В кримінальному судочинстві захисник – це учасник кримінального процесу, на якого покладено функцію захисту, і в силу цього він зобов’язаний використовувати всі зазначені в законі засоби і способи з метою з’ясування обставин, що виправдовують підзахисного чи пом’якшують його відповідальність.
Cписок використаної літератури:
1. Конституція України.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України.
3. Закон України "Про адвокатуру".
4. "Загальна декларація прав людини" (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року; ратифікована Україною 19 жовтня 1973 року).
5. "Міжнародний пакт про громадянські і політичні права" (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН на XXІ сесії в 1966 році, резолюція 2200 А/XXІ/ від 16 грудня 1966 року, додаток; ратифікований Україною 19 жовтня 1973 року з додатковою заявою до ч.1 ст.48 цього пакту).
6. М.М. Михеенко Порівняльне судове право. К.- 1993.
7. В.І. Ліфшиць Слово адвокату. М. - 1990.
8. Д.П. Фіолевський Записки адвоката. К. - 1987.
9. Бюлетень Мінюста України. N2 1992p.
10. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. К. - 1995.
[1]ч. 1 ст. 43-1 КПК
[2]ч. 1 ст. 43 КПК
[3]ст. 21 КПК
[4]ст 15 ЗУ “Про адвокатуру”
[5]В.І. Ліфшиць Слово адвокату. М. - 1990.
[6]ст. 45 КПК
[7]ч. 3 ст. 46 КПК
[8]ч. 2, 3, 5, ст. 44 КПК
[9]ст. 54 КПК
[10]ст. 219 КПК
[11]Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. - М., 1968. - С. 246-248