Результати централізованого керування економікою і недостатньо послідовного проведення реформ призвели до порушення рівноваги по всіх основних показниках, надзвичайно великим капіталовкладенням, виникнення величезного внутрішнього боргу. Все це збільшувалося зношеністю виробничого устаткування і будинків, недостатнім розвитком інфраструктури і погіршенням стану навколишнього середовища.
Економічна реформа 1990. Нові перспективи перед чехословацькою економікою відкрилися в листопаді 1989 р., після «оксамитної революції». Ініціаторами нової економічної реформи стали Вальтер Комарек і його колеги з Інституту прогнозування Чехословацької академії наук. Необхідність її проведення і теоретичне обгрунтування були викладені в «Генеральному прогнозі соціального й економічного розвитку Чехословаччини на період до 2010», розробленому в 1987 р., а в листопаді 1989 В.Комарек обнародував радикальний варіант реформи.
Основні її положення лягли в основу економічної програми уряду національної згоди, що прийшов до влади в грудні 1989 р. (Комарек став у ньому заступником прем'єр-міністра): перехід до ринкової економіки, плюралізм форм власності і демонополізація виробництва. Одночасно виникла необхідність у прийнятті жорстких заходів в області податкової і кредитної політики, щоб відновити економічну рівновагу після уведення вільних цін, відкрити економіку країни для міжнародної торгівлі, досягнувши повної конвертованості чехословацької крони.[2]
Уряд приступив до реалізації нової економічної реформи в квітні 1990 р. При цьому висловлювалися різноманітні думки щодо темпів її проведення, послідовності окремих етапів і шляхів оцінки її реалізації. В.Комарек прогнозував незначні темпи зростання інфляції і безробіття й оптимістично оцінював деякі переваги Чехословаччини (дещо невеличкий зовнішній борг і порівняно висока кваліфікація робочої сили). Інші реформатори, насамперед міністр фінансів Вацлав Клаус (у минулому також науковий співробітника Інституту прогнозування), доказували необхідність більш швидкого проведення реформ і переходу до ринкової економіки. Перемогу одержали прихильники Клауса.
У 1960-1975 рр. темпи росту ЧМП у Чехословаччині складали в середньому 5% у рік; у 1975-1980 рр. – 3,7%, а в 1980-е роки знизилися до менше 2% у рік. Найбільше високі темпи зростання відзначалися в промисловості, особливо в галузях важкої індустрії, куди направлялися капіталовкладення і робоча сила. У результаті значно знизилися темпи зростання сільськогосподарського виробництва. У 1948 р. на його частку припадало 22% ЧМП (на промисловість, включаючи ремесла, 59%), а наприкінці 1980-х років – тільки 7% ЧМП було отримано за рахунок сільського господарства. Найбільшими темпами зростали виробництво промислового устаткування, устаткування для засобів транспорту і зв'язку, загальне машинобудування. Капіталовкладення сприяли не тільки зростанню виробництва, але забезпечили підвищення продуктивності праці, або виробництва готової продукції в розрахунку на одного робітника.
Стратегія уряду після 1948 р. забезпечила зростання у наступні 25 років загальної зайнятості на 25%, при цьому значне збільшення кількості зайнятих відбулося в металургії, машинобудуванні, хімічної, енергетичної і гумової промисловості. У текстильній, поліграфічній, взуттєвій, шкіряній, швейній і харчовій промисловості спостерігався спад або мінімальний приріст кількості зайнятих.
У 1988 р. нараховувалося 7,5 млн. зайнятих; із 1965 по 1988 рр. кількість зайнятих в охороні здоров'я, освіті й інших соціальних службах збільшилося на 75%, у промисловості – на 19%, у будівництві – на 45%, на транспорті й у зв'язку – на 24%. У сільському господарстві зайнятість знизилася на 31%.
У цілому зростання зайнятості після 1958 р. у значній мірі було обумовлене поступовим збільшенням питомої ваги жінок у трудових ресурсах, досягнувши 46% у 1988 р. До кінця 1960-х років джерела додаткової чоловічої робочої сили були майже вичерпані. Відповідно, загальна зайнятість зросла протягом 1970-1980-х років усього лише на 4%.
Середній рівень зарплати в Чехословаччині піднімався повільніше, ніж в інших європейських країнах; номінально зарплата збільшилася з 1980 по 1988 рр. тільки на 17%. У той же час майнові розходження усередині країни поступово згладжувалися. Деякі чехословацькі економісти стверджували, що вирівнювання рівня зарплати призвело до зниження ефективності і віддачі технічних нововведень на виробництві, зниженню продуктивності праці, дисципліни і відповідальності працівників.[3]
Обробна промисловість. Обробна промисловість була головним видом економічної діяльності в Чехословаччині і давала до 61% ЧМП (1988). Після 1948 р. старі галузі важкої промисловості стали переважними, у той час як нові, такі як електроніка, виробництво новітніх хімічних виробів і інших товарів на основі використання високих технологій, розвивалися слабко. У 1989 р. середній вік устаткування складав 25 років.
