Застосування власного капіталу. Інвестиційна діяльність підприємства (стр. 3 из 4)

Аналіз рентабельності проекту. Аналіз доцільності інвестування можна провести за допомогою визначення рівня рентабельності проекту (IR), розрахованого як відношення чистої теперішньої вартості до початкової суми інвестиції, і вираженого у відсотках:

.

За економічним змістом рентабельність є величиною прибутку, одержаного на кожну грошову одиницю вкладених у проект коштів. Рентабельність є відносним показником, а тому може застосовуватись для вибору одного з кількох інвестиційних проектів, які мають близькі значення чистої теперішньої вартості.

Аналіз внутрішньої норми прибутку. Під внутрішньою нормою прибутку проекту (нормою рентабельності) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, за якого чиста теперішня вартість проекту дорівнюватиме нулю. Внутрішня норма прибутку показує той мінімальний рівень дохідності проекту, за якого він не даватиме ні доходів, ні збитків, тобто за економічним змістом ця норма є точкою беззбитковості даного проекту. Внутрішню норму прибутку (d) знаходять як невідому величину з рівняння:

Ця формула є рівнянням з одним невідомим d, яке розв’язується математичними методами або за таблицями приведеної вартості та фіксованих рентних платежів, що уможливлює спрощення розрахунків.

За цим методом обчислюються норми дохідності тих проектів, що в них може вкласти кошти підприємство. Порівняльний аналіз внутрішніх норм прибутку різних проектів альтернативного розміщення коштів підприємства (наприклад, у цінні папери), а також середньоринкової норми дохідності сприяє визначенню найприбутковішого напряму інвестування.

Показник внутрішньої норми прибутку має важливе значення в процесі визначення джерел фінансування інвестиційного проекту. Порівняння вартості інвестованих коштів, тобто витрат на виплату відсотків за користування банківськими позичками, дивідендів та інших пов’язаних із залученням фінансових ресурсів винагород, з внутрішньою нормою прибутку проекту дає можливість визначити його доцільність та прийняти обґрунтоване управлінське рішення. Так, якщо внутрішня норма прибутку проекту вища за вартість авансованого капіталу, то проект є економічно вигідним, а різниця між цими величинами показує рівень прибутковості, на який може розраховувати інвестор. Якщо внутрішня норма прибутку дорівнює вартості авансованого капіталу, то проект ні не приносить доходів, ні не завдає збитків, і тоді його доцільність треба визначати за іншими критеріями, наприклад з огляду на соціальний ефект. Коли ж внутрішня норма прибутку менша за вартість авансованого капіталу, проект з будь-якого погляду є економічно невигідним.

Період окупності інвестицій — це час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором у процесі експлуатації проекту, зрівняється із сумою інвестиції (вимірюється в роках та місяцях). Метод визначення періоду окупності — один з найпоширеніших у світовій практиці та досить простих засобів з’ясування доцільності проведення інвестиційної операції. У класичному варіанті цей метод не передбачає впорядкування грошових надходжень у часовому аспекті, тобто техніка дисконтування не застосовується. З кількох проектів привабливішим визнається той, який має коротший період окупності.

Алгоритм розрахунку періоду окупності залежить від рівномірності надходження грошових потоків. Якщо грошовий потік є стабільним протягом періоду експлуатації проекту, то період окупності визначається діленням суми інвестиції на річний обсяг грошового потоку (дріб округлюють у бік збільшення до найближчого цілого).

Наприклад, якщо сума інвестиції становить 670 тис. грн.., а щорічні грошові потоки — 175 тис. грн., то термін окупності проекту становитиме майже 4 роки (670 : 175 = 3,83). Якщо доходи від проекту розподілено за роками нерівномірно, то період окупності обчислюють прямим розрахунком кількості років, протягом яких суму інвестицій буде погашено відповідними надходженнями.

Такий спрощений підхід до визначення доцільності інвестування прийнятний за умови незначних темпів інфляції (2—5 %) і відповідно невисоких середніх ставок дохідності. Для одержання точніших результатів, а також для тих ринків, де ставки дохідності досить високі, а отже суттєво впливають на часову вартість грошей, у процесі визначення та аналізу періоду окупності інвестицій рекомендується враховувати часовий аспект. У такому разі для розрахунку беруть не номінальні, а дисконтовані грошові потоки, що збільшує період окупності проекту.

