Забезпечення боротьби із недобросовісною конкуренцією в Україні (правовий аспект)
Вступ
Поняття "недобросовісна конкуренція" не нове для вітчизняної практики правозастосування. Сьогодні складно когось здивувати рішенням Антимонопольного комітету України (далі – АМК), якими припиняється неправомірне використання назв та упаковок знаних торговельних брендів із боку маловідомих фірм для продажу власної продукції.
Сьогодні конкурентна боротьба переноситься у сферу досягнень інтелектуальної власності. Проблемними питанням багатьох країн світу і в тому числі і України лишається боротьба з виробництвом та розповсюдженням контрафактної продукції.
Починаючи з 1992 року, - з прийняттям Верховною Радою України Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" - в державі започатковано розвиток системи захисту від недобросовісної конкуренції. На сьогодні ця система є достатньо розвинутою, включає в себе відповідну нормативно-правову базу – конкуренційне законодавство контролює діяльність у цій сфері державного органу із спеціальним статусом АМК, а також діяльність державних органів, суб’єктів господарювання, їх об’єднань, споживачів та громадкості, що регулюється конкуренційним законодавством. Система захисту від недобросовісної конкуренції в Україні ґрунтується на статті 42 Конституції України (далі – КУ) [1], яка гарантує державний захист конкуренції. Ця система відповідає провідним європейським стандартам, а конкуренційне законодавство є одним з найбільш адаптованих до законодавства Європейського Союзу, про що неодноразово зазначали європейські експерти.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [4] сфера застосування положень конкуренційного законодавства розповсюджується на всі відносини між органами державної влади, суб’єктами господарювання, споживачами, іншими юридичними та фізичними особами з приводу захисту від недобросовісної конкуренції, у тому числі у випадку вчинення недобросовісних конкурентних дій за межами, якщо такі дії негативно впливають на конкуренцію на її території. Враховуючи це, норми конкуренційного законодавства застосовуються у низці специфічних сфер господарських, адміністративних та цивільно-правових відносин (наприклад, у сферах надання адміністративних послуг держави, відносин власності тощо). Захист інтелектуальної власності в системі захисту від недобросовісної конкуренції України здійснюється на підставі положень статті 42 КУ [1], Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [4], у контексті виконання головної мети Закону – недопущення та припинення дій у конкуренції, які суперечать торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (стаття 1 зазначеного Закону). У ряді випадків об’єктами вказаних неправомірних дій конкурентів стають фірмові найменування, знаки для товарів і послуг (торгові марки), інші позначення, які є об’єктами промислової власності суб’єктів господарювання. Торгова марка (знак для товарів і послуг) – позначення, що відрізняє товари і послуги різних власників. Законом можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконанні у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Недобросовісна конкуренція карається, інтелектуальна власність, як і приватне майно, захищається від будь-яких зазіхань[9]. Прикладом може бути Франція, яка захищає на всіх рівнях власну торговельну марку "Шампанське" й "Коньяк". Аргументація: ця продукція може виготовлятися лише у відповідних провінціях цієї держави, звідки і пішла географічна назва напоїв. У нас можна зустріти кілька видів "Миргородської", "Лужанської", "Трускавецької" та іншої продукції. Поряд із оригіналом, на ринку маса підробок. Спиртні ділки користуються відомими брендами і недосконалістю законодавства щодо захисту інтелектуальної власності та використання географічних позначень у назві торгової марки[10].
Слід зазначити, що загальні заборони щодо недобросовісної конкуренції в усіх її проявах, визначених Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції"[4], містяться у КУ(стаття 42) [1], Цивільному кодексі України (стаття 13) [2], Господарському кодексі України (зокрема, стаття 5) [3]. Це дає можливість суб’єктам, чиє право порушене внаслідок дій у вигляді недобросовісної конкуренції, звертатися за захистом цього права не лише до органів АМК, а й безпосередньо до суду. У такому випадку суд має право залучити АМК (його територіальне відділення) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог або запитати його думки сприводу спору. Також захист від недобросовісної конкуренції, зокрема яка стосується об’єктів інтелектуальної власності, може здійснюватися на підставі положень стаття 10bis Паризької конвенції з охорони промислової власності (1883 рік), до якої Україна приєдналася у грудні 1991 року, у випадку, якщо ознаки певних дій у вигляді недобросовісної конкуренції не визначено національним законодавством[7].
Основна частина
Розгляд спорів у справах про недобросовісну конкуренцію АМК України і судовою практикою є теж важливою ланкою у боротьбі із недобросовісною конкуренцією.
