Повідомлення по темі є повноцінне висловлювання, яке складається з поєднаних елементарних і складних висловлювань на основі загального плану повідомлення і теми.
Вищезгадані типи монологічних висловлювань розташовані по принципу оволодіння ними від простого до складного.
Індивідуалізація навчальної діяльності з оволодіння монологічним мовленням реалізується шляхом розробки системи диференційованих завдань, що поступово ускладнюються, які спрямовані на розвиток знань і вмінь учня, його психічних процесів і особистісних якостей. При дотримуванні послідовності поетапного оволодіння основними типами монологічного висловлювання різних рівней передбачається ранжирування мовних і стилістичних труднощів, подолання яких приводить до опанування учнями конкретними навичками і вміннями, необхідними для здійснення актів мовленнєвої поведінки. (Соловйова 1990 : 26)
З вищесказаного можна зробити висновок, що навчати монологічному мовленню по спеціальності доцільно в три етапи. Слід за Г.М.Уайзером, В.А.Скалкіним, Н.Д.Соловйовою ми вважаємо, що при етапізації необхідно не тільки нарощувати кількість фраз у висловлюванні, а й розвивати і поглиблювати думку учнів.
Таким чином, 1 етап — розвиток монологічного мовлення на рівні елементарного висловлювання. Мета — оволодіння ліцеїстом уміння висловлювати одну завершену думку про предмет або явище. Елементарне висловлювання виступає мінімальною оперативною навчальною одиницею. Контекстною одиницею виступає понадфразова єдність.
2 етап — розвиток монологічного мовлення на рівні складного висловлювання. Мета — навчити ліцеїстів логічно поєднувати елементарні висловлювання, оформлювати думки про декілька явищ або предметів, включення в мовлення елементів аргументації, тобто будувати висловлювання надфразового рівня.
3 етап — розвиток монологічного мовлення на рівні повідомлення по темі. Мета — навчити ліцеїстів будувати висловлювання з опорою на прочитаний текст, але в зв`язку з новою ситуацією, тобто будувати висловлюіання текстового рівня. Навчання монологічного мовлення тісно пов’язано з проблемою класифікації навчальних умінь, необхідних для побудови висловлювань даного виду мовлення.
Навчальні уміння, як способи здійснення навчальних дій після їх формування, поділяються на:
1) загальні, які носять загальнонауковий характер, і їх сформованість впливає на успішність по всім предметам; 2) спеціальні — які є специфічними прийомами навчальної діяльності, характерними для даного предмету або виду мовленнєвої діяльності.
(Гохлернер М.М. Рапорт І.А. 1979: 15).
Проаналізувавши роботи Балабайко М.С., Бобової Н.І., Самойлюке-
вич І.В., Соловйової Н.Д., Bygate M., Jardan R.R., Waters M. Та інших, ми виділили такі групи спеціальних і загальних умінь побудови монологічного висловлювання. Спеціальні навчальні уміння монологічного мовлення включають:
І. Композиційні уміння:
1) визначити структуру майбутнього монологічного висловлювання;
2) розгорнути і завершити висловлювання;
3) забезпечити композиційну гармонійність висловлювання, перехід від однієї частини до другої;
4) забезпечити зв’язність висловлювання в послідовному порядку;
5) складати дискурс, який виходить за рамки обмеженої кількості висловлювань.
ІІ. Уміння осмислення:
1) усвідомлювати предмет висловлювання;
2) усвідомлювати предмет думки;
3) організовувати висловлювання в мікротеми;
4) сформулювати головну думку кожної мікротеми;
5) будувати програму розвитку мікросюжету;
6) інтегрувати думки і послідовно їх викладати;
7) мобілізувати особистий досвід згідно з заданою темою;
8) бачити в кожній думці можливості її розкриття.
ІІІ. Уміння вибору матеріалу:
1) співвідносити задум монологічного висловлювання зі своїми іншомовними мовленнєвими можливостями;
2) заміняти невідомі мовні явища вивченими.
Згідно з концепцією Р.П.Мільруда заняття іноземної мови покликані реалізовувати розвиваюче навчання в умовах діяльнісного підходу, коли учень є активним діячем навчальної діяльності, навчальні завдання моделюють різні аспекти людської діяльності, а навчальна діяльність є етапом підготовки до трудової діяльності. (Мільруд Р.П. 1989 : 21).