Визначення доцільності інвестицій за методом періоду окупності має певні недоліки, зокрема те, що доходи останніх періодів у розрахунках не враховуються, а отже, повну ефективність проекту проаналізувати неможливо. Наприклад, із двох інвестиційних проектів з однаковими періодами окупності один може функціонувати й генерувати грошові потоки ще тривалий час після закінчення періоду окупності, а в іншого з цим періодом збігається і граничний строк експлуатації. Зрозуміло, що перевагу слід віддати першому напряму інвестування, але за критерієм окупності проекти будуть визнані рівноцінними.

Крім того, цей метод не дає змоги виявити відмінності між проектами, які мають однакові періоди окупності, але відрізняються за величиною щорічних надходжень, хоч очевидно, що з двох проектів з однаковими періодами окупності привабливішим буде той, за яким грошові потоки в перші роки експлуатації вищі.

Водночас існує кілька ситуацій, коли застосування даного методу слід визнати доцільним. Наприклад, для кредиторів (банків) період окупності інвестиційного проекту є орієнтиром для визначення тривалості періоду кредитування, а можливість дальшої експлуатації об’єкта для них не має значення. У галузях, які характеризуються високою ймовірністю досить швидких технологічних змін і прискореного морального зносу обладнання, наприклад у галузі комп’ютерної техніки, аналіз періоду окупності є найбільш прийнятним критерієм. За умов високого ризику керівництво підприємства може взяти за правило розглядати тільки ті проекти, період окупності яких не перевищує наперед встановленого нормативу. У такому разі метод визначення періоду окупності буде критерієм попереднього відбору проектів.

Практична частина

Завдання 1

Проаналізувати основні показники підприємства

Показники		Базисний	Звітний
2006	2008
1. Закріплено земель – всього, га в т.ч. с.-г. угідь, га з них	1	5100	5100
2. Наявність зрошених земель – всього, га в т.ч. ріллі, га	2	4600 800	4500 800
3. Середньорічна чисельність робітників всього, осіб в т.ч. зайнятих в с.-г. виробництві із них в рослинництві в тваринництві	3	160 140	155 145
4. Поголів’я тварин, птиці на кінець року, умовних голів	4	1300	1200
5. Вартість валової продукції в співставних цінах всього, тис.грн. в т.ч. рослинництва тваринництва	5	4100	4000
6. Вироблено валової продукції на середньорічного працівника, грн.. в т.ч. рослинництві тваринництві	6=5:3	25,63	26,67
7. Середня вартість ОВФ, тис.грн. в т.ч. ОВФ с.-г. призначення	7	16000	15500
8. Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн.	8	3100	4000
9. Виручка від реалізації продукції, тис.грн.	9	4000	4100
10.Наявність енергетичних потужностей, к.с.	10	1600	1700
11.Енергозабезпеченість, к.с.	11=10:1	0,31	0,33
12.Енергоозброєність, к.с.	12=10:3	10	10,97
13.Фондозабезпеченість, грн..	13=7:1	3,17	3,04
14.Фондоозброєність, грн.	14=7:3	100	100
15.Фондовіддача, грн.	15=5:7	0,24	0,26
16.Фондоємкість, грн..	16=7:5	3,96	3,85
17.Норма прибутку, %	17=(7+8):19*100	7,72	6,5
18.Валовий дохід, тис.грн.	18=9-19	3750	3800
19.Чистий дохід, тис.грн.	19	250	300
20.Рівень рентабельності – всього,% в т.ч. рослинництва тваринництва	20=19:18*100	6, 7	7,9

Висновок: Ресурсно-виробничий потенціал підприємства є задовільним:

Площа сільгоспугідь у 2008 році не змінилась порівняно з 2006 р. і становила 5100 га. Кількість працівників з роками зменшилась і у 2008 р їх налічувалось 155 чоловік. Вартість основних виробничих фондів у звітному році зменшилась на 500 тис.грн. і становила 15500 тис.грн. Вартість оборотних засобів за трирічний період збільшилась на 900 тис.грн. і становила 4000 тис.грн.

Показники забезпеченості та озброєності такі: фондозабезпеченість у звітному році склала 3,92 грн., фондоозброєність не змінилась і становила – 100 грн., показник енергозабезпеченості з роками збільшився з 0,31 к.с. на 0,33 к.с. 1га сільгоспугідь, показник енергоозброєності теж збільшився з 10 до 10,97 к.с. на одного робітника зайнятого в сільгоспвиробництві.