Я народився вдачею веселий,
Таким і виріс, так мені й рости...
Я хлопець звідти, де співають села,
Де танцями розгойдані мости.
Я з тих країв, де люди люблять сонце,
І сміх такий, що шкіру пробива,
Де жайвір в полі служить охоронцем,
Лелека у дворі гніздо звива...
Я - син. Я - мамино крило.
Гільце, що в світ широкий проросло.
Ведучий. Скільки ніжності в очах матері, скільки радості і тривоги за
майбутнє малюка... Ореолом святості і вічної таємниці оповите її
чоло. У нашому залі сьогодні чимало молодих мам, які з любов’ю
пестять своїх первістків. Хай ця радість ніколи не затмарюється
бідою і лихоліттям.
Нехай множиться наш славний рід!
Юнак. Чуєте? Хто там? - з дороги!
Мати іде молода
Сонячні очі вологі,
Горда і рівна хода.
Гляньте, яка величава,
Скільки надії в очах!
Сина, як щастя, як славу,
В люди несе на руках.
Ні, їй немає зупину,
Їй поступається все.
Знайте майбутню людину
Радісна мати несе.
Дівчина. Скільки у серці любові!
Квітне для неї земля.
Друзі, тихіше розмови -
Спить на руках немовля!
Чуєте, хто там? - з дороги!
Гляньте, краса - не хода!
Кидайте квіти під ноги,
Мати іде молода!
Ведуча.Ми возвеличуєм святу і безкорисливу материнську любов
напружені мамині руки, які гладили нас по голівці, і пригортали нас
у холод і голод, які знімали жар з чола, які випікали духм’яний хліб.
О, ці святі материнські руки, в неоплатному боргу ми перед ними!
( Учасники художньої самодіяльності виконують пісню А.Малишка “Рідна мати моя”).
Ведучий. Мати... Материнське серце здатне перейматись болем дитини
на відстані, журиться долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б ...
(Виконується українська народна пісня “Летіла зозуля, та й стала кувати.”)
( Звучить мелодія пісні “Степом, степом” А.Пашковича.)
Ведучий. Війна... Топче фашистський чобіт рідну землю. У чорній вдовиній
хустині, пов’язаній по самісінькі брови, мати бігла за сином, що
йшов у солдатському строю і душила в собі крик.
Не одна мати втратила сина, багато жінок втратили своїх
чоловіків, дівчата - коханих. Але не мали права впадати в розпач,
мусили взяти на свої худенькі плечі тягар війни.
(Ведучий на сцену запрошує одну із солдатських вдов і вона ділиться спогадами про нелегкі часи війни).
(Звучить мелодія “Ave Maria”. Діти виходять на сцену із запаленими свічками.)
Ведуча. Посивіли від горя матері. Ніякою мірою не виміряти втрат, нічим
не вилікувати незагоєних ран материнської душі. Та до її щедрот
тягнеться все живе. Мати - це вічність життя.
(Для всіх солдатських вдов хор виконує пісню в.Симоненка “Виростеш ти, сину.”).
Ведучий. Мати і земля... Земля і мати... Це їх роботящі руки, моєї і твоєї
матерів, з попелу війни підняли до життя цю землю, вмили
гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Заквітла перед хатою
мамина вишня, розцвіла в саду матіола, защебетав соловейко,
усміхнулася мати...
Ведуча. Її руки ніколи не знали спочинку. Вони невпинно сіють
хліб,колишуть немовля, навчають дітей, садять квітучі сади...
Ведучий. Дивлюся в зал і бачу ваші славні обличчя, милі наші трудівниці.
Кожна із вас заслужила похвалу і дяку. Я хочу запросити на сцену жінку-трудівницю, ветерана праці..........................................................
...............................................................................................................................
(Іде інтерв’ю про її трудову діяльність)
(Всім трудівницям дарують пісню учасники художньої самодіяльності).
Ведуча.Кажіть своїм ненькам ласкаві слова щоднини і щогодини, бо хто ж
боронить нас від усіх бід та й від самого себе? Недарма в народі
мовиться: “Болить у дитини пальчик, у матері - серце...”
Ведучий.Афганістан... Чужа земля... Незнайомі чужі гори. Не наші
карпатські, а якісь похмурі, насторожені, а із-за кожної щілини дихає
смерть.
