Передні кінцівки складаються з плеча, передпліччя і третьої ланки, яка поділяється на зап'ястя, п'ясть і палець. Відстань ДС на рис. 1а відповідає довжині плеча. Основою плеча виступає плечова кістка. Її характерною ознакою є наявність головки на верхньому кінці (рис. 2 - 10), яка поєднується з суглобною западиною лопатки. Навколо головки з боків є рельєфно виступаючі бугорки - зовнішній великий (рис. 2 - 11) і внутрішній. На кожному кінці на задній поверхні є ліктьова ямка (рис. 2 - 13), куди заходить в період розгинання ліктьового суглоба гачкоподібний відросток ліктьової кістки. Місце з'єднання лопатки і плечової кістки називають плечовим суглобом. Місцезнаходження плечового суглоба легко визначити, промацавши крізь шкіру зовнішній бугорок плечової кістки. Так визначається місцезнаходження точки Д.
Друга ланкака передньої кінцівки - передпліччя. Верхньою межою передплічя вистуапє кінець плеча, що направлений до землі, а нижньою - верхній кінець третьої ланки. Передпліччя складається з променевої (рис. 2 - В) і ліктьової (рис. 2 - Г) кісток. Ліктьова представлена лише у вигляді верхнього кінця, що міцно зрісся з променевою кісткою і називається ліктьовим відростком (рис. 2 - 15). Вершина відростка має потовщення, яке зветься ліктьовим бугорком. Опорною кісткою передпліччя виступає променева кістка. Її верхній кінець, сполучаючись з нижнім кінцем плечової кістки, бере участь в утворенні ліктьового суглоба. Місцезнаходження ліктьового суглоба визначають на тварині за допомогою ліктьового бугорка, що рельєфно виділяється під шкірою. Суглоб лежить на 5-6 см нижче цього бугорка і відсунутий трохи вперед. Так визначається місцезнаходження
точки С.
Верхньою межою третьої ланки виступає межа нижнього контуру передпліччя. Як вже зазначалося, воно поділяється на зап'ястя, п'ясть і палець. Зап'ястя складається з двох рядів коротких кінцівок (рис. 2). Ззаду приєднана особлива сизамовидна кістка-додаткова, промацавши яку знаходимо розташування точки В і вимірюємо величину СВ.
З існувавших колись п'яти окремих кісток п'ясті залишилась добре розвинутою лише одна третя п'ястна кістка. Власне саме розміри п'ястної кістки і становлять величину ВА. Збоку від неї знаходяться недостатньо розвинуті друга і четверта п'ястні кістки, які часто називають грифельними. Трохи нижче від сезамовидної кістки знаходиться початок грифельної кістки, місцезнаходження якої є точкою В для вимірювання відрізку ВА. Також є дві сезамовидні кістки в області нижнього кінця п'ястної кістки (рис. 2 - 22) і одна сезамовидна човникова кістка в області нижнього кінця вінцевої кістки, промацавши які визначається точка А.
Задні кінцівки коня складаються зі стегна, гомілки, третьої ланки. Відстань ДС на рис. 1б відповідає довжині стегна. Основу стегна становить стегнова кістка (рис. 3 - В). За будовою і функціями вона нагадує плечову кістку, але має певні відмінності:
1) бугорки і виступи більш розвинуті (рис. 3 - 8);
2) суглобна голівка більш опукла (рис. 3 - 9).
Своїм верхнім кінцем, який має суглобну голівку, стегнова кістка поєднується з суглобною западиною тазових кісток і бере участь в утворенні тазово-стегнового суглобу. На живому коні місце суглоба дуже легко виявити, промацавши крізь шкіру бугорок, який називається великий вертеп (рис. 3 - 8), який визначає місцезнаходження точки Д.
Друга ланка задніх кінцівок - гомінка, відповідає довжині ВС на рис. 1б. Гомілка межує зверху зі стегном, знизу з нижньою ланкою. Кістки гомілки - велика гомілкова (рис. 3 - Г) і мала гомілкова (рис. 3 - Д). Основною кісткою є велика гомілкова. Верхній кінець, поєднуючись з нижнім кінцем стегнової кістки, бере участь в утворенні колінного суглобу, за місцезнаходженням якого визначають точку С.
Третя ланка поділяється на заплесно, плесно і палець. До складу заплесни входить декілька коротких кісток, що лежать у три ряди. У верхньому - дві найбільш розвинуті кістки - таранна (рис. 3 - 16) і п'яточна (рис. 3 - 17), в середньому центральна і в нижньому три маленькі заплесневі кісточки. Таранна кістка лежить напроти відростка п'яточної кістки і її місцезнаходження визначає положення точки В.
До складу плесни входять три плесневі кістки, з яких основною є третя (рис. 3 - Ж), по боках якої лежать дві слаборозвинуті друга і четверта гридхівні кістки (рис. 3 - 18), які знаходяться трохи нижче за сканальний суглоб і визначають положення точки В, для відрізку ВА. Власне довжина плесни становить відрізок ВА на рис. 1б. Точку А визначаємо за місцезнаходженням сезамовидних кісток кутоподібного суглобу (рис. 3 - 19).
В силу того, що досліджувана вибірка містить як жеребців, так і кобил, був проведений однофакторний дисперсійний аналіз для оцінки впливу статевого диморфізму на величину вимірюваних ознак (Лакін, 1990). За даними дисперсійного аналізу, існування впливу статевого диморфізму не доведено
(F = 1,14). Тому в подальших розрахунках вибірка не розділялася за статевою ознакою. Була проведена статистична обробка отриманих результатів. Обчислення здійснювалися на ЕОМ за допомогою програми STATISTICA For Windows 4,5 F, Stab Soft, Inс. 1993. В роботі використовувалися такі статистичні величини: середнє арифметичне (Хср), середнє квадратичне відхилення (s), стандартна похибка (SХср), коефіцієнт варіації (Сv), коефіцієнт кореляції (r).
