Стратегія управління валютними ризиками банку (стр. 4 из 7)
Т – середньоквадратичне відхилення (одноденна волатильність) валютного курсу у відсотках.
Деякі автори вважають, що інколи доцільно відмовитись від цього спрощеного варіанту формули, в якому ступінь хаотичності валютних курсів, курсів цінних паперів та інших даних– експонента Херста (Н) – приймається рівною 0,5 [4, c. 300]. Цей показник показує, чи є дані персистентними (Н>0,5), або навпаки (Н<0,5), або хаос відсутній (Н=0,5). В першому випадку за періодами зростання (падіння) випадкової величини йдуть в основному періоди подальшого зростання (падіння), в другому випадку – навпаки, за періодами зростання (падіння) йдуть переважно зворотні тенденції падіння (зростання) – все це випадки процесу, що характеризується деякою пам'яттю і називається фрактальним броунівським рухом. При Н=0,5 відсутній хаос і має місце класичний броунівський рух, що не передбачає пам'яті.
Слід зазначити, що оцінка VAR за формулою (2.1) є прийнятною лише для порівняно невеликих інтервалів часу, при цьому її точність зменшується із збільшенням часового горизонту.
Оцінка валютного ризику комерційного банку із застосуванням VAR–технології здійснюється в декілька кроків.
Перший крок – визначення розміру відкритої позиції, що піддається ризику, за кожною іноземною валютою. Ці позиції мають бути перераховані в національну валюту за офіційними валютними курсами на момент оцінки ризику(цей процес називається mark-to-market або розрахунок ринкової вартості позиції). Другий крок – визначення мінливості (волатильності) валютних курсів, тобто того наскільки сильно можуть змінитись валютні курси. Найчастіше за міру мінливості обирається середньоквадратичне відхилення у відсотках, яке може бути розраховане на основі історичних даних. Третій крок – розрахунок VAR кожної з відкритих позицій, виражених в національній валюті. Він дорівнює добутку ринкової ціни позиції на мінливість валютного курсу. Четвертий крок – визначення валютного ризику комерційного банку, який не дорівнює сумі VAR кожної з відкритих валютних позицій, тому що коефіцієнт кореляції між курсами валют, як правило, не дорівнює 1 або -1.
Валютний ризик щодо загальної відкритої валютної позиції комерційного банку, VAR може бути визначений за такою формулою [15, c. 402]:
(2.2)де S – загальна сума відкритої валютної позиції банку в гривневому еквіваленті на момент видачі кредиту;
– максимально можлива зміна курсу і-тої(j-тої) іноземної валюти по відношенню до національної за період дії кредитного договору (у відсотках }; 
– частка (питома вага) і-тої, j-тої іноземної валюти в гривневому еквіваленті на момент видачі кредиту в загальній сумі відкритої валютної позиції банку в гривневому еквіваленті на момент видачі кредиту;P – коефіцієнт кореляції між курсами і-тої та j-тої іноземних валют по відношенню до національної валюти.
Слід зазначити, що при зайнятті банком довгої валютної позиції за певною іноземною валютою (активи банку в цій валюті перевищують його пасиви в цій валюті) в формулу (2.2) максимально можлива зміна курсу даної іноземної валюти по відношенню до національної підставляється із знаком «+», а при зайнятті короткої валютної позиції (пасиви банку в цій валюті перевищують активи в цій валюті) - із знаком «-».
Таким чином, для зниження валютного ризику АКБ «Базис» використовувує такі прийоми:
1. Надання позички в одній валюті з умовою її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу, зафіксованому в кредитному договорі. Такі заходи дають змогу банку застрахуватись від можливого падіння курсу валюти кредиту.
2. Хеджування за допомогою деривативів (форвардних контрактів, ф'ючерсів, опціонів).
3. Диверсифікація коштів банку в іноземній валюті. Суть цього методу зниження валютного ризику полягає в здійсненні операцій не з однією, а з декількома валютами, які не є корельованими.
4. Страхування валютного ризику. Страхування валютного ризику передбачає передачу банком всього ризику страховій компанії.
3. Удосконалення управління валютним ризиком в банку
3.1 Удосконалення механізму грошових переказів в іноземної валюті
Одним із актуальніших напрямків розвитку діяльності комерційних банків на валютному ринку є грошові перекази в іноземної валюті.
