доцільно встановити відповідність динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва й виторги від перевезень й інших послуг (робіт), а також прибутку підприємства. Більш швидкий темп росту обсягу виробництва, виторгу від перевезень (робіт, послуг) і прибутку в порівнянні з темпом росту суми балансу вказує на поліпшення використання коштів. Так, оптимальним є наступне співвідношення, що базується на взаємозв'язку названих вище основних показників:
ТБП >ТОР> ТА >100% (1.1)
де ТБП ,ТОР ,ТА – відповідно темпи зміни балансового прибутку, обсягу реалізації, суми активів (авансованого капіталу).
Дане співвідношення означає:
· по-перше, прибуток збільшується більше високими темпами, чим обсяг реалізації, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва й обігів;
· по-друге, обсяг реалізації зростає більше високими темпами, чим активи (майно) підприємства, тобто ресурси підприємства використаються більш ефективно;
· по-третє, економічний потенціал підприємства зростає в порівнянні з попереднім періодом.
Розглянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву "золоте правило економіки підприємства». Необхідно мати на увазі, що якщо діяльність підприємства вимагає значного вкладення коштів (капіталу), які можуть окупитися й принести вигоду лише в більш-менш тривалій перспективі, то ймовірні відхилення від цього «золотого правила». Тоді виниклі відхилення не слід розглядати як негативні. До причин виникнення таких відхилень ставляться: додаток капіталу в сферу освоєння нових технологій виробництва (видів перевезень), модернізації й реконструкції діючих підприємств й ін. Для більш докладного аналізу структури балансу підприємства складаються окремі таблиці вертикального й горизонтального аналізу для активів і для пасивів. Активи розташовуються по убуванню ступеня ліквідності, починаючи з коштів і закінчуючи нематеріальними активами. Пасив балансу починається з найбільш затребуваної її частини й закінчуючи власними коштами. Такий порядок подання активів і пасивів балансу, з одного боку, прийнятий у багатьох західних стандартах обліку, з іншої, концентрує увага аналітика на найбільш важливі для фірми статтях, тому що кошти й короткострокові пасиви найбільшою мірою впливають на оцінку майна фірми і її фінансовий стан. На противагу цьому, нематеріальні активи, як правило, взагалі неможливо продати, а власні кошти не є затребуваними.
1.3 Інформаційне та нормативно-правове забезпечення фінансового аналізу
Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних актів. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації (затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. №49/121) розроблено відповідно до Державної програми приватизації, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації”, з метою встановлення єдиного порядку та основних методичних засад проведення поглибленого аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.
Аналіз фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством. Цим Положенням установлюються порядок розрахунку показників (коефіцієнтів), що характеризують фінансовий стан підприємства, та їх нормативні значення, які застосовуються при проведенні аналізу фінансового стану підприємства за спрощеною схемою. Якщо проведення фінансового аналізу за спрощеною схемою відповідно до вимог Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554, не дає змоги зробити висновки щодо фінансового стану підприємства, то проводиться поглиблений фінансовий аналіз згідно з вимогами, встановленими цим Положенням. Фінансовий аналіз проводиться відповідно до цього Положення загальноприйнятими методами [5].
Фінансовий аналіз проводиться державним органом приватизації у двотижневий термін з дня отримання відповідного запиту. У разі потреби державний орган приватизації може залучати незалежних консультантів та експертів, порядок оплати послуг яких визначається Фондом державного майна України.