Мир Знаний

Марш і похідна охорона 2 (стр. 3 из 4)

Управління підрозділами.

Управління підрозділами полягає в цілеспрямова­ній роботі командира взводу (відділення, танка) щодо підтримання бойової готовності взводу (відділення, тан­ка), підготовки його до бою і керівництва ним під _ час виконання завдань, які поставлені. Основою управління є рішення командира.

Командир взводу (відділення, танка) несе повну од­ноособову відповідальність за бойову готовність, під­готовку взводу (відділення, танка), озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання в уста­новлені терміни, а також за виховання, військову дис­ципліну та морально-психологічний стан особового складу. Він завжди повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують, в чому мають потребу підпорядко­вані йому відділення, екіпажі, обслуга (солдати, сер­жанти) і який їх морально-психологічний стан.

В бою командир взводу (відділення, танка) зобов'я­заний стежити за ходом бою, вести розвідку противни­ка, своєчасно ставити завдання підлеглим, уміло вико­ристовувати всі вогневі засоби, а також результати вог­невого ураження противника.

Бій командир взводу (відділення, танка), як прави­ло, організовує на місцевості, а якщо це неможливо — по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок "роботи командира взводу (відділен­ня, танка) залежить від конкретної обстановки, одер­жаного завдання та наявності часу.

Командир взводу, одержавши бойове завдання, з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, про­водить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, органі­зовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, під­готовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойово­го завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засо­бами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вив­чити: склад, положення та можливий характер дій про­тивника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

У рішенні командир взводу визначає способи вико­нання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману), завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам та вогневим Засобам і організацію управління.

Під час проведення рекогносцировки командир взво­ду на місцевості вказує орієнтири, положення противни­ка І найбільш можливий характер його дій, уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов'язані з використанням місцевості в бою (місця по­зицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вог­невих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих від­ділень).

У бойовому наказі командир взводу указує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

завдання роти і взводу;

об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уража­ються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

бойові завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізо­ваного взводу, крім того, — завдання безпосередньо під­порядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим);

час готовності до виконання завдання;

своє місце і заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гранично ясно.

Під час організації взаємодії командир взводу пови­нен узгодити зусилля штатних і приданих вогневих за­собів для успішного виконання поставленого завдання, добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень (танків) бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взво­ду вказує порядок спостереження та дій особового скла­ду під час застосування противником зброї масового ура­ження і високоточної зброї, порядок інженерного облад­нання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управління командир взводу уточ­нює (доводить) радіодані та порядок користування ра­діо- і сигнальними засобами зв'язку.

Командир відділення (танка), удержавши бойове завдання, повинен: зрозуміти завдання взводу, відділен­ня (танка), а також завдання сусідів, нас готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання; з'ясувати, де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів; вивчити місце­вість, її захисні і маскуючі властивості, вигідні підсту­пи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню; визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення (танка) ука­зує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

завдання взводу і відділення (танка);

завдання сусідів;

завдання особовому складу: навіднику-оператору (на­віднику гармати, навіднику кулемета бронетранспорте­ра), кулеметникам, гранатометнику, механіку-водію (во­дію), а при необхідності і решті особового складу; командири гранатометного і протитанкового відділень, крім того, вказують завдання обслузі;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

час готовності до виконання завдання і заступника.

Під час постановки особовому складу завдань командир відділення повинен вказати місце кожного підлегло­го в бойовому порядку (на позиції) і визначити порядок спостереження і ведення вогню.

Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) організовує підготовку відділення (танка) для виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування бойової машини піхоти (броне­транспортера), танка, виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення, а потім перевіряє знан­ня завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою і доповідає командиру взводу про готовність відділення (танка) до бою.

Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка). Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку важли­вості і визначення черговості ураження; відбір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення бою (стрільби); цілевказання, подання команд на відкри^гя вогню або постановку вогневих завдань; спостереження за резуль­татами вогню і його коректування; контроль за витра­чанням боєприпасів.

Для управління вогнем старшим командиром при­значаються єдині орієнтири і сигнали. Замінювати їх за­бороняється. При необхідності командир взводу може призначати додатково свої орієнтири, але під час допо­відей старшому командиру і підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим ко­мандиром. Як орієнтири вибираються добре видимі міс­цеві предмети. При використанні нічних прицілів як орі­єнтири вибираються місцеві предмети, по можливості, з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по ру­бежах від себе в бік противника. Один з них призна­чається основним.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямків руху (атаки) тра­суючими кулями і снарядами, розривами снарядів та сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

20. Командир взводу управляє взводом по радіо, командами, які подаються голосом, сигнальними засо­бами та особистим прикладом.

Командно-спостережний пункт командира взводу знаходиться: в обороні — в глибині опорного пункту; в наступі — у бойовому порядку взводу, а під час дій механізованого взводу в пішому порядку — за цепом взво­ду в такому місці, звідки забезпечується найкраще спо­стереження за противником, діями своїх підлеглих, сусі­дів і місцевістю, а також безперервне управління взводом.

Командир відділення управляє підлеглими команда­ми, які подаються голосом, сигнальними засобами і осо­бистим прикладом. Під час дій відділення в пішому по­рядку він завжди знаходиться в цепу відділення.

Всередині бойової машини піхоти (бронетранспорте­ра), танка командир взводу (відділення, танка) управ­ляє діями підлеглих командами, які подаються по пере­говорному пристрою або голосом, і встановленими сигналами.

Доповідь старшому командиру та оповіщення сусідів і підлеглих про обстановку є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка) в бою.

У доповіді старшому командиру вказується, до якого часу, де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення.

Командир взводу( відділення, танка) негайно допові­дає старшому командиру: про раптовий напад против­ника або його появу там, де його не чекали, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення поло­нених, документів та озброєння противника; про засто­сування противником нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку зміну положення і втрату взаємодії з сусідами; про кожне рі­шення, яке прийняте за особистою ініціативою в зв'язку із зміною обстановки.