Ринок грошових переказів та одержання іноземної валюти на сьогодні є досить актуальною темою як для споживачів послуг з переказу та одержання, так i для уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, що надають ці послуги. На цей час в Україні існують різні міжнародні системи з надання послуг на ринку грошових переказів, наприклад, Western Union, Money Gram та ін.
Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної з-за кордону іноземної валюти, затверджені постановою Правління Нацбанку України від 17.01.2001 р. № 18 (далі – Правила), чітко регламентують порядок, умови та норми здійснення переказу та одержання іноземної валюти.
Для здійснення переказу іноземної валюти за межі України фізична особа (резидент чи нерезидент) подає до банку (установи):
а) документ, що засвідчує особу (паспорт або документ, що його замінює);
б) заяву-доручення довільної форми на переказ коштів.
У заяві зазначається, що операція не пов’язана із здійсненням підприємницької діяльності. Крім того, заява-доручення повинна містити такі реквізити:
1) прізвище, ім’я, по батькові, документ, що засвідчує особу відправника переказу (серія, номер, дата, ким видано, адреса за місцем проживання), номер рахунку в банку (якщо переказ здійснюється з поточного рахунку), прізвище, ім’я, по батькові, повна адреса одержувача переказу;
країна, місто, банк – одержувач коштів, номер рахунку, на який перераховуються кошти;
2) сума i мета переказу відповідно до Правил;
3) дата i підпис фізичної особи – відправника переказу.
При здійсненні банком (установою) переказу з використанням міжнародних систем грошових переказів фізична особа замість заяви заповнює встановлений відповідною системою бланк на відправлення переказу i зазначає в ньому потрібні реквізити. Крім того, на цьому ж бланку вона зазначає, що операція не пов’язана з підприємницькою діяльністю i засвідчує його своїм підписом.
Перекази іноземної валюти за межі України з поточних рахунків в іноземній валюті фізичних осіб – нерезидентів здійснюються в межах залишку, що є на їх рахунках.
З поточних рахунків в іноземній валюті фізичні особи – резиденти можуть здійснювати за межі України такі перекази:
а) на користь фізичних осіб, які постійно або тимчасово проживають за кордоном, – суму не більше ніж 300 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Нацбанком на день здійснення операції, на місяць без підтвердних документів про родинні стосунки фізичних осіб;
б) з метою допомоги родичам (чоловіку, дружині, батькам, дітям, рідним сестрам i братам, онукам, діду, бабі), які постійно або тимчасово проживають за кордоном, – суму не більше 1 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті на місяць за наявності документів, що підтверджують родинні стосунки фізичних осіб (паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб);
в) на оплату витрат, пов’язаних зі смертю громадян за кордоном (транспортні витрати i витрати на поховання), на рахунки юридичних осіб – нерезидентів – суму не більше ніж 5 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за наявності підтвердних документів цих юридичних осіб – нерезидентів (рахунків-фактур);
г) на оплату витрат судовим, арбітражним, слідчим, нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата податків, зборів, державного мита й інших обов’язкових платежів відповідно до законодавства іноземних країн) на рахунки юридичних осіб – нерезидентів – суму не більше ніж 5 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за наявності підтвердних документів цих юридичних осіб – нерезидентів;
д) на оплату адвокатських послуг у разі порушення судових справ за кордоном, у яких позивачем або відповідачем є фізична особа – резидент України, – суму не більше ніж 5 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за наявності підтвердних документів про надання адвокатських послуг (лист-розрахунок іноземної адвокатської компанії, в якому має зазначатися сума до сплати відповідно до законодавства іноземної країни, позовна заява);
е) на оплату витрат за лікування в медичних закладах, що знаходяться за кордоном, на рахунки цих закладів – суму не більше ніж 20 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за наявності документів цих закладів (виклик чи запрошення медичного закладу іноземної країни на лікування, рахунок-фактура) та копії наказу Міністерства охорони здоров’я України про направлення громадянина на лікування за кордон відповідно до Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.95 р. № 991, або копії з протоколу засідання комісії Міністерства охорони здоров’я України з питань направлення громадян України на лікування за кордон або виписку з цього протоколу;
є) на оплату витрат за проведення тестів, іспитів та інші платежі, пов’язані із зарахуванням фізичних осіб на навчання до навчальних закладів, що знаходяться за кордоном, на рахунки цих закладів – суму не більше ніж 500 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за наявності підтвердних документів цих закладів (виклик чи запрошення, в якому зазначається сума до сплати);