Чехословаччина мала кілька основних промислових районів. У центральній і північній Чехії, включаючи Прагу, були розвинені машинобудування, хімічна промисловість, сталеплавильне виробництво, харчова промисловість, пивоварство і текстильна промисловість. Західна Чехія, включаючи Пльзень, виділялася керамічним виробництвом, пивоварством, машинобудуванням, чорною металургією і хімічною промисловістю. У Пльзені знаходяться «Шкода», найбільше підприємство по виробництву зброї і машинобудівні заводи. У Моравії і Сілезії, включаючи Остраву і Брно, подана текстильна промисловість, машинобудування, моторобудування, чорна металургія, хімічна промисловість. Широко відомі взуттєві фабрики «Батя» у місті Злін у Моравії.
У південно-західній Словаччині розвинене машинобудування, хімічна і поліграфічна промисловість. У 1960-х роках поблизу міста Кошице у східній Словаччині був побудований найбільший комбінат чорної металургії.
До початку економічних реформ 1990 р. основною галуззю було машинобудування, частка якого в загальному обсязі промислової продукції складала 30%. Ця галузь випускала різноманітний асортимент виробів, тому що поділ праці між соціалістичними країнами в рамках Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) розвивалося слабко.
Чехословаччина зберегла за собою місце конкурентноспроможного партнера на західних ринках по таких основних видах промислової продукції, як сталь, а також по традиційних товарах легкої і харчової промисловості: художнє скло, порцеляна і пиво. Проте багато виробів машинобудівної галузі, що вимагали сучасного рівня виробництва, – автомобілі «Шкода», трактори «Зетор», ткацькі верстати, вантажівки марки «Ліаз» і «Татра» або складні наукові прилади, – виявилися занадто дорогими і низькими по якості, щоб конкурувати на світовому ринку.
У 1988 р. сільське господарство давало 7% ЧМП, і в ньому було зайнято 12% усього працюючого населення. У Чехословаччині історично склалися чотири великі сільськогосподарських зони. Приблизно половина сільськогосподарських угідь приурочена до висотного пояса від 460 до 670 м і використовується для вирощування картоплі, жита і вівса, в основному в південній Чехії, західній Моравії і східній Словаччині. По приблизних оцінках, 12,5% сільськогосподарських земель розташовано в передгірних і гірських районах центральної і північної Словаччини, північної Моравії і північної Чехії і використовується для оброблення картоплі, жита і зерна на корми, а також для вирощування великої рогатої худоби і свиней. Блтизько 20% сільськогосподарських земель припадає на висоти від 150 до 460 м; це зона найбільш інтенсивного землеробства, використовується для оброблення цукрового буряка, пшениці, ячменя і хмелю, а також для свинарства. Зона найбільше розвиненого сільського господарства охоплює центральну Чехію, центральну Моравію і південну Словаччину. Четверта зона, що охоплює приблизно 10% усіх сільськогосподарських земель, розташована у Дунайській долині в південній Моравії і у долині південно-східної Словаччини, тут вирощуються насамперед зернові, особливо пшениця, і овочі. Чехословаччина в 1988 р. мала 6765 тис. га сільськогосподарських угідь. Біля 70% із них складали орні землі, 24% луки і пасовища, а інше припадало на виноградники і хміль. Зернові, в основному пшениця і ячмінь, займали 53% площі всіх земель, зайнятих польовими культурами; посіви фуражних культур і коренеплодів – 32%. Значне місце займали також цукровий буряк, масличні культури і картопля. Площа угідь одного радгоспу в середньому складала 6002 га, а сільськогосподарського кооперативу – 2602 га.
Ліси покривають 35% площі Чехословаччини. Дві третини їх складають хвойні породи, а третина – листяні. Деревина використовується для виготовлення меблів, целюлози, папери і будівельні матеріали. Майже вся продукція переробки деревини споживається усередині країни.
У 1980-х роках ліси Чехословаччини серйозно постраждали від кислотних дощів. У Чехословаччині ця проблема особливо гостра, тому що країна використовувала своє кам'яне вугілля з високим вмістом сірки в промисловості і житло-комунальному господарстві. У 1983 р. Чехословацька Академія наук підготувала доповідь, у якій, зокрема, відзначалося, що до 2000 р. від 45 до 60% лісів країни може бути знищене або сильно постраждає в результаті нераціонального ведення господарства.