(пісня “Рушив поїзд в далеку дорогу”.)
Ведуча. Зловісним смерчем пролетіла звістка. Стиснулося від болю
материнське серце. Добра і ніжна дружина провела за ворота
свого сокола. Буде довго ждати, виглядати, молитися тихо.
Ведучий. І не було меж радості всіх рідних, коли повернувся додому
щасливо. Усміхнена мати, очима обмацувала тіло сина, прикрите
військовою формою. Плакала з радості, раділа вся сім’я, щаслива
була вся родина.
Ведуча. То скількох синів не діждалися наші матері. Скільки їх згорьованих
по всій країні. Ми розділяємо горе матерів чиї сини загинули в
Афганістані.
(Якщо є такі - називають їх імена. Об’являється хвилина мовчання).
(Звучить молитва “Отче наш...”).
Ведучий. На святковий вечір прийшли привітати своїх мам їхні дочки і сини.
І. В твоїх очах - моя надія,
А ніжність, ніби два крила,
Я все здолаю, все зумію,
Щоб ти щасливою була.
ІІ. Візьму усі твої печалі
І не пущу до тебе зла,
Щоб ти в задумі не мовчала,
Щоб ти щасливою була.
ІІІ. Я засвічуся серед ночі
Вікном одним серед села,
Розвидню темінь, як захочеш...
Щоб ти щасливою була.
ІV. Зберу нектар з найкращих квітів,
Як та турботлива бджола,
Щоб медом губи обігріти,
Щоб ти щасливою була.
V. З небес зорину вечорову
Спущу до ніжного чола,
Щоб ти мені всміхнулась знову,
Щоб ти щасливою була.
Ведуча. Незвичайне, величне у нас сьогодні свято. Ще до війни у нашому краї в другу неділю травня відзначали свято Матері. Це було символічне свято. Його вшановували наші краяни, як свято матері, як свято Божої Матері, Свято Матері-України.
Ведучий. Очищаються нарешті замулені джерела. То й радіймо, що разом із приходом весни повертаються до нас споконвічні звичаї, свята , трдиції
Ведуча. Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі.
Ведучий. З нами радості ясної два крила
Аби вам калина довго ще цвіла
На многії і благії літа!
(Звучить пісня “Многая літа”. Виконують усі учасники свята.)
Додаток 2.
“Нашому роду нема переводу”
/Родинне свято відбувається в класній кімнаті, яка прибрана як світлиця (гуцульський килим, образ Божої матері, вишиті рушники)/
Учень. Шановні друзі! Мами і тати! Ми дуже раді нині вітати на
нашому святі, на землі нашій. Але, щоб розпочати це ро-
динне свято, послухайте що ми вміємо, яким ремеслом
володіємо.
(Пісня “Козацький марш”)
Учень. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!
Учениця. Прийміть коровай наш з жита-пшениці,
Ласкаво запрошуємо всіх до світлиці.
(учень і учениця вручають батькам коровай).
Гість. Спасибі за хліб, за сіль у вашій оселі.
Прийміть же ви наші побажанні на святі веселім.
Хай вам радість усміхнеться зіркою ясною
Хай вінчається вам пісня славою гучною.
Учень. В цей радісний і святковий час
Прийміть щонайкращі вітання від нас!
Хай сповняться всі ваші мрії,
А пісня душевна - теплі згадки навіє.
Учениця. Тепер, коли вже зібрано врожай,
Іще заможнішим став рідний край.
Отож, на радощах, ми всі завзято.
Зійшлись на це родинне свято.
Учень. Ми дню оцьому дуже-дуже раді
І поважаємо його за те,
Що нас зібрав так дружно і завзято
На це родинне свято дороге.
Учениця. Заспіваймо, друзі, в цім домі веселім
На щастя, на здоров’я, на добру годину
Заспіваймо дружно про нашу родину.
(Пісня “Зелене жито”.)
Ведуча. Шановна родино! Сьогоднішнє наше свято - це ще одна схо-
динка до нашого зближення, до родинного єднання.
Ведучий. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій,
багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди. Тут живуть батьки наші - тут корінь роду нашого, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі. Хвилюємося аж до сліз, зачувши рідну українську пісню, рідне слово.
