Аналіз управління інвестиційною діяльністю підприємства (стр. 6 из 11)
Вибірконкретноїформиреальногоінвестуваннязалежитьвідбагатьохфакторів: завданьгалузевої, товарноїтарегіональноїдиверсифікаціїдіяльностіпідприємства; можливостейвпровадженняновихтехнологій; наявностівласнихінвестиційнихресурсіві/абоможливостівикористанняпозиковихабозалученихресурсів.
Процес реального інвестування включає в себе ряд етапів і стадій (рис.2.2.).
Рисунок 2.2. - Етапиреальногоінвестування
Процесздійсненняреальногоінвестуванняпочинаєтьсязпошукуівиборуінвестиційноїідеїзврахуваннямцілейрозвиткупідприємства. Рішення про здійснення реальних інвестицій може прийматися на підставі наступних цільових установок підприємства:
- стримання або стимулювання частини ринку товару, що виробляється, або послуг, що надаються;
- необхідність випуску нового товару або послуги;
- формування або підтримка іміджу підприємства;
- досягнення максимального використання ресурсів підприємства.
Також при визначенні інвестиційної ідеї підприємство враховує досвід проведення реальних інвестицій, галузеві особливості своєї діяльності, кваліфікацію персоналу, наявність фінансових ресурсів для інвестування тощо.
На підставі наведених можливостей підприємство може сформулювати ідею тільки укрупненого інвестиційного проекту, тобто обрати напрямок здійснення реального інвестування. В тому випадку, якщо обрана ідея відповідає концепції розвитку, вона опрацьовується більш ретельно, що передбачає збір та аналіз додаткової інформації і розробку конкретного інвестиційного проекту.[11,ст.136 ]
В подальшому, залежно від конкретного виду реального інвестування, підприємство деталізує вимоги до капіталовкладення в інвестиційному проекті. Він має особливо важливе значення при залученні зовнішнього фінансування. Інвестиційний проект дозволяє, в першу чергу, підприємству, а потім й іншим інвесторам всебічно оцінити очікувану ефективність і доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.
Рисунок 2.3 - Складовіінвестиційногопроекту
Головнимкритеріємоцінкиінвестиційєокупність, тобтошвидкістьповерненняінвесторувкладенихкоштівуформігрошовихпотоків, якігенеруютьсявтіленнямужиттяфінансованихпроектів. Цеможутьбутиприбуткивідреалізаціїпродукції, якщоінвестиційнийпроектпов’язанийзвиробництвомпродукції (товарів, робіт, послуг), дивідендиіпроцентинавкладенийкапіталвакціїіншихпідприємств, прибутоквідвкладеннякоштівуторгівлю, іншіпосередницькіорганізації, процентинадепозитивкомерційнихбанкахтощо.
Головнимпитаннямприздійсненніоцінкиспіввідношеннявеличиниінвестованихфінансовихресурсівзодержанимизаїхрахунокгрошовимипотоками (саменацьомуґрунтуютьсярозрахункиокупностіінвестицій) єпроблемазіставностісумиінвестиційзодержанимидоходамизурахуваннямусіхфакторівзміницінностейгрошейучасі, втомучислітакогофактора, яксередньоринкові (абоіншіприйнятнідляінвестора) нормидоходності (рентабельності) вкладеногокапіталу.
Для вирішення цієї проблеми у фінансовому менеджменті оперують такими поняттями, як вартість початкових грошових вкладень і склад інвестиційних витрат на проекти.[10,ст.56 ]
Вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних вкладень, представляє собою суму інвестицій. Такі вкладення мають довгостроковий характер, причому, якщо за їх рахунок створені нові основні засоби і нематеріальні активи, вартість цих активів протягом тривалого часу (більше року) поступово зменшується, переноситься на продукцію, що виробляється. Протягом “життєвого циклу” проекту капітал, вкладений у такі активи, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал, вкладений у оборотні активи (в тому числі, грошові), по закінченні “життєвого циклу” проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи представляє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.
