Міністерство аграрної політики України
Тальнівський будівельно-економічний коледж Уманського ДАУ
Характеристика країн Єгипту та Аргентини
Виконала: Ніженська Ю.А.
Студентка 1 курсу
Групи ЕС-14
Фаху " Бухгалтерський облік"
Перевірив: Міняйло О.О.
Тальне 2009
Єгипет
Єгипет, Арабська Республіка Єгипет (АРЕ) (Jumhuriyah Misr al Arabiyah) - держава на північному сході Африки та Синайському півострові в Азії (близько 6% території). Єгипту належать також кілька невеликих островів у Суецькій затоці та Червоному морі. На півночі країна омивається Середземним морем, на сході - Червоним морем. На заході межує з Лівією, на півдні - з Суданом, на північному сході - з Ізраїлем.
Площа країни 1001,45 тис.км2.
Населення 61,401 млн чол.(2001).
Столиця – Каїр (Cairo).
Офіційна мова – арабська.
Грошова одиниця – єгипетський фунт.олиця – Каїр (Cairo). Населення столиці з передмістями (станом на початок 2002 року) становить понад 16 млн. жителів. Великі міста Александрія, Порт-Саїд, Луксор, Ель-Фаюм, Асуан.
Форма правління – Республіка
Голова держави – Президент
Вищий законодавчий орган – Консультативна рада
Вищий виконавчий орган – Народне зібрання(однопалатний парламент)
Походження назви Єгипет від староєгипетського „Кемет" – „чорна"
.Фізико-географічне положення
Єгипет розташований на північному сході Африки і частково Азії (Синайський півострів) Більшу частину території Єгипту займають плато з висотами 300-1000 м (плато Лівійської, Аравійської і Нубійської пустель), які поступово підвищуються на сході до 2200 м і обриваються до Червоного моря і Суецької затоки. Невисокі гори трохи більше 2000 м над рівнем моря, де знаходиться найвища точка країни гора Катерін (2642 м), розташовані на півдні Синайського півострова. У північній частині Лівійської пустелі розвинені великі безстічні западини еолового походження – Каттара (-133 м), Ель-Фаюм (-43 м) і Сіва (-17 м).
Єгипет межує з Лівією на заході, Суданом на півдні, і в секторі Газа з Палестиною та і Ізраїлем на сході. Важливу роль Єгипту в геополітиці пов'язують з його стратегічним положенням: трансконтинентальний нації, оскільки вони володіють "політико-економічним мостом" (Суецький перешийок) між країнами Африки та Азії, які, у свою чергу, проходиться по судноплавним водним шляхам (Суецький канал), що сполучає Середземне море з Індійським океаном через Червоне море.
Поряд з долиною Нілу, більшість краєвиду Єгипту це є пустелею. Вітри можуть створювати піщані дюни, висотою більше 100 футів (30 м). Єгипет включає в себе частину пустелі Сахари і Лівійської пустелі. Ці пустелі стали називати "Червона земля", ще за часів стародавнього Єгипту і вони захищали Королівства фараонів від західної кочівної загрози.
Рельєф
Рельєф країни переважно рівнинно-горбистий. Близько 1/3 території, головним чином на північному заході і заході зайнято горами Атласу заввишки 1000-1200 м і міжгірними плато (Північний і Високий Тель). У західній частині Туніського хребта знаходиться найвища точка країни – г. Шамбі (1544 м). Решту території займають Туніська низовина (Нижній Тель) на півночі, південніше – Туніська Сахель. У центрі країни знаходяться безстічні солончакові низовини (шоти) – Шотт-Джерід (близько 5 тис. км2), Шотт-ель-Гарса (1,3 тис. км2), розташовані нижче за рівень моря, та інші, облямовані на півночі горами. На південному сході гори Ксур відокремлюють від берегової низовини рівнини кам'янистих пустель Сахари, що покриваються горбами. На крайньому півдні – піщана пустеля Рмель-ель-Абіод.
Геологія
К Територія Єгипту розташована в пів.-сх. частині Африканської платформи, в межах якої виділяються Нубійсько-Аравійський щит, Лівійсько-Єгипетська плита, Півн.-Синайська складчаста зона (Сирійська дуга), Сх.-Середземноморський перикратонний прогин і рифтові западини Червоного м., Суецької затоки і затоки Акаба. У будові Нубійсько-Аравійського щита беруть участь три комплекси:
архейсько-нижньопротерозойський, сланцево-гнейсовий та амфіболітовий;
нижньосередньорифейський зеленосланцевий вулканогенно-осадовий;
пізньорифейсько-вендський вулканогенно-осадовий.
Нубійсько-Аравійський щит є основним рудоносним районом Єгипту, в якому зосереджені родов. руд заліза, міді, золота, олова, танталу і ніобію, вольфраму, молібдену тощо.
Лівійсько-Єгипетська плита характеризується гетерогенною блоковою будовою, в якій виділяються великі конседиментаційні структури типу синекліз, лінійних западин, валоподібних піднять і склепінь. Потужність платформного чохла 8000-10000 м.
З рифтовими западинами Червоного моря і Суецької затоки, які сформувалися в неоген-четвертинну добу і виконані потужною (понад 6000 м) евапоритовою товщею, пов'язані родов. руд марганцю, свинцю, цинку, стронцію, кам. солі, гіпсу та ін.лімат
Клімат
Клімат Єгипту: на півночі – субтропічний, на іншій території – тропічний. Але на більшій частині Єгипту клімат тропічний континентальний пустельний з різкими добовими коливаннями температури. У пустелях денні температури можуть досягати 50 °С, а вночі опуститися до 10 °С - 0 °С.
