табличний
лінійно-графічний
логіко-струкгурний
За ступенем невизначеності:
Детерміновані системи, тобто з передбаченим результатом.
Імовірнісні (стохастичні) системи, які не дають повної передбачуваності результату.
За часовою орієнтацією ідей планування виділяють 4 типи планування:
Реактивне (націлене тільки в минуле).
Інактивне (яке пристосовується тільки до теперішнього).
Преактивне (який переважно дивиться тільки в майбутнє).
Інтерактивне (орієнтоване на взаємодію всіх кращих ідей планування).
За горизонтом планування (періоду часу) плани є трьох типів: довгострокові (10-15 років); середньострокові (3-5 років); короткострокові (1-2 роки).
Методи планування:
Балансовий метод планування. Плани складаються у вигляді балансу, забезпечується взаємодія його показників (для збалансування ресурсів із потребами та ін).
Економіко-статистичний метод. Його засновано на використанні сформованих темпів змін, коефіцієнтів еластичності, структурних змін, індексів, коефіцієнтів зв'язку та ін.
Економіко-аналітичний метод. Засновано на глибокому аналізі діяльності підприємства та експертній оцінці можливих змін.
Нормативний метод планування. Планові завдання визначаються на основі норм, розцінок та тарифів.
Економіко-математичне моделювання та оптимізація планів.
Програмно-цільовий підхід у плануванні. Вибір цілі, плану та розрахунок завдань для досягнення цієї цілі (точки беззбитковості, точки мінімального рівня рентабельності та ін).
Використання персональних комп'ютерів дозволяє автоматизувати процес планування. АРМ економіста - автоматизоване робоче місце економіста підприємства.
Розділи плану господарчої діяльності підприємства відображають його галузеву належність та організаційну структуру. В торгівлі, наприклад, план господарчої діяльності підприємства складається з наступних розділів та показників:
План товарообігу (загальний обсяг, товарна структура, обіг по відділах та секціях);
План формування товарних запасів;
План товарного забезпечення (план закупки та надходження товарів);
План із праці та витрати на оплату праці;
План розвитку матеріально-технічної бази;
План поточних витрат (витрати обігу);
План доходів та прибутків;
Фінансовий план;
План грошових потоків;
План залучення позикових джерел фінансування;
Балансовий план;
План соціального розвитку.
Залежно від тривалості планового періоду планування поділяється на перспективне й поточне. Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Залежно від горизонту планування перспективний план розробляється із різним ступенем деталізації.
Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку підприємства, у ньому використано рішення, що стосуються сфер діяльності та вибору її напрямків. Він має більш концептуальний характер, а необхідний цифровий матеріал використовується лише для обґрунтування названих рішень. Найважливішими складовими середньострокового плану є детальна хронологізація проектів, повна номенклатура продукції, що виготовляється, конкретніші інвестиційні та фінансові показники.
Середньостроковий план - це, власне, деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим планами є дуже умовною і неоднозначною. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, вірогідності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо.
Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування, тобто календарне погодження виробничого процесу між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.
1.3 Методика аналізу фінансового стану підприємства
Планування на підприємствах здійснюється на основі показників, що підприємство отримало в минулих періодах. Саме тому для розробки плану на наступний період, необхідно визначити фінансовий стан підприємства.
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення на стільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.
На підприємствах України, згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим міністерством фінансів України від 30 липня 1999 року., застосовується нова форма балансу згідно з П (с) БО №2, яку приведено в повну відповідність з міжнародними стандартами. [23, с. 208]
Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. А для того, щоб проаналізувати всі питання фінансового стану підприємства, необхідний етап, що передує проведенню аналізу, тобто приведення звітного балансу до такої форми, що з одного боку, уможливлює об’єктивний аналіз, а з другого - є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків.
Аналіз балансу (ф.1) починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз балансу проводиться в кілька етапів:
1) підготовчий;
2) попередній огляд бухгалтерської звітності;
3) читання балансу.
Основним етапом є третій, або читання балансу. [23, с. 209]
Під “читанням балансу" розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом. [39, с.293]
Читання балансу починають зі встановлення зміни валюти балансу за період, що аналізується. Для цього порівнюється валюта балансу за звітний і попередній періоди. Таке порівняння уможливлює визначення загального спрямування зміни балансу. Коли валюта балансу збільшується - це оцінюється позитивно, зменшується - негативно. Збільшення валюти балансу свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей фірми, але при цьому необхідно врахувати і фактор інфляції. Зменшення валюти балансу, як правило, означає спад у господарській діяльності підприємства (зниження попиту на продукцію, брак товарів, тощо), [23, с.210] але не завжди. Для загальної оцінки динаміки фінансового стану необхідно встановити співвідношення динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва, реалізації продукції, і також прибутку підприємства.
Прискорений темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку проти темпу зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання засобів підприємства. Відставання темпу зростання цих показників від темпів зростання суми балансу свідчитиме про погіршення використання засобів підприємства.
Дані ф.1 та ф.2 дають можливість під час читання балансу порівнювати їх із даними попередніх періодів, з аналогічними показниками других підприємств, а також із загальновживаними, стандартними значеннями показників: прибутку, випущеної і реалізованої продукції в розрахунку на 1 грн., середньорічної вартості майна. А також розглянуту методику загальної оцінки балансу можна доповнити розрахунком коефіцієнтів приросту валюти балансу, коефіцієнтів виручки від реалізації продукції, коефіцієнтів приросту прибутку від реалізації. [23, с.211]
На підприємствах при початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового стану активно використовуються показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) і трендового аналізів.
У ході горизонтального аналізу вивчають абсолютні зміни розміру валюти балансу та різних його статей за звітний період, а також темпи зростання, що важливо для характеристики фінансового стану підприємства.
Для цього підсумок балансу на кінець року, який аналізують, порівнюють з підсумком на початок цього періоду. Це дає змогу вивчити масштабність підприємства, загальний напрям руху балансу. В звичайних виробничих умовах збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, але необхідно визначити, за рахунок чого вона зросла. Якщо це сталося за рахунок власного капіталу або за рахунок власного капіталу разом із збільшенням позикових коштів, то це добре. Однак керівництву підприємства варто замислитися, якщо зростання валюти балансу обумовлене зростанням лише боргових зобов’язань.
Зменшення валюти балансу говорить про звуження діяльності підприємства. Причини такого згортання необхідно вивчити.
Після вивчення динаміки зміни валюти балансу потрібно встановити її відповідність динаміці обсягів виробництва та реалізації продукції, прибутку. Більш швидкі темпи зростання обсягів виробництва, реалізації продукції і прибутку порівняно з темпами зростання валюти балансу свідчать про поліпшення використання коштів на даному підприємстві і, навпаки, відставання темпів зростання виробництва, реалізації і прибутку від темпів зростання валюти балансу вказує на погіршення використання коштів.
Наступним етапом “читання” балансу є визначення показників прибутку, товарної і реалізованої продукції в розрахунку на 1 грн. середньорічної вартості майна. Цей показник порівнюється з даними минулих років, з аналогічними показниками інших підприємств, середньогалузевими даними. Ці показники при ринковій економіці використовується для характеристики ділової активності керівників підприємств.
Показник виторгу від реалізації у розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва та обігу або скільки реалізованої продукції дає кожна гривня господарських коштів.
Показники балансового прибутку в розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна характеризують рентабельність усього майна підприємства.