Найбільш інтенсивно кінь росте до 3 років. Потім ріст сповільнюється, а від 3 до 5 інтенсивність ростових процесів різко знижується. Після 5 років кінь практично не росте і структура тіла не змінюється до 11 - 15 років. У коней більш старшого віку відбуваються необоротні зміни, які пов'язані з процесами старіння. З огляду на вищезазначені причини поправка на вік не обчислювалася.
Рис. 2. Скелет передньої кінцівки з передньою ділянкою грудної клітки: А - лопатка з зовнішньої сторони; А1 - лопатка з внутрішньої сторони; Б - плечова кістка; В - променева кістка; Г - ліктьова кістка передпліччя; Д - скелет зап'ястя; Е - скелет п'ясті;
1 - лопатковий хрящ; 2 - лопаткова ость; 3 - передостна ямка, заостна ямка; 5 - лопатковий бугорок; 6 - суглобна западина; 7 - гачкоподібний відросток; 8 - підлопаткова ямка; 9 - зубчата площадка; 10 - головка плечової кістки; 11 - великий бугорок; 12 - гребінь великого бугра; 13 - ліктьова ямка; 14 - блок плечової кістки; 16 - міжкісткова щілина; 17 - додаткова кістка; 18 - путова кістка; 19 - вінцева кістка; 20 - копитоподібна кістка; 21 - грифельна кістка; 22 - сизамоподібні кістки кутового суглоба.
Рис. 3. Скелет задньої кінцівки:
А - крестова кістка; Б - таз; В - стегнова кістка; Г - велика гомілкова кістка; Д - мала гомілкова кістка; Е - заплесно; Ж - плесно; 1 - поперековий хребець; 2 - підвздохова кістка; 3 -маклон; 4 - крижовний бугорок; 5 - сіднична кістка; 6 - лонна кістка; 7 - сіднична кістка; 8 - великий вертлуг; 9 - головка стегнової кістки; 10 - третій вертлуг; 11 - задня ямка; 12 - колінна чашечка; 13 - блок стегнової кістки; 14 - мищелки стегнової кістки; 15 -гребінь великостегнової кістки; 16 - таранна кістка; 17 - відросток п'яточної кістки; 18 - четверта плескоподібна грифельна кістка; 19 - сезамоподібні кістки путового суглоба; 20 - путова кістка; 21 - вінцева кістка; 22 - копитоподібна кістка.
Результати. Числові дані, отримані шляхом вимірювання; обчислені значення, що необхідні для обрахування величини золотого вурфу для передніх і задніх кінцівок коней російської рисистої породи, представлені у таблиці 1. Результати статистичної обробки даних представлені у таблицях 2, 3, 4.
Оскільки середнє квадратичне відхилення дає уявлення про мінливість ознаки, то за результатами таблиці 2 наймінливішою є довжина гомілки (s = 3,968), хоча за безрозмірними величинами, якими є коефіцієнт варіації, це не підтверджується. Спостерігається зменшення величини коефіцієнта варіації як на передніх, так і на задніх кінцівках з віддаленням структурних елементів від тіла. Для порівняння: довжина плеча 5,297 %; довжина передпліччя 4,633 %, а довжина п'ясті 4,287 %; довжина стегна 9,871 %; довжина гомілки 7,265 %; довжина плесни 5,355 % (Рис. 5). За результатами таблиці 3, кореляція між парами ознак P1P2 , P1Z2, P1Z3, P2P3, P2Z1, P2Z2, P2Z3. P3Z1, P3Z2, Z1Z2, Z1Z3 не є вірогідною, оскільки рівень значущості більше за 0,05 (р > 0,05). Спостерігається позитивна кореляція між парами ознак P1P3, Z1Z3 на середньому рівні значущості (р ≥ 0,01). Порівняно високий показник коефіцієнта кореляції між Z1P1 (r = 0,6108, р < 0,003). Представлений в таблиці 4 коефіцієнт кореляції між величиною золотого вурфу передніх кінцівок і віком коней не є вірогідним (р = 0,707), а між значенням золотого вурфу задніх кінцівок і віком спостерігається кореляційний зв'язок середньої сили (r = 0,5493; р < 0,01). Коефіцієнт кореляції між величиною золотого вурфу для передніх і задніх кінцівок не є вірогідним (р < 0,88).
Обговорення. Для характеристики сукупності досить важливим етапом є отримання цифрових результатів, оскільки саме вони дають наочну картину залежності між певними ознаками. Досить високі дані стандартної похибки для всіх промірів можна пояснити недостатньою величиною вибірки. Оскільки чим краще взята вибірка і чим більше її розміри, тим менше розходження між значеннями ознак у вибіркових і генеральних сукупностях (Рокицький, 1973).
Середнє квадратичне відхилення, стандартна похибка, які виражені такими самими одиницями, що і ознака, яка ними характеризується, не використовуються для оцінки мінливості різноіменних значень. В таких випадках використовують не абсолютні, а відносні показники варіації. Одним з таких відносних показників виступає коефіцієнт варіації. Наприклад, як вже зазначалося, найбільш мінливою величиною (за 0 ) виступає довжина гомілки коня, але за безрозмірною величиною, тобто коефіцієнтом варіації, ця тенденція не спостерігається.