Смекни!
smekni.com

Економічний аналіз підприємства (стр. 6 из 8)

Для характеристики фiнансової стiйкостi пiдприємства використовується система абсолютних та вiдносних показникiв. Найбiльш узагальнюючими абсолютними показчиками фiнансової стiйкостi є вiдповiднiсть або невiдповiднiсть (надлишок або нестача) джерел коштiв для формування запасiв i затрат, тобто рiзниня мiж сумою джерел коштiв i сумою запасiв i витрат(Таблиця 8.2).

Кавт=ВК/ВМ, ВК - власний капiтал, ВМ- вартiсть майна.

Кфс=ВК/ПК, ВК — власнi кошти;ПК - позиковi кошти.

Кзвк=ВК/ОА, В К— власнi кошти; ОА — оборотиi активи.

Ксзвк=ПК/ВК, ПК – позикові кошти;В К – власнi кошти.

Ккзк=ДКВ/А, ДКВ - довгостроковi i короткостроковi вкладення; А – активи.

Кквк=ВК/А, ВК – власний капітал; А - активи.

за рахунок власних оборотних коштів і довгострокових кредитів.

Що ж до коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість, то всі вони збігаються з нормативним значенням, що свідчить про фінансову стабільність ЗАТ”Житомирпроспецбуд”.

Оцінимо стан ліквідності на нашому підприємстві(Таблиця8.3).

Таблиця.8.3

Основні показники ліквідності ЗАТ “Житомирпроспецбуд”

Показник Нормат.значення 2005р. 2006р. Відхилення
К. абсолютної ліквідності Ка.л. >0,2 0,015 0,06 0,045
К. критичної ліквідності Кк.р.>1 1,10 1,15 0,05
К. покриття Кпокр>1 1,28 1,49 0,21

Кабс.лік.=ГКЕ/ПЗ, де ГКЕ – грошові кошти та їх еквіваленти на початок(кінець) періоду, ПЗ – поточні зобов’язання підприємства на початок(кінець) періоду;

Ккр.лік.=(ГКЕ+ПФІ+Дебз)/ПЗ, де ПФІ – поточні фінансові інвестиці на початок(кінець) періоду; ДебЗ – дебіторська заборгованість на початок(кінець) періоду;

Кпокр.=(ГКЕ+ПФІ+ДебЗ+З)/ПЗ, де З - запаси на початок(кінець) періоду

Найважливiшим показником фiнансового стану пiдприємства є лiквiднiсть, сутнсть якої нроявлясться у можливостi пiдприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями за допомогою майна, яке є на балансi, тобто в тому, як швидко пiдприємство може продати свої активи, отримати грошовi кошти i погасити вої борги, заборгованостi перед постачальниками, перед банком по поверненню кредитiв, перед бюджетом та позабюджетними централiзованими фондами по сплатi податкiв та платежiв, перед робiтниками по виплатi заробiтної плати та iнше.

В залежностi вiд того, якими платiжними засобами пiдприємство має можливiсть погасити свої зобов'язання, розраховують декiлька показникiв лiквiдностi (платоспроможностi).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину поточної заборгованості яку підприємство може погасити найближчим часом, На нашому підприємстві цей показник вищий від норми лише у 2006р., що вказує на дію зовнішніх факторів на платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт критичної ліквідності, характеризує очікувану платоспроможність підприємства через період через період, що дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. На нашому підприємстві за досліджуваний період цей показник підвищився на 0,05пункта, що є позитивним для підприєства.

Коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства погасити свої поточні зобов’язання протягом періоду, що дорівнює тривалості обороту його оборотних активів. За два даних роки цей показник підвищився на 0,21пункт, це є в цілому плюсом для фінансового стану підприємства.

В цілому ж ліквідність(платоспроможність) нашого підприємства є доброю – найважливіший(коефіцієнт покриття) з показників перевищують їх нормативне значення.

Як бачимо характеристика даних показників показує їх неоднозначність. Але вона засвідчує загальну тенденцію до покращення фінансово-економічного стану нашого підприємства.


9.Інновційно-інвестиційна діяльність підприємства

Інновацiйна активнiсть нацiональної економiки визначається результатами дiяльностi пiдприємств, якi розробляють, впроваджують нововведення у промисловостi, сферi послуг, сiльськогосподарських та iнших галузях господарювання. Інновацiйна дiяльнiсть пiдприємства залежить вiд його iнноваиiйного потенцiалу, який розглядають як сукупнi можливостi пiдприємства шодо ефективного впровадження нових тсхнологiй у господарський обiг. Такими можливостями вважають сукупнiсть фiнансових, кадрових, матерiальних та iнших рссурсiв.

Важливу роль у пiдвнщеннi iнновацiйної активностi пiдприємств вiдiграє вибiр i реалiзанiя вiдповiдної стратегії iнновацiйного розвитку пiдприємства. Для визначення майбутньої стратегії пiдприємства потрiбна iнформацiя шодо величини iнновацiйного потенцiалу та рiвня його використання. Монiторинг та оцiн­ка рiвня iнновацiйного потенцiалу є актуальним завданням, оскiльки його розв'язання дає змогу приймати стратегiчнi й тактичнi рiшення шодо iнноваційного розвитку пiдприємства й розвитку його стiйких конкурентних переваг.