Згідно з вищесказаним, особливого значення набуває розвиток загальних навчальних умінь, необхідних при навчанні монологічного мовлення, які необхідні в подальшій навчальній і професійній діяльності. Нами виділені такі загальні уміння:
– ясно і точно передавати інформацію;
– орієнтуватися в образно-схематичній інформації (схемах, таблицях, картках, картинках);
– переноса і інтеграції інформації в нову ситуацію з метою збагачення самостійного висловлювання;
– відокремлювати головне від другорядного;
– акцентувати увагу на головних ідеях або фактах висловлювання;
– визначати найбільш прийнятний порядок прямування фактів, пуктів або ідей;
– де необхідно наводити конкретні приклади для пояснення;
– аналізувати і робити логічні висновки;
– аргументувати свою точку зору;
– доказувати тезу по аналогії, від супротивного, дедуктивним, індуктивним шляхом;
– відрізняти факти від думок;
– визначати альтернативи вирішення проблеми;
– звіряти відповідність продукту мовлення до комунікативного задуму.
При навчанні ліцеїстів кожному виду монологу необхідні такі навчальні уміння:
Монолог — опис
1) вміння зацікавити слухачів описуваним об’єктом;
2) вміння мобілізувати увесь свій життєвий досвід пов’язаний з описуваним об’єктом;
3) вміння послідовно описувати об’єкт від загального до приватного;
4) вміння давати суб’єктивну оцінку якостям описуваного об’єкта.
5) вміння робити опис більш живий, використовуючи різноманітні структури;
6) вміння робити висновок.
Монолог — розповідь
1) вміння привернути увагу до своєї розповіді;
2) вміння спланувати розповідь і почати її;
3) вміння розповідати історію в хронологічному порядку;
4) вміння розповісти оповідання в нехронологічній послідовності, щоб надати розповіді оповідання таємничий характер, або ввести в нього детективні елементи;
5) вміння прикрашати розповідь, робити її більш живою;
6) вміння висловити свою точку зору і дати оцінку подіям, які відбуваються.
7) закінчити розповідь оповідння.
Монолог — повідомлення
1) вміння придати висловлюванню вагомості;
2) вміння виділяти головну інформацію;
3) вміння давати резюме і коротко викладати зміст;
4) вміння послідовно і чітко викладати місто, час і умови повідомлення;
5) вміння відрізняти факти від думок;
6) вміння закінчити повідомлення.
Монолог — оцінка
1) вміння констатувати факт, який необхідно оцінити;
2) вміння виділити основу для оцінки: факти, доводи;
3) вміння аналізувати факти;
4) вміння чітко, логічно і послідовно організовувати, викладати і поясняти факти;
5) вміння висловлювати відношення до проблеми з опорою на подані факти;
6) вміння одбирати найбільш важливі аргументи;
7) вміння викладати інші погляди на проблему і критично їх оцінювати;
8) вміння робити заключення-оцінку, основану на викладених аргументах.
Монолог — доказ і монолог — роздум
1) вміння викласи думку, яку необхідно доказати;
2) вміння аргументувати свою точку зору, тобто представляти думки, істинність яких вже доказана або факти, чи дані про об’єкт;
3) вміння доказувати тезу по аналогії, від супротивного, дедуктивним, індуктивним методом;
4) робити висновки, основані на очевидних фактах;
5) робити логічні висновки;
6) викладати різні точки зору;
7) аналізувати причини;
8) визначати можливі альтернативні вирішення проблемного питання;
9) вміння робити висновки про істинність або хибність думки, тези.
Як відзначав Р.П. Мільруд, мовні здібності, знання, навики і вміння, прийоми познавальної діяльності, рівень загальних особливостей інтелекту формуються в нерозривній єдності в процесі інтелектуальної діяльності (Міль-
руд Р.П. 1990 : 13).
Узагальнюючи все вище згадане, можна сказати, що в старших класах ліцеїв треба навчати таким видам професійно-спрямованого монологічного мовлення як опис, розповідь, повідомлення, оцінка, доказ і роздум, як його різновид. Навчання даним видам монологічного мовлення необхідно починати з найпростішого, з погляду на структурну побудову, описа, поступово переходячи до більш складних видів монологу. Формування різних вмінь даного виду мовлення, проходить в три етапи: навчання будувати понадфразову єдність, висловлювання надфразового рівня, і текстового рівня.
Породження монологічного висловлювання тісно пов’язане з індивідуально-психологічними особливостями ліцеїстів. Перейдемо до аналізу індивідуальних факторів, які впливають на успішне оволодіння учнями старшокласниками монологічним мовленням.