АВСТРАЛІЯ
План
1. Загальна характеристика.
2. Природні райони.
3. Населення Австралії.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Австралія (Аи$(?'аІіа, від лат. аизігаїіз — південний) — материк у Південній півкулі, а також незалежна держава, офіційна назва якої — Австралійський Союз. До складу цієї держави, крім самого материка, входять острів Тасманія, а також Кокосові острови й острів Різдва в Індійському океані, острови Норфолк, ЛордХау й острови Коралового моря в Тихому океані, острови Херд і МакДоналд у приантарктичних водах. Материк омивається водами Тихого океану на сході, Індійського океану — на заході й півдні. Материк Австралія відділений Бассовою протокою завширшки 240 км від о. Тасманія на південному сході й Торресовою протокою завширшки 145 км від о. Нова Гвінея на північному сході. Австралія простягається на 3180 км із півночі на південь і на 4000 км зі сходу на захід, або від 10°4Ґ до 43°39' пд. ш. і від 113°9' до 153°39' сх. д. Це найменший материк: його загальна площа, включаючи о. Тасманію, складає 7686,85 тис. кв. км. Площа суші — 7617,93 тис. кв. км; площа рік і озер — 68 920 кв. км. Довжина берегової лінії — 36 700 км.
На півночі материка глибоко врізається в сушу затока Карпентарія, а на півдні — Велика Австралійська затока. Уздовж північносхідного узбережжя Австралії тягнеться Великий Бар'єрний риф. Австралія — найспекотніша частина суші Південної півкулі, у якій клімат приблизно на 2/3 пустельний і напівпустельний. Більша частина Австралії лежить у тропіках, північ — у субекваторіальних широтах, південний захід — у субтропіках. Середні температури липня — від 12 до 20°С, січня — від 20 до 30°С і більше. Кількість опадів зменшується зі сходу на захід від 1500 мм на рік до 300—250 мм і менше.
Хоча Австралійський материк — один із найдавніших у світі, він протягом тривалого часу був відчленований від інших масивів суші, тому там збереглося багато унікальних тварин, включаючи різних сумчастих (кенгуру і коала) і яйцекладних (качкодзьоб і єхидна). Імовірно, першопоселенці Австралії мігрували з півночі 40—60 тис. років тому. Європейці відкрили цей материк тільки на початку XVII ст. (це були голландські мореплавці). Англія оголосила його своєю колонією в 1770 р. Формування сучасної австралійської держави почалося з часу заснування першого англійського поселення в 1788р. Корінні жителі (аборигени) у колоніальний період були переміщені в особливі райони — резервації, і їхня чисельність на сьогодні складає близько 375 тис. чоловік, або 2% усього населення країни.
Австралія — індустріальноаграрна країна з високим рівнем розвитку ринкової економіки. Частка у валовому внутріш ньому продукті (1991—1992,%): промисловість — 29,6, сільське, лісове господарство й рибальство — 3,2. Добувають залізну руду (115 млн т у 1991 р.), боксити, ільменіт, рутил, вісмут, свинець, цинк, нікель, уран, вольфрам, золото, срібло, кам'яне й буре вугілля, нафту, природний газ. Виробництво електроенергії — 157 млрд кВт. годин (за даними 1991 р.), за виробництвом електроенергії на душу населення Австралія займає одне з перших місць у світі. Розвиваються чорна і кольорова металургія, нафтопереробна й нафтохімічна промисловість. Найбільш розвинуті: машинобудування (електротехнічне й радіоелектронне, станко і локомотивобудування, автомобілебудування), хімічна (виробництво сірчаної кислоти, суперфосфату, синтетичного каучуку, пластмас), харчова промисловість, продукція якої (м'ясо, борошно, молочні консерви, олія й ін.) іде головним чином на експорт.
