Смекни!
smekni.com

Проблеми входження України в світове господарство 2 (стр. 5 из 6)

По-шосте, слід заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою умовою цього є стабільньсть чинного законодавства у зонішньоекономічній діяльності. На жаль, в Україні у 1991 – 1994 рр. так часто переглядалися закони, що стабільною можна вважати лише постійну зміну законів. Тому наша держава, згідно з оцінкою міжнародних експертів, щодо створення надійного інвестиційного клімату посідає 139 місце у світі.

По-сьоме, важливо налагодити надійний митний контроль. Так, у розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відома адреса кожного постачальника, ціни його товару, обсяг, сертифікація товарів. Цей процесс супроводжується контролем податкових і банківських установ. В Україні недосконалий сам Митний кодекс: у ньому налічується лише 164 статті, тоді, як у Митному кодексі Росії – понад 400 статей. [1,311]

Це, звичайно, не всі проблеми входження україни в світове господарство, на мій погляд треба також звернути увагу, по-перше, на успішно функціонуючі економіки інших країн, які б могли стати певним зірцем для нашої країни. По-друге, на запозичення досвіду впровадження радикальних економічних реформ, трансформацію соціально-економічної системи до принципово нового якісного стану.

По-третє, на вивчення економічного потенціалу інших країн з метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх господарських зв’язків, поглиблення міжнародного поділу праці та ін.

Для досягнення цих цілей уряд планує здійснити ряд термінових заходів. З початку 1993 р. встановлено митний контроль на всьому державному кордоні України, запроваджено єдиний порядок декларування товарів (робіт, послуг) та режим транспортного і нетарифного регулювання товарообороту з усіма сусідніми державами.

Впроваджуються єдині принципи валютного контролю і валютного регулювання на всі види торгових та неторгових операцій з іноземними державами. Забезпечується максимальне зменшення переліку товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню. Квотуванню підлягають товари, що мають пріоритетне значення для потреб національного споживання, або ті, що підпадають під режим квотування, а також товари, зовнішня торгівля якими є винятковим правом держави.

З метою усунення диспропорцій між внутрішніми цінами і цінами світового ринку, формування раціональної структури експорту та імпорту, збільшення бюджетних надходжень введена в дію система експортного (підвищеного за обмеженим колом товарів) та імпортного мита. Експортний митний тариф вилучає з експортних продуктів дотації та частину (до 50 %) надприбутків (різницю між світовою та внутрішньою ціною в національній валюті).

Уряд України заохочує залучення іноземних інвестицій в економіку країни. Водночас для пільгового режиму оподаткування встановлено мінімальний розмір вкладу іноземного інвестора в статутний капітал підприємств з іноземними інвестиціями (50 тис. дол., а для банків, страхових, фінансових та інвестиційних компаній – 100 тис. дол.), але не менбше 20 % статутного капіталу. [3,402]

Як вже було зазначено, важливу роль у подальшому розвитку зовнішньої торгівлі України відіграватиме структура перебудова її економіки. У цьому плані одним із першочергових стуктурних пріоритетів є збільшення обсягів виробництва і продажу на світовому ринку продукції військово-промислового та аерокосмічного комплексів, стимулювання експортного потенціалу інших галузей, захист внутрішнього ринку. Для роз’вязання цієї проблеми передбачено: розробити урядову програму щодо переведення теплових електростанцій на тверде паливо з одночасною модернізацєю вугільної промисловості; розширення експорту електроенергії, що виробляється на давальному палеві; проведення комплексу економічних та організаційних заходів для стимулювання скорочення споживання енергоресурсів; розширення наукових досліджень і розробок з проблеми видобутку власної нафти з виходом на конкретні науково-технічні і наукові проекти; збільшення обсягу переробки нафти на давальних умовах заводами України з розрахунками за неї частиною готової продукції; розвиток атомної енергетики з дотриманням необходного рівня безпеки; розробка системи плати за транзитне транспортування паливно-енергетичних ресурсів через територію України; подолання залежності економіки України від поставок продукції з країн СНД.

3.2. СПІЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ВИХІД ІЗ СКЛАДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СТАНОВИЩА. ЗОВНІШНІЙ БОРГ УКРАЇНИ.

Одним із шляхів заохочення іноземних інвесторів і формування міжнародних економічних відносин є створення спільних підприємств.

