1. Постійно дбати про фізичне здоров’я і психічний стан дитини, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей.
2. Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до Вітчизни, рідної мови, культури, сім’ї.
3. Сприяти здобуттю освіти в загальноосвітніх навчально-виховних закладах або здобувати домашню освіту.
Основними правами батьків є: вибрати навчально-виховний заклад або забезпечувати домашню повноцінну освіту. Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських релігійних організацій, тому залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається. [11, c.10]
“Навчання в новій школі має відбуватися у спілкуванні з природою, в різноманітній праці, в опануванні різних галузей науки й видів мистецтва.
Батьки також повинні бути активними духовними співпрацівниками вчителів. Педагоги від самого початку орієнтують батьків на відродження здорової психосфери родини, бо в ній зростає дитина.
Бажані результати може дати лише синтез духовного виховання й навчальних програм, з наближенням знань до реального життя. І це можливо здійснити на засаді традиції національної культури, живої етики свого народу”. [12, c.7]
Якість уроку не можна забезпечити лише методичною його досконалістю, працездатністю вчителя, добрим обладнанням тощо. Чи не найголовнішими результатами навчання є виховання сумлінного творчого ставлення учня до праці, його позиція на уроці, бажання та прагнення бути кращим, тобто позитивні зміни в самій особистості дитини.
“Для якісного оновлення уроку в початкових класах у центрі уваги вчителя має бути організація навчальної діяльності учнів залежно від її змісту і готовності дітей”. [26, c.31]
Одна з найголовніших проблем, пов’язаних зі створенням і розбудовою самостійної, соборної, демократичної держави України, - освітня. Суть розбудови національної освіти полягає у відшукуванні форм і способів втілення у життя реальних здобутків сучасної цивілізації у своєрідних суспільно-історичних і раціональних умовах творення української державності.
“Розбудовуючи національну школу, необхідно враховувати надбання освіти інших країн, насамперед наш великий національний скарб – етнопедагогічну, педагогічну спадщину В.Сухомлинського, Г.Ващенка, М.Стельмаховича.
Складність у розбудові національної школи в Україні – то не лише створення і забезпечення нового типу навчального осередку, а й реорганізація, трансформація середньої держави кінця тисячоліття”. [12, с.8]
Українська національна школа застосовує раніше напрацьовані й новітні методи удосконалення, засвоєння, систематизації знань, розвитку особистості. Проте, основне її спрямування – осмислення функціонування в етнонаціональному, культурно-інформаційному, еколого-валеологічному просторі сучасного світу, пошуки шляхів виживання особистості, нації через освіту.
Людство шукає порятунку в родині, а не в штучно створених соціальних структурах. Отож і прагнемо створити школу-родину, де дитина не лише набуватиме певних знань, умінь, а де проходитиме її дитинство
Отже, поживні сили для всього дерева учіння ідуть насамперед від почуттів маленького школяра, від того, як його зустрічають школа і перший вчитель. Якщо справдилися надії малюка на радість від шкільного життя, тоді змінюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом учіння.
Щоб опанувати на творчому рівні нові методики, потрібно аби на окремому уроці й у системі уроків класовод досягав взаємозв’язку навчального, розвивального й мотиваційного компонентів навчальної діяльності, утверджував гуманні взаємовідносини в класі, активно використовував різні форми співробітництва.
ІІ.2. Форми роботи вчителя початкових класів із батьками.
Сам характер позакласної роботи створює найсприятливіші умови для заняття школярів різноманітними видами діяльності: пізнавальною, естетичною, спортивною, ігровою тощо. “Сталі пізнавальні інтереси, жадоба наукового пізнання дають змогу педагогам висунути перед учнями складні проблеми, поглибити їх, сприяти розвитку технічної творчості, формуванню художніх здібностей. Саме внаслідок наукових пошуків школярі пізнають радість власного відкриття”. [2, c.40]
“Під час виховного процесу вчитель і батьки традиційно перебувають у різних ситуаціях, хоча відомо: для того, щоб допомогти учневі, необхідно забезпечити єдність дій школи і сім’ї. Адже сім’я, як єдиний організм з притаманним йому мікрокліматом, має винятково важливий вплив на дитину. Але тут є певний парадокс: батьки, будучи, здавалося б, не менш ніж учитель зацікавлені в результативності навчання і виховання, можуть, за бажанням, проявляти чи не проявляти ініціативу щодо контакту з учителем, а от для вчителя постійна співпраця з батьками є професійним обов’язком”. [11, с.71]
Вважається, що в учителя є суттєва перевага перед батьками – його професійні знання, які дають йому право давати настанови і дітям, і їхнім батькам. Педвузи й сьогодні вчать майбутнього педагога переконувати батьків, впливати на них, вимагати від них, пропонувати їм типові підходи при розв’язанні типових виховних ситуацій.