( Пісня “У карпатськім ріднім краї”)
Дідусь. Дорогі мої, рідні мої. Кажу “рідні” бо тут зійшлася вся
родина. А що ж таке родина? Це ніби велике дерево. Корінь дерева - це корінь роду - це наші прародичі. Стовбур дерева - це наші дідусі і бабусі. Гілки дерева - це ваші тати і мами. А листочки на дереві - це ви любі діти. Але родина - це і ваш клас, і школа, і весь наш український народ. Родина до родини - народ. Ми з вами всі і є український народ, що складається з великих і малих родин. Як велика могутня ріка бере початок з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами.
Тож, любі мої, вивчайте своє родовідне дерево. Оформляйте
альбоми, в вчайте історію роду свого. Це вам наш дідівський
наках.
| Шануйте свій народ, його мову, землю свою, бо ви - частина народу нашого і вам доведеться думати про майбутнє. | |
| Мати. | Із знанням свого родоводу починається кожна оюдина. А корені кожного з нас починаються з батьківської домівки, з берегині. |
| Учень. | - Матусю! А що означає слово “Берегиня”. |
| Мати. | Берегиня - це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли від батьків своїх, від дідусів, чим збагатилися й освятилися - хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом. Усе це, щою ви знали, і є Берегиня. Але ж хтось мусить і оберігати нашу осель, нашу Берегиню. Добрі охоронці нашої домівки, всього, що в ній є, за народною символікою - є обереги. “Обереги” - значить охоронці, хранителі, тобто ті, хто оберігає Берегиню, оселю.До оберегів ми відносимо:- виивки- ткані вироби- рукоділля.Піч, що хліб дає - основу життя дає. Саме в цих печах наявні символи - охорона і продовження роду, історії, народу. |
| Батько. | Нелегка історична доля випала нашому далекому роду, предкам нашим, що упродовж століть славиться мужністю і звитягою. На їхню долю випала боротьба проти татарських, турецьких, йогайських орд, польської шляхти і кайзерівшини.Наші предки зберегли для нащадків свій героїчний дух, і своє істиричне коріння, свої традиції і звичаї. |
| Мати. | Берегиня! Обереги! Наші давні й любі символи. Маючи такі прекрасні символи, народ зумів уберегти від забуття нами рідне слово, нашу пісню, наші ремесла - нашу провідну пом’ять і волелюбний дух! |
| Учитель. | То що означає слово “Берегиня”. |
| Діти. | Це наша оселя. |
| Учениця. | Я люблю свою хатуУ подвір’я і садок.Де і сонця багато,І в жару - холодок. |
| Учень. | Все для мене тут рідне:Стіни білі, як сніг.І віконце привітне,І дубовий поріг. |
| Учениця. | Рідна казка про гномаРідна стежка і сад...Всюди добре, а вдома - Краще кажуть стократ. |
| ( Пісня “Любіть свою хату”) | |
| Бабуся. | Мені дуже приємно бути присутньою на цьому святі, на яке запросила мене онучка.Я рада, що діти вчаться шанувати свій рід, свою оселю. Нашу оселю підстерігає, як добро, так і нещастя....Три нещастя є в людини - смерть, старість і лихі діти. Старість - невідворотна, смерть - невмилима. Перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна вберегти, як від вогню. І це залежить від нас. Тож плануйте, дітки, рід свій, школу свою. Будьте чемні, чесні, розумні, ввічливі. |
| Ведуча. | Від сивої давнини й до наших днів, на протязі сторіч, виробились прекрасні звичаї, нгорми поведінки -шанобливе ставлення до засновників роду - це батька і матері, до рідних і близьких, до старших за віком у родині.З цим пов’язано звертання до батьків на “ви”. |
| Учень. | Бо хто матір забуваєТого Бог карає,Того діти цураються,В хату не пускаютьЧужі люди проганяють,І немає зломуНа всій землі безконечнійвеселого дому. |
| Учитель | Святе письмо заповідає: шануй отця свого і матір свою, -добре тобі буде і довго житемеш на землі. |
