План
1. Регуляція МЦ.
2. Причини порушення менструальної функції, класифікація.
3. Маткові кровотечі при двофазному та овуляторних циклах.
4. Ювенільні та клімактеричні кровотечі.
5. Аменорея.
6. Альгодисменорея.
1. Менструальним циклом називаються циклічні зміни в організмі жінки, які повторюються з правильними інтервалами (21-35 днів) і зовні проявляються регулярними матковими кровотечами (менструаціями - menses, menarche). Менструальний цикл (МЦ) включає період часу від першого дня менструації до першого дня наступної менструації. Перші менструації з’являються на початку періоду статевого дозрівання, з 11-13 років, і повторюються протягом усього дітородного періоду жінки, перериваючись тільки під час вагітності та іноді під час годування груддю і поступово закінчуються у клімактеричний період (46-48 років). На час появи менструацій формуються вторинні статеві ознаки і відбуваються помітні зміни у зовнішньому вигляді дівчини.
Ознаки фізіологічного МЦ:
1) двофазність (дві фази у матці, яєчниках, гіпофізі та гіпоталамусі);
2) тривалість не менше як 20 днів і не більше як 35;
3) циклічність, причому тривалість циклу постійна (21,26, 28, 31 день);
4) тривалість менструації 2-7 днів;
5) крововтрата 50-150 мл;
6) відсутність болісних явищ і порушень загального стану організму.
У регуляції менструального циклу беруть участь п’ять ланок: кора великого мозку, гіпоталамус, гіпофіз, яєчники, матка. Дія статевих гормонів максимально проявляється на матці та яєчниках.
Під дією нервових імпулбсів кори головного мозку у гіпоталамусі виділяються рилізинг-гормони-РГ (releasing factors - дозволяючі чинники) - нейрогормони, хімічна структура яких до кінця не з’ясована. Через спеціальну судину (портальну) систему РГ потрапляють в аденогіпофіз, де сприяють утворенню гонадотропних гормонів: фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеотропного (ЛТГ) і лютеїнізуючого (ЛГ).
ФСГ - сприяє дозріванню фолікулів в яєчниках і продукції фолікулярних (естрогенних) гормонів.
ЛГ - стимулює розвиток жовтого тіла.
ЛТГ - стимулює виробітку гормона жовтого тіла (прогестерону) і секрецію молочних залоз.
В першій половині МЦ переважає виробітка ФСГ, в другій половині - ЛГ і ЛТГ. Під впливом цих гормонів гіпофіза відбуваються циклічні зміни в яєчниках, які проходять в три фази:
а) розвиток фолікула - фолікулярна фаза;
б) розрив (фолікулорексис) дозрівшого фолікула - фаза овуляції;
в) розвиток жовтого тіла - лютеїнова (прогестеронова) фаза.
Під впливом гормонів гіпофіза і яєчників у слизовій оболонці матки відбуваються циклічні, мофологічні зміни.
Дія гормонів в організмі знаходиться під постійною взаєморегуляцію за пинципом зворотних звязків (“плюс, мінус”: гонадотропні гормони стимулюють продукцію статевих гормонів, а у разі підвищення концентрації статевих гормонів пригнічується секреторна функція передньої частки гіпофіза).
Причинами порушення МЦ можуть бути:
1) психічні навантаження та травми;
2) аномалії розвитку статевого апарату жінки, різко виражений інфантилізм;
3) зниження ендокринної функції яєчників;
4) важкі інфекційні і тривалі хронічні захворювання;
5) нераціональне харчування (виснаження, ожиріння);
6) ендокринні захворювання, тощо;
7) гінекологічні захворювання; аномалії положення стат. органів.
Розрізняють такі прояви порушень МЦ :
1. Аменорея (відсутність менструацій більше 6 міс.) і гіпоменструальний синдром (бідні і рідкі менструації) у статевозрілої жінки.
2. Циклічні порушення менструацій:
а) опсоменорея або брадіменорея - досить рідкі менструації (через 6-8 тиж.);
б) спаніоменорея - значно подовжені менструальні цикли, які виражаються досить рідкими менструаціями (2-4 рази на рік);
в) пройоменорея або тахіменорея - скорочені МЦ, менструації частіше ніж через 3 тижні (12-16 днів).
3. Зміна кількості крові, яка виділяється під час менструації:
а) гіперменорея - менструація з великою надлишковою кількістю втраченої крові (понад 200-300 мл);
б) гіпоменорея - менструація із зменшеною кількістю втраченої крові (менше 50мл).
4. Порушення тривалості менструацій:
а) поліменорея - затяжні менструації (7-12 днів);
б) олігоменорея - короткі менструації (менше ніж 2 дні).
5. Болісні менструації:
а) альгоменорея - біль під час менструацій обмежений статевим апаратом;
б) дисменорея - різні загальні порушення при менструаціях (головний біль, відсутність апетиту, нудота, блювання тощо);
в) альгоменорея - комбінаціямісцевого і загального болю під час менструації.
6. Метрорагія - ациклічні маткові кровотечі, не пов’язані з МЦ.
7. Менорагія - циклічні маткові кровотечі, пов’язані з МЦ, що тривають більше ніж 10-12 днів.
Класифікація порушень МЦ (за М. С. Малиновським):
1. Аменорея та гіпоменструальний синдром.
2. Кровотечі у разі двофазного циклу.
3. Кровотечі у разі однофазного циклу.
