Одержання доказів. Для ряду учасників процесу закон передбачає можливість подавати докази. Цим правом відповідно до КПК України наділені:
^
- обвинувачений (ч. 2 ст. 43 КПК України),
- підозрюваний (ст. 43 - 1 ч. 2),
- захисник (п. 8 ч. 2 ст. 48),
- потерпілий (ч. З ст. 49),
- цивільний позивач (ч. 2 ст. 50),
- цивільний відповідач (ч. 2 ст. 51),
- їх представники (ч. З ст. 52).
Ні теорія, ні практика не розробили спеціальних процесуальних правил подання доказів, не дається в законі і назви документу (протоколу), який, за логікою, повинен складатися при поданні доказів. Закон нічого не говорить про те, яким саме шляхом учасники процесу можуть одержати докази для їх подачі, як забезпечуються умови їх одержання ними. Це явна прогалина в законі, яка ускладнює чи взагалі робить неможливою реалізацію на практиці декларативного права.
Крім подання доказів, одержанню доказів служить надане органу дізнання, слідчому, суду право вимагати докази (предмети та документи, що мають значення для справи) - ст. 66 ч. 1 КПК України.
Формування доказів - цей термін не передбачений законом, але зустрічається в процесуальних працях.1
Але якщо зупинитись на точці зору, що складання протоколу слідчої дії як джерела доказів є діяльність слідчого по створенню доказів, то під формуванням доказів можна розуміти їх "створення". Але якщо визнати, що слідчий не створює тих фактичних даних, які містяться в протоколі, а лише надає їм передбачену законом форму, стає зрозуміло, що ні про яке створення доказів в даному випадку не може бути мови. Це - саме формування доказів, тобто заключення в законну форму одержаних слідчим чи органом дізнання відомостей, інформації.
_____________________________________________
Шейфер С.А. Следственньїе действия. - Москва, 1981 – с 5.
Зберігання доказів заключається в прийнятті заходів по збереженню самих доказів чи їх доказових властивостей, а також передбачає мету забезпечити можливість використання їх в будь-який момент доказування. Заходи по збереженню доказів можуть носити процесуальний характер (наприклад, прилучення до матеріалів справи), але можуть бути і технічно-криміналістичними (консервація об'єктів, які мають доказове значення, покриття їх захисними плівками та інш.).
Загальних правил по зберіганню доказів закон не передбачає, виняток становлять лише речові докази. Ст. 79 КПК України, яка так і називається "Зберігання речових доказів", передбачає, що докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду; повинні зберігатися при справі...".
Умови збирання доказів.
Збирання доказів здійснюється при дотриманні ряду умов:
1) безумовне дотримування при збиранні доказів вимог законності. Це означає:
- використання лише тих способів збирання доказів, які передбачені законом;
- збирання доказів лише вповноваженими на це законом особами;
- об'єктивність, неупередженість у збиранні доказів.
Зрозуміло, що закон передбачає лише загальні правила користування тим чи іншим способом збирання доказів і не може регламентувати багато численні технічні засоби і тактичні прийоми проведення слідчих дій, направлені на підвищення їх ефективності, забезпечення повноти збирання доказової інформації.
2) забезпечення повноти зібраної по справі доказової інформації.
Всі процесуальні дії по збиранню доказів повинні проводитися якісно; ні один з доказів, який є суттєвим для справи, не повинен залишитися не поміченим суб'єктом доказування.
3) своєчасність дій по збиранню доказів.
Це полягає в правильному виборі моменту проведення того чи іншого діяння по збиранню доказів. Якщо це діяння за своїм характером є невідкладне, то воно і повинне проводитись негайно, тоді як виникла у цьому необхідність.
4) дотримання необхідних гарантій достовірності свідчень про одержувані фактичні дані.
Ця умова забезпечується:
- вибором достовірних джерел доказової інформації;
- дотриманням тих тактичних умов та прийомів проведення слідчих дій, які створюють передумови для одержання достовірних результатів;
- застосування таких технічних засобів, які дозволяють повністю виявити, точно зафіксувати і надійно зберегти докази.1
- ________________________________
- 1 Белкин А.Р. Теория доказьівания. Научно-методическое пособие. - М,: Изд-во: НОРМА, 1999 - с. 148.
2. Методи і засоби збирання доказів.
Як уже відмічали ми, на стадії збирання доказів відбувається виявлення доказової інформації, її передача, накопичення. В залежності від застосованого методу пізнання змінюються і шляхи руху інформації, змінюється коло і роль тих факторів, які визначають можливість і ступінь її перекручення під час передачі. При цьому різні методи пізнання відіграють різну роль у цьому процесі.
