1. Розробляти і публікувати найважливіші бухгалтерські стандарти формування фінансової звітності.
2. Сприяти поширенню застосування бухгалтерських стандартів у світовій практиці бухгалтерського обліку.
3. Надавати допомогу щодо вдосконалення і гармонізації національних законодавств у царині бухгалтерського обліку та звітності.
Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в даний час має широке представництво професійних бухгалтерських організацій з різних країн світу.
Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація бухгалтерів, створена 1977 р. в Мюнхені. Сферою діяльності цієї організації є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямків у бухгалтерському обліку. Працює в тісному контакті з Комітетом з міжнародних стандартів.
Значну роль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє ООН через створену при ній 1982 р. Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності. Головним об’єктом діяльності цієї організації є вивчення питань обліку і звітності міжнародних корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації. Крім того, робоча група експертів займається дослідженням стану організації обліку, сприяє запровадженню міжнародних стандартів у світовому масштабі.
У процесі гармонізації економічної політики Європейського Союзу (ЄС) реалізуються заходи щодо стандартизації та уніфікації обліку і звітності в країнах-членах цього інтеграційного угруповання. Серед директорів Ради ЄС[5] безпосередньо сфери бухгалтерського обліку і фінансової звітності стосуються: четверта Директива – “Форма та зміст річного фінансового звіту компанії”, прийнята 25 липня 1978 р., та сьома Директива – “Вимоги до підготовки консолідованої фінансової звітності та методи підготовки”, прийнята 13 червня 1983 р.
Ці директиви розроблено відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, вони деталізують ці стандарти згідно з вимогами країн ЄС. Так, у четвертій Директиві викладено питання ведення бухгалтерського (фінансового) обліку, уніфікації форм звітності та її публікації, а також організації контролю за правильною постановкою обліку і складання фінансової звітності. Сьома Директива розкриває технологію та методику складання консолідованої фінансової звітності.
За період своєї діяльності Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку розроблено й опубліковано 32 стандарти.
Деякі стандарти мають загальнометодологічний характер. До них належать, наприклад, стандарт №1 – Розкриття облікової політики, №5 – Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах, №10 – Ймовірність події та події після дати складання балансу, №21 – Вплив зміни валютних курсів, №29 – Фінансова звітність у гіперінфляційних економіках та інші.
Інші стандарти стосуються питань обліку та звітності об’єднань підприємств. Це стандарт №22 – Об’єднання компаній, №24 – Розкриття інформації про партнерів, №27 – Консолідовані фінансові звіти, №28 – Облік інвестицій в асоціації, №31 – Фінансова звітність про частку в спільних підприємствах та інші.
Є стандарти, які стосуються обліку, оцінки та подання у звітності окремих видів засобів, признання і обліку доходів та витрат. До них слід віднести стандарти №2 – Запаси, №4 – Облік амортизаційних відрахувань, №13 – Подання поточних активів і поточних пасивів, №16 – Основні засоби, №17 – Облік орендованого майна, №18 – Доход.
Деякі міжнародні стандарти обліку відображають вирішальні питання окремих видів діяльності. Наприклад, №9 – Облік витрат на дослідження і розробки, №11 – Облік будівельних контрактів, №30 – Розкриття в фінансовій звітності банків і подібних фінансових інститутів.
Нарешті, існують стандарти з обліку соціальної політики підприємств. Серед них №19 – Витрати на пенсійне забезпечення, №26 – Облік і звітність по програмах пенсійного забезпечення тощо.
Інвестиційна діяльність як об’єкт обліку має свою специфіку, що знайшло відображення у відповідному міжнародному стандарті бухгалтерського обліку МСБО 25 “Облік інвестицій”.