4. Альгодисменорея.
Порушення МЦ нерідко поєднуються:
- гіпоменструальний синдром (опсо-, оліго-, гіпоменорея);
- гіперменструальний синдром (пройо-, полі-, гіперменорея).
За віком маткові кровотечі класифікують:
1) ювенільні (пубертатні) - у новонароджених дівчаток і у період статевого дозрівання;
2) кровотечі репродуктивного або дітородного періоду;
3) преклімактеричні - у віці 40-45 років;
4) клімактеричні - у віці 45-47 років;
5) постклімактеричні - псля 50 років.
Рідкі форми порушення МЦ:
- ановуляторний - однофазний цикл, зовні подібний до нормального, але у яєчниковому циклі нема фази овуляції і жовтого тіла, а у матковому - секреторної фази ендометрію;
- персистенція фолікула - однофазний цикл - тривало існує зрілий фолікул, овуляці не відбувається, фолікул зазнає кістозної атрезії, жовте тіло не утворюється;
- атрезія фолікула - фолікули, не досягнувши повного дозрівання, зазнають запустівання;
- персистенція жовтого тіла - двофазний цикл із гіпепродукцією гормону жовтого тіла, у ендометрії рано виникає і довго триває секреторна фаза;
- вікарні менструації - періодичні кровотечі із екстрагенітальних органів (носа, зіва) у жінок які страждають на аменорею.
Діагностика порушень МЦ нерідко складна оскільки одна і та сама причина може викликати зовсім різні, часто протилежні клінічні прояви.
2. Маткові кровотечі при двофазному МЦ.
Менорагія, або гіперменструальний синдром - це посилення (гіпеменорея), подовження (поліменорея) і прискорення (пройоменорея) менструацій.
Менорагія типу гіпеполіменореї - збільшення кількості тривалості крововтрати під час циклічної менструації.
Усі патологічні стани, під час яких ослаблена скоротлива здатність матки і порушені процеси регенерації слизової оболонки, призводять до посилення кровотечі та збільшення тривалості менструацій. Цьому сприяють також запальні захворювання матки і додатків, порушення згортання крові, неповноцінність основних фаз яєчникового циклу, утруднений відтік крові та порушення живлення ЖСО.
Гіперменструальний синдром часто спостерігається у разі міоми матки (підслизові міоматозні вузли). Менорагія спостерігається у разі вікової гіпофункції яєчників у період статевого дозрівання (становлення функції яєчників) і у клімактеричний період (затухання функції яєчників).
У разі пройоменореї розрізняють такі фазові стани циклу:
1. Двофазний МЦ із скороченою першою фазою; тривалість другої фази і функція жотого тіла у нормі. Відбувається прискорене дозрівання фолікула, а тому більш рання овуляція (на 2-8 день циклу). Вагітність може настати через декілька днів після менструації. Безплідність буває рідко.
2. Двофазний МЦ із скороченням другої фази за рахунок передчасної інволюції жовтого тіла. Різко виражена лютеїнова недостатність. Безплідність зустрічається часто.
Діагноз гіперменструального синдрому установлюють на основі підвищеної крововтрати під час менструацій, супутніх патологічних процесів (проявів) у статевому апараті жінки (випадання або загин матки, інфантилізм, безплідність) і всебічного клінічного дослідження. Характер поліменореї визначають за допомогою тестів функціональної діагностики (базальна t, симптом зіниці і феномен папороті, цитограма, біопсія ендометрію).
Лікування слід починати з усунення причини гіперменструального синдрому. Міома матки є показанням до хірургічного лікування (ампутація матки або консервативна міомектомія). У разі інфантилізму або гіпофункції яєчників призначають загальнозміцнювальну терапію, повноцінне харчування, раціональний режим праці та відпочинку, гормональне лікування. Під час МЦ із скороченою фолікуліновою фазою призначають естроген до настання овуляції (на 2-3-й, до 10-го дня циклу); при скороченні лютеїнової фази призначають прогестерон протягом 5-6 днів, починаючи за 2-3 дні до гаданої менструації.
Застосовують симптоматичну терапію:
1. кровоспинні засоби;
2. засоби, що підвищують скоротливу здатність матки;
3. засоби, що посилюють функцію кровотворних органів;
4. препарати заліза тощо.
За відповідних показань роблять вишкрібання слизової оболонки матки.
Ановуляторні (однофазні), або дисфункціональні маткові кровотечі (ДМК).
При ановуляторному менструальному циклі (АМЦ) в ендометрії відбувається тільки фаза проліферації, фаза секреції відсутня. Менструальноподібна кровотеча співпадає зі зниженням рівня естрогенів. Жінки з АМЦ безплідні.
АМЦ найчастіше виникає у період становлення менструальної функції (ювенільні кровотечі) або в період згасання функції яєчників (клімактеричні кровотечі). У період статевої зрілості є причиною стійкої безплідності. Порушення овуляторного процесу може виникнути при атрезії або персистенції фолікула (хвороба Шредера). Частота АМЦ у жінок в зрілому віці досягає 10-12%, у період годування груддю 60-70%.
У період статевого дозрівання, в період лактації і клімаксу однофазний цикл вважають фізіологічним. Про патологічний АМЦ говорять тоді, коли овуляція не відбулася протягом 6-8 циклів підряд, жінка безплідна (за відсутності інших причин безпліддя). Нерідко ановуляторні цикли чергуються з овуляторними без усякої послідовності.