Єгипет дуже бідна на опади територія земної кулі, адже на південь від Каїру, кількість опадів, взагалі, становить лише від 2 до 5 мм на рік (а в деяких районах з бездощів'я триває по кілька років). Тільки дуже тонка смуга північного узбережжя країни отримує достатню кількість опадів і ця кількість може досягати 410 мм (16,1 дюйма)[6]. Найбільш вологий та багатий дощами зимовий період - з жовтня по березень[7]. В цей же період спостерігається, по-де-куди, випадання снігу, здебільшого в горах Синай, а деякі з північних прибережних міст (Дамієтти, Балтім, Сіді Бейррені і рідко в Олександрії) піддаються морозам, які є частим явищем в основному для серединого Синаю і деяких місцин серединного Єгипту.
Середня температура влітку коливається від 80 °F (27 °С) і 90 °F (32 °С) влітку і до 109 °F (43 °С) на узбережжі Червоного моря, в цю ж пору року. Середня температура в зимовий період коливається від 55 °F (13 °С) і 70 °F (21 °С), а в по-одиноких гірських районах (здебільшого Синаю) опускається до нулевої відмітки. Стійкий вітер з північного заходу допомагає утримувати помірну температуру поблизу узбережжя Середземного моря. Хамасін є вітер, який дме з півдня (пустелі Сахари) і спричиняє на весні піщані й пилові буревії по всій території Єгипту, а іноді і підвищує температуру в пустельних районах до більш ніж 100 °F (38 °С), крім того, на територію Єгипту, щороку, вторгаються циклонні вітри Сірокко і самум.
Гідрогеологія
Виділяють такі гідрогеологічні регіони: пустельна область, долина і дельта Нілу, Синайський п-ів. У пустельній обл. головний водоносний комплекс пов'язаний з нубійськими пісковиками, пісками та конґломератами ниж. крейди. На півдні він залягає на поверхні, на півночі занурюється під більш молоді відклади (у западині Каттару глибина покрівлі 1885 м) і води стають напірними. Дебіти свердловин – десятки л/с. В западині Каттару природне розвантаження напірних вод складає 1,4 млн м.куб/добу. Сумарний відбір води в оазах Харга та Дахла – 3,36 млн м. куб/добу, т-ра води 25-39 оС, мінералізація південніше 28 о півн. ш. 0,5-0,6 г/л, склад HCO3- - Cl- - Na+. Північніше розвинуті солонуваті та солоні води Cl- - Na+ складу.
У долині і дельті Нілу головний водоносний горизонт приурочений до четвертинних алювіальних відкладів. Глибина залягання ґрунтових вод – від 1-2 до 10 м і більше. Дебіти колодязів і свердловин – від 0,5 до 15 л/с. Там, де до алювію приурочені напірні води, – до 100-150 л/с. Питомі дебіти 18-50 л/с. Води в долині Нілу прісні (0,5-1,0 г/л). За складом гідрокарбонатні кальцієві. У дельті поряд з прісними розвинуті і солонуваті (до 3-10 г/л) хлоридні натрієві води. Щорічні ресурси ґрунтових вод в дельті складають 500 млрд м3. З них лише 0,5 млрд. м3 використовується для водозабезпечення і зрошування. Синайський півострів має дуже обмежені ресурси прісних підземних вод, які зосереджені лише в малопотужних осадових і вулканогенних породах гірських районів.
Загальна характеристика господарства
Єгипет – аграрно-індустріальна країна. Економіка – змішаного типу при сильному державному секторі. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, туризм, хімічна, нафтова, конструкційних м-лів, цементна. Гол. тр-т: залізничний, автомобільний, морський. Гол. порти: Александрія, Порт-Саїд, Суец. У 1999 в Єгипті були два міжнародних летовища – в Каїрі і Луксорі і 88 аеропортів для внутрішніх авіаперевезень.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 70,3 млрд. Темп зростання ВВП – 5,6%. ВВП на душу населення – $1146. Прямі закордонні інвестиції – $ 858 млн. Імпорт (продовольчі товари – бл. 30%, машини і обладнання, промислові товари – від цементу до автомобілів) – $ 17,3 млрд (г.ч. країни ЄС – 43,1%; США – 18,0%; країни Азії та Африки – 17,5%). Експорт (нафта і нафтопродукти, бавовна і текстиль, різні сільськогосподарські культури – рис, картопля, фрукти і овочі) – $ 13 млрд (г.ч. США – 38,3%; країни ЄС – 29,3%; арабські країни – 13,0%; країни Азії та Африки – 11,2%).
Основи сучасної єгипетської економіки були закладені при Мухаммеді Алі, який правив країною в 1805-1849. У той час почалося вирощування бавовни для експорту в європейські країни, більш інтенсивне будівництво гребель і каналів, перших залізниць і модернізація портів. Починаючи з 1920-х років створюються текстильні і інші промислові підприємства. Після революції 1952 однією з головних задач національного розвитку стала індустріалізація Єгипту. До початку 1990-х років в промисловому виробництві було зосереджено 22% трудових ресурсів країни. Серйозний удар по економіці завдала поразка у війні з Ізраїлем в червні 1967. Внаслідок війни були загублені такі важливі райони, як зона Суецького каналу і Синайський п-ів, де зосереджені основні нафтові родовища країни.
У 1991 за домовленістю з МВФ уряд Єгипту оголосив про початок реалізації програми реформування економіки. У 1993 почалася реалізація програми приватизації, за якою до 1997 передано в приватні руки 85 з 314 державних підприємств. Інші тенденції - лібералізація торгівлі, зниження ролі держави в сфері інвестиційної діяльності, інтеграція економіки Єгипту в світову економічну систему.