Питанням оцiнки iнновацiйного потенцiапу пiдприємства присвяченi роботи вiтчизняних науковцiв О. Федонiна, Л. Федулової, А. Гриньова, С. Ілляшенка, Н.Краснокутської, В.Верби, Н.Чухрай та iнших. Проте на сьогодпi ще не сформовано загального пiдходу до сутностi iнновацiйного потенцiалу підприємств, розроблення методiв i критерiїв оцiнки, а рiвень теоретичної та методологiчної розробки не дає змоги задовольнити потреби пiдприємств. Нинi немає можливостi централізованого статистичного дослiдження iнновацiйного потенціалу українських пiдприємств. При оцiнцi iнновацiйного потенціалу використовують переважно статистичнi показники, шо головним чином стосується характеристики науково-технiчної, виробничо-технологiчної та iнших складових загального потенцiалу пiдприємства, iнновацiйну ж вони, як правило, вiдображають опосередковано. Тобто злебiльшого iнновацiйний потенцiал окремих пiд­приємств не вимiрюють i тому цiлеспрямовано не розвивають.

Понятгя ”iнновацiйний потенцiал” нещодавно увійшло до термiнiв економiчної науки як економiчна категорiя, але в сучаснiй економiчнiй лiтературi, у тому числi й українськiй, вiдсутнє однозначне його визначення. Бiльшiсть авторiв керуються так званим ресурсним пiдходом, тобто уявляють iнновацiйний потенцiал як сукупнiсть ресурсiв, видiляючи найчастiше такi його елсмепти, як наукова, iнформацiйно-технологiчна, органiзацiiiна, матерiально-технiчна, фiнансова складовi. При цьому усi складники мають бути узгодженi мiж собою й виконувати певнi функції. Іншi автори роблять наголос на можливостi використання ресурсiв.

Для ефективного здiйснення iнновацiйної дiяльностi пiдприємству потрiбна така сукупнiсть ресурсiв: iнтелектуальних (технологiчна документацiя, винаходи, патенти, лiцензiї, кориснi молелi, промисловi зразки); матерiальних (дослiдне, експериментальне і лабораторне устаткування); фiнансових (власнi, запозиченi iнвестицiйнi, бюджетнi, грантовi кошти); iнфраструктурних (власнi, пiдроздiли НДР i ДКР, конструкторський вiддiл, вiддiл головного технолога, вiддiл маркетингу нової продукцiї, лабораторiя контролю якостi продукцiї, патентно-лiцензiйний вiддiл); додаткових ресурсiв пiдвишення результата iнновацiйної дiяльностi (партнерськi та особистi зв'язки з науково-дослiдними iнститутами, ВНЗ, у тому числi й закордонними, iнформацiйний вiддiл, досвiд управлiння проекта­ми, стратегiчне управлiння пiдприємством).

Наявнiсть i масштаби розвитку таких ресурсiв iнновацiйної дiяльностi визначають готовнiсть тепер i в перспективi ефсктивно впроваджувати та освоювати пiдприємством новi технології. Вiд величини iнновацiйного потенцiалу залежить вибiр тiєї чи iншої стратегії iнновацiйного розвитку. Так, якщо у пiдприємства наявнi усi необхiднi ресурси, то воно може пiти шляхом стратегiї лiдера, розробляючи та впроваджуючи принципово новi (базиснi) iнновацiї. Якщо iнновацiйнi можливостi обмеженi, тодi доцiльно їх нарощувати та вибирати стратегiю послiдовника, тобто реалiзовувати полiпшуючи технології. При виборi тiєї чи iншої стратегiї розроблення i впровадження нових технологiй на сьогоднi не досить обмежуватися лише оцiнкою та впровадженням чинникiв iнновацiйної сфери. Треба також враховувати наявнiсть ресурсiв для подальшого виробництва iнновацiй Причиною тому є рiзке скорочення життевого циклу iнновацiй.


10.Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

ЗАТ”Житомирпромспецбуд” має право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічних операцій, що не заборонені законодавством:

Різноманітна кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі як в Україні, так і за кордоном.

Спільна підприємницька діяльність ЗАТ”Житомирпромспецбуд” та іноземних партнерів з предмету діяльності ТОВАРИСТВА.

Організація і проведення виставок, ярмарок, торгів, аукціонів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів спільно з іноземними партнерами як в Україні, так і за кордоном.

Товарообмінні операції, інші форми зустрічної торгівлі.

Надання послуг із працевлаштування, навчання, стажування громадян України за її межами та громадян інших держав на території України. ЗАТ”Житомирпромспецбуд” може здійснювати види зовнішньоекономічної діяльності згідно з чинним Законодавством.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ЗАТ”Житомирпромспецбуд” має всі права юридичної особи та учасника зовнішньоекономічних відносин.

ЗАТ”Житомирпромспецбуд” веде бухгалтерський, статистичний та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, за результатами якого складає звітність, що надсилається уповноваженим на її прийняття органам державної влади України.

ЗАТ”Житомирпромспецбуд” несе відповідальність за порушення чинного законодавства України, що регулює зовнішньоекономічну діяльність на умовах і в порядку, у видах і формах, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та зовнішньоекономічними угодами (контрактами).