| Ведучий | Віками вважається, що найдорожче і найсвітліше у житті еожного із нас - це мати - головна берегиня роду. від неї бере початок життя кожен рід. Безмежно щедра, безкорислива, безмірно велика материнська любов до своїх дітей. |
| ( пісня “Кувала зозуля”) | |
| Учениця. | У гніздечку у рідненькимТепленько пташині,При батеньку і при неньці,Весело дитині. |
| Учень. | Рідний батько, рідна мати,Хоч би й умлівали,Ще б дитині хліб добули.Зірку б з неба зняли. |
| Учениця | Всюди гарно, всюди славно,Всюди добрі люди, -Ліпше, як у батька й неньки,Вам ніде не буде. |
| Учень. | Любо нам у рідній хатіТам, де рідний батько, ненька,Там, де братчик і сестричка,І бабусенька старенька. |
| Учениця. | Там у світі тим просторімДобра научайтесь,А рідної при тім мовиЙ пісні не цурайтесь |
| (Пісня “Ой сопілко”). | |
| Учень. | Мамою називають рідну землю,Мамою називають рідну мову,Мамою називають рідну Україну. |
| Бабуся. | Ви згадали про маму, а в мене аж серце защеміло. Бо воно дійсно так є “ В дитини пальчик заболить, а в мами серце”. Кожна мати хоче бачити своїх дітей щасливими.Заради щастя своєї дитини - мати здатна на любу самопожертву. Але не всі діти це знають, не всі діти це знають. Є і погані діти, які не цінують своїх матерів. Але думаю, що ви всі будете лише хорошими дітьми. |
| (Пісня “Летіла зозуля”) | |
| Ведучий | Любов до свого народу, до рідних починається з маминої мови, з маминої пісні. |
| Ведуча. | Народні колискові пісні зачаровують всіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою.В цих колискових піснях розкривається світ добра, справедливості, щира віра в магічну віру слова. (Пісня “Колискова”) |
| Ведучий. | Народна пісня. Наш міцний оберег. Вона як цілюще джерело живить кожного з нас. Пісня здружувала людей у найтяжчі часи, ділила радість і смуток, робила нас духовно багатими. була, є і буде нашим надійним оберегом. багатством і розміїтістю позначені жанрова тематика і природа української пісні. |
| Ведуча. | Пісні діляться на:1. Календарні2. Обрядові3. Історичні і козацькі4. Соціально-побутові5. Ліричні6. Родинно-побутові. |
| Вчитель. | Отже найдорожча нашому роду була пісня, мова і ремесло. |
| Учениця. | Міцна хай буде вся наша родина.Своє коріння і плекаймо й бережім.Хай українська мова солов’їнаПідніметься і зазвучить, як гімн. (Пісня “Ой у лузі червона калина”) |
| Учень. | Навік збережем ми і пісню, і мову,Обряди і звичаї наших дідів.даємо тверде батькам своїм слово,Бо час для прозріння наспів. |
| Учениця. | А тепер протягнем до ремесел руки.Відродим і традиції й пісні.Мистецтв народних хай наукаОсвятить наші душі й наші дні. |
| Учитель | (Розповідь про ремесла). |
| Мати. | Пригадайте хату, де минуло ваше дитинство. Стіни кожної хати були завішані безліччю фотографій маленьких і великих. І дитина змалку бачила їх, тицяла пальчиком і запитувала “Хто це?” Усі відповідали і так вона вивчала свій родовід. А наші діти сьогодні не знають не тільки історію свого роду, але навіть, як звати по батькові дідуся, бабусі, коли в їхніх батьків день народження. Ніби дрібниці, але ж із них складається наше життя.Благодійну місію у вихованні дітей, народу нашого відіграє народна символіка...Кожний народний символ означає добре, світле і супроводжує людину протягом усього життя.Звичайно магічну силу слова чи чарівний вплив речей сьогодні ніхто не вірить.Однак, якщо газдівський і порядний господар біля своєї оселі висаджує явір чи калину, а на дереві кладе колесо від воза, щоб гніздилися птахи - то цим самим він символічно перед родом своїм заявляє, що робить все для того, аби мати міцну згуртовану сім’ю, не осоромити роду свого. |
| Вчитель. | З роду в рід кладе життя мости,Без коріння саду не цвісти!То ж за народною традицією хочеться всіх вас повіншувати. |