Нагляд (спостереження) як загальнонауковий метод пізнання при збиранні доказів служить, головним чином, метою виявлення фактичних
даних, що можуть стати доказами. Центральним елементом спостереження є сприйняття, що включає в себе інформацію про ті властивості предмету, які безпосередньо не відображаються, але які внутрішньо пов'язані з відображуваними ознаками.
Немає необхідності в характеристиці шляхів використання інших загальнонаукових методів пізнання при збиранні доказів: всі вони направлені на одержання тим чи іншим шляхом доказової інформації, її фіксацію та зберігання.
Вважається, що існують слідуючи форми фіксації доказової інформації:
- вербальна (словесна);
- графічна;
- предметна;
- наглядно-образова.
Основними методами фіксації з числа загальнонаукових методів пізнання являються вимірювання, опис та моделювання.
Технічними прийомами реалізації цих методів служать:
1) при вербальній формі фіксації- протоколювання, звукозапис;
2) при графічній формі фіксації - графічне відображення (схематичні та масштабні плани, креслення, малюнки, в тому числі намальовані портрети);
3) при предметній формі фіксації - вилучення предмету в натурі і його консервація, виготовлення матеріальних моделей (реконструкція, в тому числі макетування, копіювання, одержання зліпків та відтисків);
4) при наглядово-образовій формі - фотографування (у видимих та невидимих променях), кінозйомка, відео-магнітофонний запис.
При цьому можливі комбінації методів та технічних прийомів фіксації, їх комплексне застосування. Наприклад: протоколювання та реконструкція; протоколювання, фотозйомка та копіювання, та інш.1
В кримінально-процесуальній науці розрізняють три форми фіксації доказів:
- складання протоколів;
- приєднання до справи речових доказів;
- приєднання до справи інших документів.
Відповідно до цих форм говорять про основні та доповнюючи, обов'язкові та необов'язкові способи фіксації.
Під основним способом фіксації розуміється лише протоколювання, в якості доповнюючих - фотографування, одержання зліпків, відтисків слідів. Такий поділ виходить з аналізу ст.65 ч. 2 КПК України, яка вказує, що фактичні дані встановлюються протоколами слідчих та судових дій, та не згадує результатів застосування науково-технічних засобів (фотознімків, фонограм, кіно-та відеофільмів), хоча самі ці засоби законом передбачаються (ст. 85-1,85-2,87-1КПК України).
Як уже зазначалося вище, вербальна форма фіксації доказової інформації найбільш поширена, що і дало можливість говорити деяким авторам, що протоколювання є основною формою фіксації доказів. Але це можна пояснити тим, що законодавець зобов'язує складати протоколи всіх слідчих дій, і деяких процесуальних дій, а також тим, що існує дуже багато об'єктів фіксації,які можуть бути закріплені шляхом їх словесного описування. Це:
- заяви, показання та зауваження;
- ________________________________
1 Белкин Р.С. Собирание, исследование й оценка доказательств. Сущность й методьі. М., 1966 - с. 53.
- дії та процеси;
- матеріальні утворення, їх ознаки, властивості, стан (люди, тварини, речі, документи, обстановка та інш.).
Слід докладніше розглянути технічні прийоми реалізації методів, способів фіксації.
Отже, протоколювання.
Ст. 84 КПК України передбачає, що при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.
В основі протоколювання лежить опис як метод фіксації. При протоколюванні опис одержує вираження у вигляді письмової мови. Оскільки протокол - процесуальний документ, закон встановлює до його змісту та процесу складання визначені вимоги, порушення яких може потягнути за собою втрату ним юридичної сили як джерела доказів чи засобу посвідчення факту (ст. 85 КПК України).
Слід також розглянути мову протоколу. Так, Є.Є.Подлогін, який займався цією проблемою, вважає, що мова протоколу повинна відповідати наступним вимогам:
1) однозначність;
2) дослівному, по можливості, відбиттю суттєвих даних, що містяться в показаннях, та стилістична (направленість) нейтральність при фіксації інших свідчень;
3) точність;
4) зрозумілість;
5) лінгвістична правильність;
6) доцільність;
7) стислість.1
Протоколювання надає можливість застосування деяких засобів оргтехніки та спеціальних прийомів закріплення усної мови -стенографування, машинопис та використання диктофонів.
Звукозапис.
Застосування звукозапису при провадженні досудового слідства передбачено ст. 85-1 КПК України. Звукозапис дозволяє зафіксувати не лише зміст показань, але й акустичну сторону допиту, яка містить більшу кількість інформації, ніж протокол допиту, але не одержує свого закріплення в протоколі допиту. Також звукозапис забезпечує передачу особливостей мови допитую чого, індивідуальність його мови, що майже ніколи не можна відбити у протоколі допиту.