У процесі безпосереднього спілкування між людьми, чи це в педагогічному колективі, чи між вчителями і батьками або вчителями і учнями, іноді виникають протиріччя, які часом загострюються і перетворюються у конфлікти.
Щоб уникнути непорозуміння між учителем і батьками внаслідок неадекватного інформування дітьми своїх батьків про взаємовідносини між педагогами і школярами, вчителю потрібно самому підтримувати довірливий контакт з батьками, що сприятиме правильному взаєморозумінню.
Педагог ніколи не повинен забувати свій професійний обов’язок – робити все можливе для повноцінного виховання й розвитку дітей, яких йому довірила держава й батьки.
Сьогодення вплинуло на зміст позашкільної роботи з дітьми і підлітками. Ринкові відносини, конкуренція, вільний вибір галузі діяльності сприяють посиленню потреби особистості у додатковій освіті, ранньому професійному самовизначенні. І головне - посилюється увага й зацікавленість батьків до позашкільної діяльності дітей, зростає попит на додаткові освітні послуги.
“Позашкільна додаткова освіта стає необхідною і набуває практику в нашому суспільстві. А це кардинально змінює вимоги до змісту, форм і методів діяльності позашкільних закладів як ланки в безперервній системі освіти дітей та юнацтва.
Реформуючи систему позашкільного навчання і виховання. Міністерство освіти України вбачає головне завдання в розвиткові функцій позашкільних навчально-виховних закладів як центрів, що надають додаткову освіту дітям і підліткам за їх інтересами з наукових, технічних, художніх, еколого-натуралістичних , туристсько-краєзнавчих, фізкультурно-оздоровчих та інших видів діяльності”. [10, c.25]
Перехід до ринкових відносин сприяв активізації інтересу і діяльності підлітків щодо заробітку власних грошей. За даними соціологічних обстежень, так чи інакше заробляють або заробляли гроші самостійно близько 42 відсотків опитаних старшокласників, а бажають заробляти всі 100 відсотків. На думку вчених, надання підліткам можливості мати заробіток позитивно впливає на запобігання правопорушенням. Тому серед тих справ, форм роботи, яким віддають перевагу, школи підприємців, школи бізнесу, бізнес-класи, навчання на комп’ютерах, організація малих підприємств, ділові бізнесові ігри. Відповідно до цих уподобань необхідно будувати роботу з підлітками старшого віку й позашкільним закладам.
“Донедавна значна частина позашкільних закладів була ідеологічною структурою , виховний процес у них був заполітизований і заідеологізований. Це не так дало очікуваних результатів. Відповідно до чинного законодавства позашкільний заклад не є базою всіляких політичних, громадських організацій і рухів, ним керує їхньою діяльністю.
Сьогодні звичними стали судження про кризу української системи освіти, педагогічної науки. Все це так. Але, констатуючи цей факт, необхідно об’єктивно аналізувати відповідні практичні завдання, за допомогою науки шукати шляхи й засоби їх ефективного вирішення”. [30, c.28]
Саму назву юних натуралістів - юннатів - встигли призабути, а сучасні першокласники її просто не знають. Однак не в назві справа. Велика робота - виховання дітей, котрі люблять свій край, його природу, охоронців зеленого багатства, річок, озер, добрих серцем до братів наших менших - вся велика робота, яку протягом десятиліть ведуть станції юних натуралістів, триває. Вона збагачується новими напрямами, розширюється, охоплюючи нові покоління школярів.
“Привчання дітей доактивного відпочинку - важливе завдання педагогів і вихователів. Тому вчителі мають допомагати учням раціонально використовувати свій час, щоб він був використаний з користю для відпочинку, занять цікавими справами, подальшого удосконалення розумових, моральних, фізичних і естетичних якостей”.[5, c.30]
Співробітництво педагогів школи з організаторами позашкільного педагогічного процесу – надзвичайно важливий момент. Педагоги шкіл вступають у безпосередні контакти з вихователями позашкільних закладів з метою реалізації однієї спільної мети – всебічного і гармонійного розвитку особистості дитини. На цій основі взаємні зв’язки здійснюються в різних педагогічних ситуаціях за умови спільного вирішення виховних проблем, упорядкування, корекції і координації зусиль з метою стимулювання розвитку дитячих обдаровань та інтересів, забезпечення матеріальної бази для розвитку творчих здібностей, збагачення досвіду соціальних дій.