Склад інвестиційних витрат на проекти, пов’язані з виробництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устаткування, його монтаж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов’язково треба врахувати також суму авансування в оборотні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту є неможливим.
При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба враховувати (у бік зменшення) так звану ліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний проект пов’язаний з впровадженням нових об’єктів (наприклад, устаткування) замість застарілих. У разі реалізації об’єктів основних засобів, які підлягають заміні, сума початкових витрат на проект зменшується на продажну вартість об’єкта (остання ж приймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від операцій з продажу).
Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект, тобто суми інвестицій, – запорука якості розрахунків окупності інвестицій, бо саме вони і є об’єктом оцінки окупності.[8,ст. 254]
Методи, які використовуються при аналізі управління інвестиційною діяльністю підприємств, можна поділити на дві групи в залежності від того, враховується чи не враховується параметр часу:
а) засновані на дисконтованих оцінках;
б) засновані на облікових оцінках.
Перша група методів
Метод розрахунку чистої теперішньої вартості (Net Present Value – NPV). В основу даного методу покладено завдання основної цільової установки, яка визначається власниками компанії, – підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої є її ринкова вартість. Метод заснований на зіставленні величини інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, які генеруються протягом планового терміну. Оскільки приплив грошових коштів розподілений в часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнту r. Цей коефіцієнт інвестор встановлює самостійно, виходячи з щорічного проценту повернення, який він бажає (або може) отримати на інвестований ним капітал.
Якщо існує прогноз, що інвестиція (ІС) буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі P1, P2 , …Pn., то відповідно загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present Value – PV) та чиста теперішня вартість розраховуються за формулами:
Якщо:
NPV > 0, то проект можна прийняти;
NPV < 0, то проект потрібно відхилити;
NPV = 0, то проект не прибутковий і не збитковий.
Метод розрахунку коефіцієнту рентабельності інвестиції (Рrofitability Index – Pl). Коефіцієнт рентабельності (РІ) розраховується за формулою:
Якщо:
РІ > 1, то проект потрібно прийняти;
РІ < 1, то проект потрібно відхилити;
РІ = 1, то проект не прибутковий і не збитковий.
На відміну від чистої теперішньої вартості індекс рентабельності – це відносний показник, який характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто показує ефективність вкладень: чим більше значення цього показника, тим вища віддача кожної гривні, інвестованої в даний проект. Завдяки цьому, критерій РІ дуже зручний при виборі одного проекту із ряду альтернативних, які мають приблизно однакові значення чистої теперішньої вартості (у випадку, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, то очевидно, що вигідніший той з них, який забезпечує більшу ефективність вкладень), або при комплектуванні портфелю інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV.[6,ст. 64]
Метод розрахунку внутрішньої ставки доходу (Internal Rate of IRR). Під внутрішньою ставкою доходу інвестиції (синоніми: внутрішня норма прибутку, внутрішня окупність) розуміють значення коефіцієнту дисконтування r, при якому чиста теперішня вартість (NPV) проекту дорівнює нулю:
IRR = r, при якому NPV = f (r) = 0.
Іншими словами, якщо позначити IC = Р0, то IRR знаходять з рівняння:
Змістрозрахункувнутрішньоїставкидоходуприаналізіефективностіінвестицій, щоплануються, якправило, полягаєвнаступному: IRR показуєочікуванудоходністьпроектуівідповідний, максимальнодопустимий, відноснийрівеньвитрат, якіможутьбутипов’язанізданимпроектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок позики комерційного банку, то значення внутрішньої ставки доходу (IRR) показує верхню межу рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.
Економічний зміст критерію внутрішньої ставки доходу (IRR) полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які інвестиційні рішення, рівень рентабельності яких не нижчий поточного значення показника ціни капіталу (Cost of Capital – CC), під яким розуміється або WACC, якщо джерело коштів точно не ідентифіковане, або ціна цільового джерела, якщо таке є. Саме з показником ціни капіталу (СС) порівнюють внутрішню ставку доходу (IRR), розраховану для контролю проекту, при цьому зв’язок між ними такий: