Смекни!
smekni.com

Основи валютного законодавства (стр. 2 из 6)

Для валютного ринку другого типу широко застосовуються валютні обмеження. Вони складають певну систему засобів щодо заборони, лімітування та регламентації операцій з валютними цінностями. Валютні обмеження направлені на перерозподіл валютних цінностей на користь держави. Одночасно з цим вони проявляються в чіткому встановленні порядку визначення операцій з валютними цінностями.

Регулювання державою валютних відносин здійснюється шляхом застосування централізованих і імперативних приписів, якими законодавець регулює певну поведінку учасників діяльності щодо використання валютних цінностей. Сутність правового режиму валютних відносин визначається як система валютних обмежень. Ця система виступає як сукупність заборон, лімітування або регламентації (законодавчої чи адміністративної) операцій з валютою або валютними цінностями.

Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України:

а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

б) мають право від свого імені і за свої кошти купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам — резидентам.

Резиденти і нерезиденти — фізичні особи — мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансово-кредитним установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або, за їх посередництвом, іншим фізичним особам — резидентам. Фізичні особи-резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України, або, за їх посередництвом, у інших фізичних осіб — резидентів і нерезидентів.

Уповноважені банки мають право продавати іноземну валюту на валютній біржі через членів біржі за заявами резидентів і нерезидентів України. Нерезиденти можуть продавати валютні кошти після їх зарахування на валютний рахунок в уповноваженому банку з метою інвестування їх в економіку України. Також уповноважені банки мають право купувати іноземну валюту на валютній біржі через членів біржі за заявами резидентів і нерезидентів — суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності для забезпечення можливості оплати зобов'язань по імпорту товарів, послуг та для обслуговування зовнішнього боргу, якщо строк їх оплати за контрактом настає не пізніше як за 60 календарних днів, а також за заявами нерезидентів, якщо вони забезпечують повернення прибутків на Україну від інвестування капіталу в Україні.

Всі операції купівлі та продажу іноземної валюти провадяться тільки через уповноважені банки на валютній біржі. Клієнти банку для придбання іноземної валюти, з метою здійснення розрахунків з іноземними партнерами, подають у банк замовлення на купівлю іноземної валюти із вказівкою строку дії цього замовлення, суми, необхідної для придбання, максимального курсу іноземної валюти, за яким може бути укладено договір.

Стаття 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” встановлює порядок організації розрахунків в іноземній валюті. В розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту може використовуватись як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки можуть здійснюватись лише через уповноважені банки. Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно в валюті України — в готівковій чи безготівковій формі. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту в валюті України допускається при умові отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

23 вересня 1994р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. У відповідності з ним виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках в строки виплати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної декларації) продукції, яка експортується. У випадку експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення цього терміну вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки (в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується), потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документованого акредитиву термін діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування їх протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

Деяка специфіка характерна для розрахунків за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок. Відповідно до Декретів Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, № 17-93 “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” та Закону України від 25 листопада 1993 року “Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України про валютне регулювання” Національний банк України встановив порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями, який закріплений Інструкцією Національного банку України № 139 від 16.06.94 “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок”.

Усі міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України (юридичними та фізичними особами, зареєстрованими як підприємці) лише через уповноважені банки. Міжнародні розрахунки за комерційними угодами здійснюються уповноваженими банками України, як правило, у вільно конвертованій валюті, а також у валюті з обмеженою конвертованістю та розрахунковій валюті клірингових рахунків згідно з умовами міждержавних та міжбанківських угод. Вибір конкретної іноземної валюти та форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом визначається за угодою сторін та фіксується в умовах контракту. В залежності від стану платіжного балансу України Національним банком України можуть коригуватися форми розрахунків з окремими країнами.

Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Моментом одержання виручки в іноземній валюті за експортовану продукцію вважається дата надходження коштів на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку України. Перевищення зазначеного терміну можливе лише за індивідуальним дозволом обласного управління Національного банку України за місцем реєстрації резидента.

Валютна виручка від здійснення експортних операцій підлягає зарахуванню у повному обсязі на валютні рахунки резидентів, відкриті в уповноважених банках України (тільки на ті, які зазначені в контрактах з іноземними партнерами) і підлягає використанню в порядку, встановленому законодавством.

Підставою на продовження законодавче встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україну згідно з п. 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є наявність висновків відповідних міністерств і відомств, які підтверджують належність контракту резидента з іноземною фірмою до порядку, що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 28.12.94 “Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення”. В інших випадках клопотання на продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк України не розглядає.

Національний банк України відповідно до чинного законодавства встановив Правила використання готівкової іноземної валюти на території України (Постанова Правління Національного банку України № 119 від 26.03.98р.). Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами-резидентами та розташованими на території України представництвами юридичних осіб-нерезидентів дозволяється для забезпечення витрат працівників юридичних осіб — резидентів чи представництв юридичних осіб-нерезидентів, які повністю або частково здійснюють підприємницьку діяльність нерезидента на території України. Оплата добових, витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення (оплатою готелю) та бронюванням місць у готелях, транспортних та інших витрат за кордоном здійснюється згідно з чинним законодавством України про відшкодування витрат на відрядження за кордон.