Практика свідчить, що переважна частина випадків недобросовісної конкуренції розслідується саме органами АМК на підставі відповідних заяв суб’єктів господарювання. Так, протягом 2006 року органами АМК опрацьовано близько 150 заяв суб’єктів господарювання про недобросовісну конкуренцію. За результатами розгляду, припинено 42 порушення (у 2005 році – 29 порушень)[6]. Загальна сума штрафів, накладених на порушників у 2006 році, становить 267 тисяч гривень. Основні порушення, що стосувалися незаконного (недобросовісного) використання торгових марок і упаковок, органами АМК зафіксовані на таких ринках, як: алкогольних напоїв, морозива, рибних консервів, пива, друкованих видань, туристичних та рекламних послуг, косметичних засобів, тютюнових виробів, серед яких хотілося б виокремити один приклад.
Приклад №1. АМК розглянув справу за заявою державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат" про недобросовісну конкуренцію з боку державного підприємства "Уманський лікеро – горілчаний завод" під час виробництва та реалізації горілки особливої "Волинська казка". Комплект етикеток "Волинська" захищений патентом як промисловий зразок. Порівняльний аналіз зовнішнього оформлення етикеток горілок особливих "Волинська казка" та "Волинська" показав, що загальне кольорове, композиційне та графічне оформлення етикеток, місце і порядок розташування на них домінуючого позначення "Волинська", інших позначень і написів, друкарські шрифти практично співпадають. Отже, етикетки горілок "Волинська казка" та "Волинська" схожі до ступеня змішування. Можливість змішування товару підсилюється тим, що пляшки мають однакову стандартну форму. У рамках розгляду справи, за окремою заявою Заводу, АМК прийняв попереднє рішення про заборону використання Заводом спірних етикеток до завершення розгляду справи. Доведено, що використання Заводом під час виробництва та реалізації горілки особливої "Волинська казка" етикетки, зовнішнє оформлення якої є схожим до ступеня змішування із зовнішнім оформленням етикетки горілки "Волинська", відбувалося без дозволу Комбінату як уповноваженої на те особи і могло призвести до змішування з діяльністю Комбінату, який має пріорітет на її використання. Такі дії Заводу визнанні порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"[4]. На порушника накладено штраф[8].
Також, значний вплив на правозастосування та розвиток законодавства про захист від недобросовісної конкуренції має судова практика розгляду спорів у справах про недобросовісну конкуренцію. Високопрофесійному розгляду таких спорів сприяє спеціалізація суддів системи господарських судів, згідно з якою спори, що виникають з конкуренційного законодавства, як і спори щодо інтелектуальної власності, є внесок відповідних палат Верховного Суду України та Вищого господарського суду України. Я вам пропоную розглянути один наочний приклад високопрофесійного розгляду справ Вище розглянутих судів.
Приклад №1. Рішенням АМК від 29.11.2002 року №348 – р визнано, що дії ПП "Л." щодо використання під час реалізації на ринку України протягом 2000 – 2001 років зубної пасти із назвою "ПРОМІС" ("PROMISE") виробництва болгарської фірми "Ф" знака для товарів і послуг "PROMISE" та позначення "ПРОМІС", які належать індійському підприємству "Б.", - є порушенням конкуренційного законодавства (недобросовісною конкуренцією), передбаченим статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді неправомірного використання без дозволу уповноваженої на те особи знака для товарів і послуг та позначення, що може призвести до змішування з діяльністю іншої особи, яка має пріорітет на їх використання. Рішенням Господарського суду м. Києва від 31. 03. 2003 року, суддя Андрієнко В. В., у задоволенні позову ПП "Л." про визнання зазначеного рішення АМК недійсним – відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17. 01. 2003 року у складі: головуючий суддя – Бенедисюк І. М., судді Коробенко Г. П., Львов Б. Ю., рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга ПП "Л." - без задоволення. Постановою вищого господарського суду України від 09. 09. 2003 року., зазначені рішення та постанови судів скасовано, справу передано на новий розгляд, виходячи з того, що підприємство-іпортер зубної пасти "ПРОМІС" (PROMISE) болгарського походження (тобто, з неправомірно використаними знаками для товарів і послуг та позначення) реалізувало цю пасту приватному підприємцю С., через якого здійснювалося подальша реалізація цієї пасти, зокрема до ПП "Л". наявність гігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи на товар, що закуповувався ПП "Л." з метою подальшої реалізації, та зазначення в ньому виробника болгарського походження – фірми "Ф.", виключала для покупця цього товару необхідність у визначенні права власності на товарний знак цього товару. Скасовуючи цю постанову Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя – Барбара Б. П., судді Гуль В. С., Карпечкін П. Ф., Лилак Д. Д., вказав на наступне. Передбачені статтею 1 і 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" факти недобросовісної конкуренції з боку ПП "Л." АМК встановив, виходячи з фактичних обставин справи, а саме з дій ПП "Л." щодо введення в господарський обіг України зубної пасти "ПРОМІС", виробником якої є болгарська фірма "Ф.", шляхом її закупівлі та реалізації[11].