Інвестиції можуть обліковуватись як короткострокові, так і як довгострокові. У випадку короткострокових інвестицій їх поточна балансова вартість повинна співпадати або з ринковою вартістю, або з вартістю придбання в залежності від того, яка з них нижча. Довгострокові інвестиції повинні обліковуватись або по вартості придбання, або по вартості з урахуванням переоцінки, або, у випадку ринкових долевыхцінних паперів, по вартості придбання чи ринковій вартості, в залежності від того яка з них нижча.
Інвестиції в нерухомість можуть обліковуватись або у відповідності зі стандартом МСБО 16 з нарахуванням амортизації, у відповідності зі стандартом МСБО, з відображенням (по дебету) у звіті про прибутки і збитки; допускається також облік інвестицій у нерухомість як довгострокових інвестицій. Визначаються також питання обліку змін поточної вартості інвестицій, трансферт чи продаж. Стандарт обумовлює вимоги стосовно розкриття інформації.
В умовах інтернаціоналізації господарського життя, підвищення ролі міжнародних компаній (багатонаціональних та транснаціональних) виникла гостра необхідність стандартизації обліку корпораційного інвестування. МСБО 27, 28 і 31 містять загальні рекомендації щодо відображення у бухгалтерському обліку інвестицій відповідно у дочірні підприємства, асоційовані компанії та спільні підприємства.
МСБО 27 “Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства” визначає вимоги підготовки і надання консолідованої фінансової звітності групи підприємств, які знаходяться під контролем материнської компанії.
МСБО 28 “Облік інвестицій в асоційовані компанії” визначає, що інвестиції в асоційовані компанії повинні обліковуватись на основі методу долевої участі; стандарт також обумовлює припустимі виключення. Встановлені вимоги стосовно розкриття інформації.
МСБО 31 “Фінансова звітність про частки в спільних підприємствах” визначає, що вимоги по розкриттю інформації про участь в спільних підприємствам створюються окремо по операціях і активах, котрі контролюються спільно. Також обговорюються вимоги щодо звітності для підприємств, які беруть на себе ризик, і підприємств-інвесторів.
У контексті нашого дослідження слід зазначити, що: по-перше, процес розробки і впровадження міжнародних стандартів з обліку та звітності є динамічним, окремі з них уточнюються або замінюються новими з урахуванням досвіду застосування та сучасних вимог; по-друге, міжнародні стандарти не є обов’язковими і виступають як рекомендації для запровадження; по-третє, міжнародні стандарти не регулюють техніки та методики бухгалтерського обліку, яка була і буде різною в різних країнах світу.
Не зважаючи на те, що стандарти обліку інвестиційних операцій є в цілому міжнародно уніфікованими, системи бухгалтерського обліку інвестування мають певну національну специфіку, що особливо стосується країн з перехідними економіками. Це обумовлено не тільки наявними відмінностями політико-економічного середовища господарської діяльності, традиціями бухгалтерського обліку (децентралізовані та централізовані моделі), але й тим, що інвестиційна діяльність проходить в умовах невизначеності. Інвестиційні операції, займають тривалий період часу і, як правило, виходять за межі річного фінансового звіту. На звітну дату існують незакінчені інвестиційні операції, результат яких не визначено, що потребує оцінки майбутніх подій з розподілом витрат і доходів між відповідними звітними періодами. В умовах перехідних економік невизначеність результативності інвестиційних операцій посилюється інфляційними та іншими факторами.
Ринкова трансформація економіки України вимагає докорінних змін у системі бухгалтерського обліку з урахуванням міжнародних принципів та стандартів. На вирішення цього завдання спрямований Указ Президента України від 23 травня 1992 р. “Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики”. Цей процес об’єктивний, у ньому є зрушення, але він потребує часу для повного приведення системи обліку України у відповідність з міжнародними стандартами. Це стосується як повноти відображення різних видів господарської діяльності, так і термінів впровадження стандартів.
Слід зазначити, що у цілому перелік проектів національних стандартів[6] відповідає міжнародно уніфікованим аналогам (таблиця 1.2).
