Мк = Пк ,
S*Kт
де Пк - прибуток, одержаний від реалізації певної культури;
S – площа посіву культури;
Kт – коефіцієнт товарності.
Значення такого підходу до визначення маси прибутку на гектар посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі.
По тваринництву в цілому визначають рівень рентабельності і приведену масу на гектар сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і масу прибутку на центнер реалізованої продукції.
При оцінці ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену масу прибутку. Якщо користуватися лише показником рівня рентабельності, може скластися неправильна уява про економічну ефективність, а значить, і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах господарства. Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на гектар посіву. Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій і матеріального стимулювання працівників, тим кращі його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.
З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначити такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за формулою:
Рп = П * 100 , тобто ТП-Вв*100 .
ТП ТП
В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. Зрозуміло, що з підвищенням рівня цього показника зміцнюється, за однакових інших умов, економічний стан підприємства, і навпаки. Проте показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару. Якщо, наприклад, показник рентабельності продажу становить 50%, то це означає, що ціна, за якою реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50% і при цьому підприємство не несе збитків, досягаючи нульової рентабельності.[20. 401-403]
Для виявлення резервів подальшого підвищення ефективності виробництва важливо здійснити всебічний аналіз показників рентабельності.
Із логіки побудови показника рівня рентабельності випливає, що його величина залежить від двох факторів – ціни реалізації центнера продукції і рівня її собівартості. Для визначення зміни рівня рентабельності від зміни ціни ÙРц можна скористатися формулою:
ÙРц =Ц1 – Ц0 * 100 ,
С1
де Ц1 і Ц0 – ціна реалізації 1ц продукції відповідно у звітному і базовому роках;
С1 - собівартість 1 ц продукції у звітному році. Вплив собівартості на рівень рентабельності (ÙРс ) можна визначити, віднявши від рівня рентабельності звітного року показник ÙРц , або ж з виразу:
ÙРс =(Ц1 – С0 )*100 -Р0
С1
де Р0 – рівень рентабельності у базовому періоді;
С0 – собівартість 1 ц продукції у базовому періоді.
При аналізі рівня рентабельності потрібно брати до уваги наступні закономірності зміни цього показника під впливом розглянутих факторів:
- За умови, що собівартість центнера продукції нижча за ціну її реалізації, то за будь-якої величини собівартості кожний процент зростання ціни зумовлює підвищення рівня рентабельності більш ніж на один процентний пункт.
- За одного й того ж рівня собівартості продукції кожний процент росту ціни зумовлює збільшення рівня рентабельності на одну й ту ж величину (процентних пунктів).
- З підвищенням рівня рентабельності, досягнутого завдяки зниженню собівартості продукції, кожний процент зростання ціни забезпечує все більший приріст рівня рентабельності (процентних пунктів) порівняно з таким приростом за нижчого рівня рентабельності.
- За однієї і тієї ж ціни кожний процент зниження собівартості продукції забезпечує прогресуюче зростання рівня рентабельності (процентних пунктів).[ 20. 404-405]
В умовах інфляції та гіперінфляції на підприємствах формується інфляційний прибуток та інфляційна рентабельність. Характерними ознаками їх є одержання підприємствами згідно зі звітними даними великих сум прибутків і досягнення надвисоких рівнів рентабельності виробництва продукції за майже повної або повної відсутності в них грошових коштів на розрахункових рахунках у банках.[ 20. 408-409]
1.3 Оцінювання ринкової позиції за показниками прибутковості
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Виникнення прибутку безпосередньо пов’язане з виникненням категорії «витрати виробництва».
Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами ресурсів, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і є головним показником результативності й економічної ефективності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.
Значення прибутку полягає в тому, що він є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку, який є підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємства.
[ 17. с.499]
Одним з найважливіших параметрів, що дає змогу оцінити ринкову позицію підприємства є рентабельність продажу. Вказуючи на частку прибутку у валовому обороті підприємства, цей показник свідчить про його цінову конкурентоспроможність. Оцінка його динаміки і порівняння з аналогічним показником інших підприємств дозволяє зробити висновок про доцільність вибору даного підприємства як партнера або як об’єкта інвестицій. У США, наприклад, показник рентабельності продажу публікується в середньому за галуззю, що дещо полегшує вирішення проблеми визначення становища фірми на ринку.
Для потенційних інвесторів важливо знати надійність облігацій, які випускає підприємство з позиції одержання на них гарантованого процентного доходу. Ступінь такої надійності визначається за допомогою коефіцієнта покриття процентного доходу за облігаціями (КПо) прибутком:
КПо = ОП+Д+ПД ,
СКв
де ОП – операційний прибуток;
Д – дивіденди, що одержує підприємство;
ПД – процентні доходи підприємства;
СКв – сума коштів, що виплачується власником облігацій у вигляді процентного доходу.
Чим більший коефіцієнт, тим вищий ступінь забезпечення виплати процентів за облігаціями за рахунок поточних прибутків підприємства. Практика роботи фірм Заходу дає підстави стверджувати, що за умови, коли КПо дорівнює 3-4, забезпеченість виплати процентів за облігаціями вважається надійною.
Для інвесторів, що орієнтуються на придбання привілейованих акцій, важливо знати ступінь їх надійності. Про нього судять за допомогою коефіцієнта покриття процентного доходу за привілейованими акціями (КПпа) чистим річним прибутком підприємства. Цей показник визначають за формулою:
КПпа = ЧРП ,
СпА
де ЧРП – чистий річний прибуток підприємства;
СпА - сума обов’язкових виплат за привілейованими акціями;
В даному випадку, як бачимо, розрахунок ведеться за чистим річним прибутком, оскільки дивіденди за цими акціями виплачуються лише після сплати всіх передбачених законодавством податків.
Для власників і потенційних покупців звичайних акцій дуже важливим є показник їх надійності (КзА):
КзА = ЧРП– ФВ ,
КзА
де ФВ – фінансовані виплати за привілейованими акціями;
КзА - кількість звичайних акцій, що знаходяться в обігу.
Кожний з потенційних інвесторів при прийнятті остаточного рішення про придбання відповідного типу цінних паперів підприємства обов’язково враховує їх співвідношення в його капіталі.
Особливо велике значення для оцінки ринкової позиції підприємства має показник співвідношення між доходом на акцію та її ринковою ціною. Він визначається відношенням біржової ціни однієї акції на річний дивіденд. Якщо цей коефіцієнт у динаміці збільшується, це є свідченням зростанням довір’я покупців до його акцій і досить міцного становища підприємства на ринку.
Даний показник реально може підвищуватися за таких умов:
- Ціна акції збільшується за тих же дивідендів;
- Ціна акцій зростає швидшими темпами , ніж дивіденди;
- Ціна акцій залишається не змінною за менших дивідендів.
Незважаючи на різні причини зростання коефіцієнта співвідношення, в усіх випадках він, начебто, відображає громадську думку про майбутнє підприємства як суб’єкта ринку. Порівнянням цього показника з аналогічним показником інших фірм як у динаміці, так і за останній рік дає можливість підприємцям зробити правильний вибір об’єкта здійснення своїх інвестицій.