У багаїстському році 9 свят, під час яких припиняється усяка робота. Три з них встановлені на пам'ять про Декларацію Багаулли, один — на пам'ять про Декларацію Баба. Два інших присвячені дням народження Баба і Багаулли, ще два встановлені в пам'ять про їх кончину. Дев'яте свято — Новий рік.
На початку кожного місяця багаїстами проводяться досить незвичні збори, які мають, головним чином, адміністративний характер. В цей час місцева Духовна Рада радиться з своєю общиною, знайомить її з планами, вислуховує побажання з питань, що мають загальний інтерес. Ці збори називають святом Дев'ятнадцятого дня, який складається з трьох частин. У першій частині співають, читають і декламують обрані місця з Писань багаї. У другій частині звітують про діяльність Духовної Ради та її комітетів, а також комірника, після чого всі переходять до трапези, яка, залежно від ситуації, може складатися з склянки води або солідного обіду.
У зв'язку з швидким поширенням Віри багаї по всьому світі передбачається будівництво в усіх континентах Будинків Поклоніння, які будуть репрезентувати міжнародну спільноту багаї. Вона вбачає себе як неурядову організацію, що тісно співпрацює з ООН на шляху забезпечення миру на Землі, прав людини і повного економічного та соціального розвитку народів нашої планети.
Громада багаї організована в 1990 р. і в Україні. У 1999 р. Національні Духовні Збори багаї України були зареєстровані, а проповідницька діяльність зводиться до просвітительської роботи через залучення як своїх, так і закордонних місіонерів. Багаї проводять зустрічі, лекції, консультації, збори, на яких розповсюджують історію і теорію Віри багаї, відповідну віровчальну літературу і популярні видання. Віруючі багаї, яких нараховується біля 10000 проживають майже в усіх областях України. Найбільші громади в містах Київ та Дніпропетровськ.
Отже, розглянуті історія і сучасність релігійних об'єднань в Україні дають можливість дійти висновку щодо їх багатоконфесійності. І тому нині, в умовах незалежної, демократичної держави відкрилися сприятливі можливості для дієвого екуменізму різних церков і релігійних об'єднань. Мета його в Україні полягає в тому, щоб на засадах релігійної моралі, утвердження соборності українських земель сприяти українській громадськості в активній участі в розбудові економічного, політичного і духовного процвітання українського народу, відкинувши внутріконфесійні чвари, релігійну нетерпимість до представників інших релігій або індиферентних щодо релігії невіруючих людей.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Балагушкин Е. Г. Критика современннх нетрадиционних религий. Истоки, сущность, влияние на молодежь. — М., 1983.
Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. — К., 1989.
Бхакти Веданта Сват Пробхунада. Бхагавад-гита — как она єсть. — Л., 1991.
Велесова книга: Легенди: Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. — К., 1995. — Кн. 1—4.
Григулевич Й. Р. Пророки "новой истиньї". — М., 1983.
Губаржевський І. Основи українського православ'я. — Чикаго, 1970.
Гуревич П. С. Нетрадиционнне религий на Западе й восточ-ньіе религиознме культи. — М., 1985.
Дорошенко Д. Короткий нарис історії християнської церкви. — Вінніпег, 1970.
Жаль К., Вьідрин Д. Куда ведет пилигрим. — К., 1988. Запровадження християнства на Русі. — К., 1988. Зубарь В. М., Павленко Ю. В. Херсонес Таврический й рас-пространение христианства на Руси. — К., 1988.
Іларіон, митрополит (проф. Іван Огієнко). Українська церква: нариси з історії української церкви (у 2-х т.). — Вінніпег, 1982.
Ісаїв П. Звідки Русь-Україна прийняла християнство? — Філадельфія, 1992.
Історія православної церкви в Україні: Збірка наукових праць. — К., 1997.
Історія релігії в Україні: Навчальний посібник / За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. — К., 1999.
Історія релігій в Україні: у 10 т. — К., 1997. — Т. 2.
Історія християнської церкви на Україні (релігіезнавчий довідковий нарис). — К., 1992.
Коструба Т. Нариси з історії церкви України X— XIII століття. — Торонто, 1955.
Кто созидает будущее? Размншления о двадцатом столе-тии. — Международное Сообщество Багаи, 1999.
Липківський В. Відродження церкви в Україні. 1917—1930. — Торонто, 1972.
Л. Рон Хаббард, Саентология. Основи мисли. — М., 1998.
Огієнко /. /. Українська церква. — К., 1993.
Павленко Ю, В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. - К., 1994.
Плічковський Н. Нарис історії української православної церкви. — Сидней, 1985—1988.
Поспеловский Д. В. Русская православная церковь в XX веке. - М., 1995.
Рыбаков Б. А. Язичество Древней Руси. — М., 1987.
Українська церква між Сходом і Заходом. — К., 1996.
Харишин М. В. Історія підпорядкування Української православної церкви Московському патріархату. — К_, 1995.
Харьковщенко Є. А. Софійність Київського християнства. — К., Наук, думка, 1998.
Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні. — Рим, 1965. - Т. 1,
Шуба О. Релігія в етнонаціональному розвитку України. — К., 1999.