| Учень. | З роси і з води вамЩастя, здоров’яВіку довгого, розуму доброго,Долі щасливої,В добрий час!На довгий вік! На щастя! |
| Учениця. | Даруємо Вам павука,Щоб Ваша доля була світла і легка.І яблучко червоненьке,Щоб були ви рум’яненькі. |
| Учень | І качечку з каченятамиІ гусочку з гусенятамиІ гілочку карпатської сосни,Щоб в злагоді й любові ви жили |
| Учениця | А я вам дарую віночок з барвінку,І жменьку василькуЩоб в новому році ви не сумували й на хвильку.А ще квіточку маківочкуІ ще одну щедрівочку. |
| (Щедрівка. В річці вода студененька.”) | |
| Тато. | Учися мій сину!Відмінником будь!Люби і поля і діброви!І де б ти не живІ де б ти не був.Не забудь своєї української мови. |
| Мати. | І знай, твої предки були, як дуби!Не гнув їх запеклий чужинець.Люби Україну! Всім серцем любиБудь гордим, що ти українець. |
| (Пісня “А я дівчинка маленька”) | |
| Ведучий. | Хай же гараздів усім нам прибуде Миру і щастя усім навіки,Щастя, здоров’я вам добрвї людиХліб вам і сіль вам - наші земляки. |
| Ведуча. | Пошли нам Боже, маленьким дітямЩастя, здоров’я на довгії літа!Щоб виростали розумні, сильніДумою чисті і серцем вільні!Щоб нам світила зіронька волі,Щоб ми не знали лиха ніколи. |
| Учень | Благослови добрий БожеНашу землю пребагатуКожну сонячну оселюКожну нашу рідну хату. |
| Учениця. | Благослови у тій хатіКожну вірну людинуБлагослови добрий БожеНашу рідну Україну. (Пісня “О, Україно”) |
| Ведучий | Ми любим вас, кохані мами й тати,Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,І щоб в житті ніколи не хворіли |
| Ведуча. | Хоч часом ми буваємо нечемні,І дуже ви хвилюєтесь за нас,Але у серці знаємо напевно:Ми більше радуємо вас. |
| Ведучий. | Хай Бог охороняє вас від злого,Хай світить сонце і колосяться жита,Щоб були ви щасливі і здорові,На многії і многії літа!(Пісня “Многії літа”). |
Додаток 3Свято бабусь | |
| (На середину класу виходять хлопчик і дівчинка. На вишитому рушнику тримають хліб і сіль). | |
| Учень. | Добрий вечір, люди добрі,Що сидять в нашій господі,Раді з святом вас вітати,Щастя і добра бажати. |
| Учениця. | Красиво і світло у нашій світлиці,Примули на вікнах стоять вогняні.Сьогодні у класі бабусине свято,І хочеться всіх привітати мені. (Кланяються гостям, кладуть хліб та сіль на стіл і сідають разом зі всіма дітьми класу). |
| Вчитель. | Діти, сьогодні особливе свято. В гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з вас люди - ваші бабусі. Вони - невтомні трудівниці, скарбниці мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі. Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабуня, бабунечка, бабця, бабусенька. Правда, яке воно ніжне, красиве, лагідне, питливе. А чому? Подумайте і скажіть. Адже ми з вами говорили про це, готуючись до свята.(Відповіді дітей). |
| Вчитель. | Дорогі бабусі! Ми знаємо, що в житті вам було нелегко. Ви нечасто отримували подяки, нагороди за свою роботу, подарунки. А сьогодні ваші онуки підготували для вас сюрприз. Просимо вас на хвилинку заплющити очі, а коли розплющите - то побачите біля себе ваше онуча з сюрпризом. (Діти вручають бабусям подарунки). |
| Учень. | Любі бабусі! Ми старанно готувалися до свята, підготували пісні, вірші, малюни, щоб потішити вас і розвеселити. (Пісня “Смерекова хата”, “Ой, зелене жито”, “Коршівський вальс”. |
| Вчитель. | бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона недоспала ночей, голублячи онучат! Подивімось, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра й любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися очі бабусі тоді, коли приїжджали до неї онучата. У кожної бабусі своє життя, своя доля. Її доля! А яка вона? .. |