Сільське господарство високотоварне. Панує велике землеволодіння. Близько 2/3 вартості сільськогосподарської продукції дає тваринництво. За поголів'ям овець (148 млн у 1991/92, переважно мериносові) і настрижу вовни (1,1 млн т у 1991/92) Австралія займає одне з провідних місць у світі. Оброблювані землі — близько 6% території, луги й пасовища — 59%, близько 1/2 ріллі під шеницею (збір 15,7 млн т у 1991/92). Довжина залізниць 37,3 тис. км, автодоріг — 810 тис. км. Тоннаж морського торговельного флоту складає 3,8 млн т (1992). Основні порти: Сідней, Мельбурн, Фрімантл, Ньюкасл. Експортуються в основному сільськогосподарська продукція (вовна, пшениця, м'ясо, олія, сир) і мінеральна сировина (руди кольорових металів, кам'яне вугілля, залізна руда, боксити). Основні зовнішньоторговельні партнери: Японія, США, країни ЄЕС і Нова Зеландія.
В Австралії діє федеративна система управління. Загальнонаціональний уряд був створений у 1901 р. угодою про утворення федерації 6 штатів. Серед них — Новий Південний Уельс (площа 801,6 тис. кв. км; населення 6,3 млн чоловік), Вікторія (227,6 тис. кв. км і 4,6 млн чоловік), Квінсленд (1727,2 тис. кв. км і 3,4 млн чоловік), Південна Австралія (984 тис. кв. км і 1,5 млн чоловік), Західна Австралія (2525,5 тис. кв. км і 1,8 млн чоловік) і Тасманія (67,8 тис. кв. км і 0,5 млн чоловік). Є також дві території, які за конституцією знаходяться під юрисдикцією центрального уряду, але мають усі великі права самоврядування, наближаючись до рівня штатів. Це Північна територія (1346,2 тис. кв. км і 0,2 млн чоловік) і Австралійська столична територія (2,4 тис. кв. км і 0,3 млн чоловік), де знаходиться місто Канберра — столиця країни й резиденція уряду.
Виконавча влада належить королеві Великобританії, пред ставлена генералгубернатором. Законодавча влада — у двопалатного парламенту, що складається із Сенату (76 місць — по 12 представників від кожного з 6 штатів і по 2 від кожної території) і палати представників (148 місць — не менше 5 представників від штату). Законодавча система ґрунтується на англійському загальному праві, визнає верховенство Міжнародного Верховного Суду, що має штабквартиру в Гаазі. Юридична влада представлена Верховним судом; верховний суддя і 6 інших суддів призначаються генералгубернатором.
Державна мова — англійська, грошова одиниця — австралійський долар (100 центів).
ПРИРОДНІ РАЙОНИ
Вигляд ландшафтів Австралії в основному визначається великими монотонними рівнинами й плато, менш розповсюдженими хвилястими пагорбами і розчленованими столовими плато, а також багнистими долинами рік, що часто повністю пересихають. У результаті геологічного розвитку Австралія виявилася чітко розділеною на 3 нерівні фізикогеографічні райони. Більше половини всієї площі материка займає Західне плато з рівною поверхнею, виробленою переважно в давніх гранітних і метаморфічних породах. Гори Східної Австралії, що охоплюють шосту частину площі материка, відрізняються найбільш різноманітним і нерівним рельєфом. Між цими двома районами знаходяться Центральні низини — широкий відкритий коридор площею близько 2,6 млн кв. км, що простягається від затоки Карпентарія до затоки Спенсер.
Західне плато, яке іноді називають Австралійським щитом, включає всю Західну Австралію, майже всю Північну територію і більше половини Південної Австралії. Тут розташовується більшість пустель і солоних озер, таємничих скель і химерних пагорбів, а також безліч рудників. Цей регіон є рідконаселеним. Найяскравіша його особливість — монотонний характер рельєфу — результат тривалого вивітрювання й ерозії. Більшість плато розташована на висотах від 300 до 900 м над рівнем моря, і чимало вершин становлять собою ізольовані останці, залишки денудованих товщ.