Як видно з вищесказаного уряд нашої держави не тільки ствить перед собою задачи, а ще усими можливими засобами намагається їх вирішувати. Підтвердженням цього може стати той факт, що на кінець вересня 1992 р. в Україні було зареєстровано понад 500 спільних підприємств з кількістю працюючих 20 тис. чоловік. На початок 1994 р. в країні налічувалося близько 1775 таких підприємств, не без участі уряду. Найбільша їх кількість створена за участю підприємців США (161 СП) і Німеччини (361 СП). Канада взяла участь у створенні 99 СП, Франція – 46, Японія – 12. У той же час зовнішньоторгівельний оборот на одне СП з участю США становив 118,3 тис. дол. на рік, з участю Японії – 2,2 млн. дол. Загальний зовнішньоторгівельний оборот СП з участю всіх фірм цих країн досягнув у 1993 р. 251 млн. дол. Майже 90 % іноземних інвестицій припадає на розвинуті капіталістичні країни, прямі інвестиції в економіку України становили в 1993 р. близько 200 млн. дол. У той же час загальна потреба в таких інвестиціях оцінюється в 40 млрд. дол. [8,67]

Ці цифри дають нам чітку уяву про стан спільного підприємництва, з цього можна зробити такий висновок: при недосконалості правової системи продовжують створюватись СП, але для збільшення темпів росту, нам необхідно більше звертати уваги на іноземне інвестування, яке тісно пов’язане з ним.

Загальна кількість створених СП за 1991 –1993 рр. з участю інших країн така: з участю Польші – 820, Угорщини – 524, Чехії і Словаччини – 532, Росії – 549, Швейцарії – 275, Болгарії – 306, Італії – 190, Великобританії- 141, Бельгії – 148, Кіпру – 76, Франції – 79, Югославії – 91, Іспанії – 35. [9,80]

Залежно від інвестицій збільшується період звільнення від податку на прибуток: на рік – для інвестицій до 500 тис. дол. включно; на 2 роки – для інвестицій понад 5 млн. дол. і до 50 млн. дол. включно; на 5 років – для інвестицій понад 50 млн. дол. До СП застосовують також норми прискореної амортизації машин та устаткування. Це означає отримання додаткових пільг в оподаткуванні прибутків.

Нині прилавки українських магазинів переповнені імпортними товарами. Значною мірою – це результат непродуманої зовнішньо-економічної політики держави, внаслідок якої придушується вітчизняний виробник. Так, програма розробки і освоєння виробництва електронних касових апаратів передбачає створення вітчизняного масового виробництва цих апаратів для задоволення потреб всіх галузей господарства. Якби при цьому враховувався позитивний досвід Китаю, то на внутрішній ринок були б допущені лише 2 зарубіжні фірми, які виробляють подібну продукцію. У той же час на український ринок допущено приблизно 40 різних іноземних фірм, продукція яких не завжди відповідає вимогам Кабінету Міністрів та податкової інспекції. Такі приклади не поодинокі, і наша завдання полягає в тому, щоб розглядати ці нагальні для держави проблеми негайно, не затягуючи прийтяття законів у парламенті перетворюючи їх на політичні дебати.

З проблемою міжнародних економічних відносин тісно повязане питання зовнішнього боргу України. Ця проблема має два аспекти. По-перше, зовнішній борг України після розпаду СРСР. Величина його поставлена в залежність від частки України у ВНП колишнього СРСР і встановлена на рівні 16,37 %. Рівноправний розподіл боргів передбачає справедливий розподіл інших активів колишнього Союзу – алмазного, валютного, золотого фонду, зарубіжних активів за кордоном (майно посольств, консульств та ін.). ці активи становили близько 33 млрд. дол.

Згідно з підписаною між Росією і Україною угодою прийнято “нульовий варіант” щодо розподілу активів і боргів. Це означає, що Росія сплачує іноземним державам частку колишнього боргу СРСР, а Україна не претендує на свою частку майна та активів. Щорічно по зовнішньому боргу України Росія сплачує близько 700 млн. дол. Проте розподіл активів і боргів відбувається не на користь Украіни, оскільки на її частку припадало майже вдвічі більше активів.

По-друге, це борги, причиною яких є пасивний торговий баланс, пов’язаний з оплатою енергоносіїв. На початок 1995 р. сума зовнішнього боргу України становила 7,1 млрд. дол. Із них Росії Україна заборгувала 4 млрд. дол., Туркменістану – 1,1 млрд. дол., іншим країнам колишнього СРСР – 1,24 млрд. дол., західним державам – 0,86 млрд. дол.

До 2000 р., згідно з оцінками спеціалістів, Україна матиме 32 – 36 млрд. дол. зовнішнього боргу. Його зростання зумовлене її неспроможністю позбутися сировинної та енергетичної залежності від інших держав і радикально перебудувати власну економічну систему, насамперед зовнішньоекономічну діяльність.

Перспективним напрямком інтегрування України в економіку світового господарства є створення вільних економічних зон, українських транснаціональних корпорацій, банків, торгівля об’єктами інтелектуальної власності – патентами, ліцензіями, “ноу-хау” та ін.

ВИСНОВКИ

Завданням моєї курсової роботи є виявлення проблем входження України в світове господарство. Насамперед, у першій главі, я виявив його ознаки і сказав, що Україна, як молода держава робить перші кроки на цьому не легкому шляху. Тут я також вказав сутність економічних законів, і зазначив, що сьогодні основними законами розвитку світового господарства, які не діють у межах національних економічних систем, є закон інтернаціоналізації виробництва, закон інтернаціоналізації обігу, а також закономірність поглиблення одиночного міжнародного поділу праці.