14. Відповідно до принципів синергетики, на яких базується загальна теорія самоорганізації складних нелінійних систем, визначну роль відіграє не так величина перекриття, як правильна топологічна організація частин, поєднуваних в одне ціле. Поєднувані структури мають бути підібрані за темпом розвитку, їхні "вік" і стадії розвитку мають бути узгоджені з просторовим положенням усередині цілісної структури, якою в цьому разі є банк. Синтез простих "рівновікових" структур в одну складну структуру відбувається у певних класах нелінійного середовища з допомогою встановлення загального темпу їх еволюції (знаходження одного моменту загострення) у всіх відносно простих структурах, що об'єднуються.
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
Таким чином, для забезпечення ефективного функціонування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком потрібно:
— по-перше, сформулювати чіткі стратегічні орієнтири у процесі забезпечення стратегічного розвитку банку;
— по-друге, визначити цілі антикризового управління, які мають бути адекватними тенденціям зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ банку, його внутрішньому потенціалу, а також забезпечувати розв'язання існуючих проблем з найменшими втратами для банку. При цьому основою цілевизначення має бути механізм виявлення і структурування протиріч внутрішнього функціонування банку та його взаємодії із зовнішнім середовищем;
— по-третє, сформулювати принципи антикризового управління банком, які визначають вимоги до розвитку структури, організації соціально-економічної системи, процесу антикризового управління в цілому і процесу ухвалення управлінських рішень зокрема;
— по-четверте, розробити архітектуру організаційно-економічного механізму антикризового управління й окремі його складові, а саме моделі, методи і процедури формування й реалізації організаційно-економічного механізму антикризового управління, що забезпечило б максимальний ефект у процесі реалізації стратегії антикризового управління й антикризових заходів;
— по-п'яте, визначити набір дійових стратегій антикризового управління, спрямованих на подолання саме того виду кризи, яка виникла в банку;
— по-шосте, розробити методи, моделі і процедури розробки й ухвалення управлінських рішень у процесі вибору та реалізації дійової стратегії антикризового управління в умовах обмежених часових і фінансових ресурсів з найменшими втратами для банку.
Формування ефективного організаційно-економічного механізму антикризового управління банком має базуватися на відповідних концептуальних положеннях, які дають змогу систематично пояснити його сутність, визначити систему взаємозв'язків з організаційно-економічним механізмом стратегічного розвитку банку, обґрунтувати процес функціонування й визначити напрями підвищення його ефективності з метою забезпечення фінансової стійкості і стабільності банку в умовах дестабілізуючого впливу зовнішнього й внутрішнього середовищ.
Організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати синтез різних за темпом і стадією розвитку структурних підрозділів, бізнес - процесів і бізнес-одиниць банку у процесі його функціонування і розвитку. Правильне об'єднання частин, що розвиваються, допомагає прискорити процес розвитку всієї системи, а також синтез ресурсів, можливостей і потенціалу структурних підрозділів, бізнес-одиниць та бізнес-напрямів банку у процесі його функціонування й розвитку. Водночас організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати синтез стратегій антикризового управління, які різняться методами, правилами й інструментами антикризового впливу, а також реалізуються на різних рівнях антикризового управління (корпоративні, ділові й функціональні стратегії), та забезпечувати максимальний ефект при подоланні кризи у процесах функціонування й розвитку банку.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Абалкин Л.И. Что такое хозяйственный механизм? — М.: Мысль, 1980. — 168 с.
2. Кульман А. Экономические механизмы: Пер. с фр. — М.: Прогресс, 1993. — 192 с.
3. Пономаренко B.C. Стратегічне управління підприємством. — X.: Основа, 2009. — 620 с.
4. Пономаренко B.C., Тридід О.М., Кизим М.О. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи: Моногр. — X.: Вид-й дім "ІНЖЕК", 2003. — 328 с.
5. Пономаренко B.C. и др. Механизм управления предприятием: стратегический аспект. —X.: Изд-во ХГЭУ, 2010. — 252 с.
6. Путятін Ю.О. та ін. Фінансові механізми стратегічного управління розвитком підприємства: Моногр. / Ю.О. Путятін, О.І. Пушкар, О.М. Тридід. — X.: Основа, 2009. — 488 с.
7. Пушкарь A.M. Модели управления развитием производственно-экономических систем: Моногр. — X.: ХГЭУ, 2007. — 268 с.
8. Пушкарь А.И., Тридед А.П., Колос А.Л. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы. — X.: ООО "Модель Вселенной", 2001. — 452 с.
9. Хозяйственный механизм предприятия: концепция, методы, практика / Э.С. Минаев, А.Р. Вииес, Л.Р. Забродина и др.; под ред. Э.С. Минаева, А.Р. Вииес. — М.: Изд-во МАИ, 1991. — 208 с.
10. Ландіна Т.Н. Організаційно-економічні механізми адаптації підприємства до ринкових умов: Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.06.01 / НАН України. Ін-т регіон, досліджень. — Львів, 2005. — 48 с.
11. Князева Е.Н., Курдюмов СП.Синергетика: нелинейность времени и ландшафты коэволюции. — М.: КомКнига, 2007. — 272 с.