Вища точка — гора Зіл (1510 м) у горах Макдоннелл. Прибережні рівнини обривисті й зазвичай неширокі. Принаймні половина цього великого району одержує менше 250 мм опадів на рік, і тільки на північній і південнозахідній окраїнах кількість опадів перевищує 635 мм. Унаслідок нестатку опадів і загальної положистості рельєфу у внутрішніх частинах району дуже мало річок і навіть ті, котрі існують, не досягають моря. Численні озера, вказані на картах, — зазвичай сухі солончаки або глинисті кріки, центри внутрішніх водозбірних басейнів. Більшість рік, навіть прив'язаних до окраїн материка, пересихає й відрізняється значними сезонними коливаннями стоку. Внутрішня частина району — переважно рівна або слабохвиляста поверхня, яка зрідка переривається скелястими хребтами й останцями. Виділяються чотири найбільш пустельні райони: Велика Піщана пустеля, пустеля Танамі, пустеля Гібсона і Велика пустеля Вікторія. Там простежуються тисячі рівнобіжних гряд червоного піску заввишки від 9 до 15 м і завдовжки до 160 км. Найзначніші форми рельєфу у внутрішній частині району — гори Макдоннелл в окрузі АлісСпрінгс і гори Масгрейв на межі Північної території і Південної Австралії. Найвідоміші вершини, розташовані на захід і північний захід від гір Масгрейв, — Олга, ЕрсРок і Коннер.
На більшій частині Західного плато рослинний покрив розріджений і складається переважно зі злаків, деревоподібних акацій і пустельних чагарників; після дощу на нетривалий час з'являється трав'яниста рослинність. Південна окраїна плато — рівнина Налларбор, складена могутніми товщами майже горизонтально залеглих морських вапняків потужністю до 245 м. Круті, часто стрімкі уступи вапняків заввишки до 60 м починаються біля мису Фаулера в Південній Австралії і простягаються на захід більше ніж на 965 км. Ця рівнина простягається в глиб материка на 240 км, поступово підвищуючись майже до 300 м. Плоский характер поверхні рівнини Налларбор простежується уздовж траси трансконтинентальної залізниці, яка протягом 480 км ідеально пряма. У цьому районі випадає всього 200 мм опадів на рік, які легко просочуються у вапняки. Озера і поверхневий стік відсутні, однак завдяки підземному стокові утаорилися химерні лабіринти печер і підземних галерей, що зборознили вапняки. Через нестачу води й убогість рослинності рівнина Налларбор є однією з найбільш пустельних куточків материка.
Розташоване в межах Північної території плато Барклі площею 129,5 тис. кв. км — ще одна значна вирівняна поверхня, яку принаймні місцями підстилають вапняки. Фактично це широка відкрита пологохвиляста рівнина із середньою висотою 260 м. За рік тут випадає близько 380 мм опадів. Цього досить для існування природних пасовищ — основи екстенсивного фермерського тваринницького господарства. Найбільш розчленованим рельєфом у межах щита відрізняється область Кімберлі на півночі Західної Австралії, де високі хребти, інтенсивно зім'яті в складки, одержують більше 750 мм опадів на рік. Півострів Арнемленд (Північна територія), що представляє собою піднятий блок, розбитий незвичайно довгими й прямими тріщинами, також сильно розчленований, хоча більша його частина розташована на висотах менше 300 м. Рослинність в обох районах — евкаліптові ліси, які перемежовуються великими саванами. На Західному плато розташовані два райони, що мають важливе економічне значення. Південнозахідна окраїна — єдина частина щита, де клімат і ґрунти сприяють розвиткові сільського господарства. Там розводять овець і вирощують пшеницю, фрукти, виноград і овочі. Він постачає сільськогосподарську продукцію у Перт — єдине велике місто на усьому плато. Пілбара, розташована віддалік від прибережних поселень Дампір і ПортХедленд, — піднесена сильно розчленована частина плато із середніми висотами близько 750 м. Саме тут зосереджені величезні запаси високоякісної залізної руди.