| Учениця. | Бабусина доля - як ота тополя,Що посеред степу в небо порина.Вітер гне тополі, заметілі в полі,Так біліє в бабусі сивина.Наткали їй горя, як два чорних моря, -То роки голодні, то шляхи війни...Тільки і світало, як пшеницю жалаТа як повертались доньки і сини.А іще світало, як защебеталиУ дворі онуки, наче ластівкиБабусина доля - як в степу тополя,А над нею небо - як віки. |
| Учень | Бабуся, бабусенька - невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплиною води поділиться. кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Правду кажуть у народі: “Діти - це діти, а справжні діти - це онуки”. |
| Вчитель. | У народі є багато різних приказок, прислів’їв про бабусь. Ось вони у нас написані (плакат на стіні): ”Хто бабусю має, той потіху знає”, “Бабуся скаже, як зав’яже”, “Там бабусині руки - де онуки,” “Бабусіне слівце - плідне деревце”. Уже став крилатим вислів: “Є бабуся - є і діти”. |
| Учениця. | Веселий ранок з підвіконняПускає зайчики на стелю.Протерла Оля очі сонні,Бабусю кличе до постелі.На шию кинулась, шепоче:- Ти найдорожча, бабусю, в світі! |
| (діти виконують пісню “ Про млинці для бабусі” (сл. В.Полинюк, муз. О.Родянкіна) | |
| Учень | Моя бабуля знає секрет випікання дуже смачного хліба. Люба бабусю, розкажіть нашим учням, хто вас навчав такий смачний хліб пекти. (Бабуся розповідає про випікання хліба і пригощає ним всіх присутніх). |
| Учениця. | А моя бабуся найкраще за всіх вишиває та мережить. бабусенько, розкажіть нам, будь ласка, про своє захоплення. (Бабуся демонструє свої вироби). |
| Вчитель | Погляньте, діти, як сивина вибілила коси наших бабусь. Сивина... Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. Пам’ятайте, що кожна сива волосинка говорить про те, що не завжди слухали бабусь діти та онуки. І боліло у них серце за вас, за ваших мам і тат, а волосинки все сивіли і сивіли... |
| Учень. | дай, бабусю, поцілуюСивину твого волосся,Теплим диханням зігріюСнігом вибілені коси.Може і на них розтанеЛоскотливий іній срібний,Мов химерні візерункиНа замерзлій з ночі шибі. |
| Вчитель. | Діти, немає на землі нічого вічного... Не вічні і наші рідні...Приходить час, і ми прощаємося з ними. “На все Божа воля”-кажуть у народі. Але як часто не вистачає онукам ніжної, теплої бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям мудрої поради. І не гоїться в серці рана. Лише притуплюється біль. Є у нашому класі діти, бабусі яких уже померли. Діти принесли з собою їх фотографії. Поглянемо всі на ці фотографії і пом’янемо покійних добрим словом. |
| Учень. | В серці не гоїться рана,Душу біда напекла.Бабцю, чого ж ти так раноЗ дому навіки пішла? |
| Учениця. | Йду за село, де калинаВ ноги вклонилась тобі.Спогад за спогадом лине,Я коло тебе в журбі. |
| Учень. | Ти ж мене, бабцю, любила,Більш, ніж себе берегла,Словом, слізьми освятилаШлях мій в життя від села. |
| Учениця. | Ласкою серце усіла,Гріла і душу мою,І в узголов’ї сиділаТихо, поки не засну. |
| Учень. | Все забулося погане,Кличуть нас дні і діла,Бабцю, чого ж ти так раноЗ дому навіки пішла? |
| Вчитель. | Пом’янімо покійних бабусь хвилиною мовчання... Але життя подовжується, і, як говорять у народі, “Живі думають про живе”, отож повертаємося до ваших любимих внучат. За щоденними турботами ми не маємо часу подякувати за добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Ніжні і щирі слова вам говорили онуки. А зараз надаю слово дітям. (Виступає мама учня класу). (Діти дарують бабусям квіти і цілують їм руки. Батьки виконують пісню “Приїжджайте частіше до дому” М. Луків.) |
| Учениця. | Побажаєм вам сто років житиБез горя і без журби!Хай з вами буде щастя і здоровНа многі літа, назавжди! |
| Учень. | Хай в житті вам радість буде,Процвітайте, як той цвіт.Дай же, Боже, любим бабцямМногих, добрих, щасних літ! (Учасники свята співають пісню “Многії літа”). |