Звернемо увагу на наступне. По-перше, національні стандарти[7] охоплюють всі діючі МСБО. По-друге, національний стандарт НСБО 12 “Інвестиції” об’єднує положення кількох відповідних МСБО. По-третє, окремі положення щодо обліку інвестиційних операцій включено до ряду інших національних стандартів (визначення інвестицій та їх відображення в балансах – НСБО 2; визначення акцій та методи участі у капіталі, прибуток на акції, дивіденди – НСБО 3, НСБО 15; визначення інвестиційної діяльності – НСБО 4; розкриття інформації акціонерних товариств – НСБО 5); оцінка ринкових паперів – НСБО 19; визначення материнської і дочірнього підприємства, групи підприємств – НСБО 20; інвестування в закордонні підприємства – НСБО 21.
Таблиця 1.2
Порівняльна характеристика українських і національних стандартів бухгалтерського обліку
| Національний стандарт | Кореспондуючий МСБО |
| 1. Загальні вимоги до фінансової звітності | 1. “Подання фінансових звітів” |
| 2. Баланс | 1. “Подання фінансових звітів” |
| 3. Звіт про прибутки та збитки | 1. “Подання фінансових звітів” |
| 33. Прибуток на акцію | |
| 4. Звіт про рух грошових коштів | 7. “Звіт про рух грошових коштів” |
| 5. Звіт про власний капітал | 1. “Подання фінансових звітів” |
| 6. Виправлення помилок і змін у фінансових звітах | 8. “Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці” |
| 10. “Непередбачені події та події, які відбуваються після дати балансу” | |
| 7. Основні засоби | 16. “Основні засоби” |
| 8. Запаси | 2. “Запаси” |
| 10. Дебітори | 1. “Подання фінансових звітів” |
| 32. “Фінансові інструменти: розкриття та подання” | |
| 11. Зобов’язання | 1. “Подання фінансових звітів” |
| 22. “Фінансові інструменти: розкриття та подання” | |
| 12. Інвестиції | 25 “Облік інвестицій” |
| 28. “Облік інвестицій в асоційовані компанії” | |
| 31. “Фінансова звітність про частки в спільних підприємствах” | |
| 13. Фінансові інструменти | 32. “Фінансові інструменти: розкриття та подання” |
| 14. Оренда | 17 “Оренда” |
| 15. Дохід | 18 “Дохід” |
| 16. Витрати | 9. “Витрати на дослідження та розробки” |
| 19 “Витрати на пенсійне забезпечення” | |
| 17. Податок на прибуток | 12. “Податки на прибуток” |
| 18. Довгострокові контракти | 11. “Будівельні контракти” |
| 19. Об’єднання підприємств | 22. “Об’єднання компаній” |
| 20. Консолідовані фінансові звіти | 27. “Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства” |
| 21. Вплив змін валютних курсів | 21. “Вплив змін валютних курсів” |
| 22. Вплив змін цін та інфляції | 15. “Інформація, що відображає вплив змін цін” |
| 29. “Фінансова звітність в умовах гіперінфляційної економіки” | |
| 23. Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін і сегментів діяльності | 24. “Розкриття інформації щодо зв’язаних сторін” |
Насьогодні національні стандарти, що розроблено стосовно обліку інвестиційних операцій, задовольняють потреби користувачів. Вони, зберігаючи концептуальні положення відповідних МСБО, конкретизують їх з урахуванням рівня економічного розвитку України та національних традицій. Однак, у процесі зростання масштабів іноземної інвестиційної діяльності і, особливо, інвестиційної діяльності українських суб’єктів господарювання у зарубіжних країнах виникне потреба розробки і впровадження національних стандартів щодо обліку інвестицій в дочірні та асоційовані компанії, фінансової звітності про частки у спільних підприємствах. Вже зараз створення промислово-фінансової групи (ПФГ), особливо транснаціональних актуалізує ці питання[8].