ГАЛУЗЕВИЙ ОГЛЯД ЕКОНОМІКИ
Найважливішими складовими господарства США з другої половини ХХ століття стали наукові дослідження і військово-промисловий комплекс. Наукові дослідження на ⅔ здійснюються лабораторіями корпорацій, решта поділяється порівну між урядовими закладами й університетами. Надання різноманітних послуг (інформаційних, ліцензійних, фінансових, освітніх, медичних, туристичних, транспортних) дозволяє країні компенсувати постійне негативне сальдо торгового балансу.
Гірничо-видобувна промисловість стала надійним фундаментом економіки США. За видобутком нафти (350 млн. тон на рік), природного газу (550 млрд. м3), вугілля (930 млн. тон) – країна займає другі місця в світі. Якщо нафту і природний газ США при цьому імпортують, то 70 млн. тон кам’яного вугілля щорічно експортується.
Важливим і дуже вдалим виявилося поєднання аппалачського вугілля із залізною рудою Великих озер. За видобутком залізної руди (62 млн. тон на рік) США займає 5 місце в світі, але старі родовища в районі озера Верхнього майже повністю відпрацьовані, доводиться видобувати бідні руди (таконіти), тому країна поступово перетворюється на імпортера залізної руди.
Загалом США займають 1 місце в світі за вартістю мінеральної сировини, яку вони видобувають самостійно, але, водночас – тримають 1 місце і по вартості імпорту мінеральної сировини. Цей несподіваний факт пояснюється як величезними потребами найпотужнішої в світі національної економіки, так і бажанням заощаджувати власні ресурси та можливістю отримувати дешевшу продукцію з інших країн.
Енергетика США – найпотужніша у світі. В ПЕБ країни переважає нафта (40%). Природний газ (25%) вже випереджає вугілля (23%). Гідро-, атомна, геотермальна, сонячна, вітрова та інша енергія сумарно становлять 12% ПЕБ. Кам’яне і буре вугілля переважно спалюється на ТЕС, природний газ використовується у комунально-побутовому секторі, нафтопродукти – як пальне для двигунів внутрішнього згоряння.
Продукування електроенергії в США становить 28% від світового. Японія та Росія, які займають 2-е і 3-е місця відповідно, поступаються США за валовим показником в 4 рази. Щоправда, по виробництву електроенергії на душу населення США займає 6 місце в світі. Частка АЕС в електроенергетичному балансі країни досить висока – 22%, розміщуються АЕС поблизу мегаполісів, в долині Теннессі та у Флориді (тяжіння до споживача, особливо при нестачі інших енергоресурсів). США імпортує електроенергію з Канади.
Обробна промисловість є основою матеріального виробництва США. Майже 5% вартості її продукції припадає на металургійний комплекс, в якому панують «Юнайтед стейтс стіл корпорейшен» та «Бетлехем стіл». Ці дві компанії створили 2 провідних райони чорної металургії: Приозерний згідно старих принципів розміщення (орієнтація на власну залізну руду і вугілля) та відносно новий Атлантичний (орієнтація на порти і дешеву довізну руду, а останнім часом – імпортні чавун і металобрухт).
«Сталевою столицею» США вважають Піттсбург (місце для його заснування обрав свого часу 20-річний офіцер Дж. Вашингтон). Видатними центрами чорної металургії є також Клівленд, Чикаго, Мілуокі, Буффало. Порівняно нові центри – Філадельфія, Балтімор, Бетлехем, Портсмут. Саме у Бетлехемі функціонує найпотужніший та найсучасніший металургійний комбінат.
Потужності чорної металургії країни використовуються зараз лише наполовину. У Приозерному районі навіть виник феномен «міст-привидів» (Янгстаун, Джеймстаун), виробнича база яких трималася виключно на металургії й «згорнулася», не витримавши канадської і японської конкуренції та структурної перебудови власної економіки. Тим не менше, США виплавляють 100 млн. тон сталі на рік та займають за цим показником 3-е місце в світі після Китаю та Японії. Іще 15-20 млн. тон якісної сортової сталі США щорічно імпортують.
Важливими конструкційними матеріалами сучасної економіки є кольорові метали. На США припадає ¼ світової виплавки алюмінію. Найбільшою компанією в цій галузі є АЛКОА («Алюмініум Компані оф Америка»), її штаб-квартира знаходиться у Піттсбурзі. США також займає 1 е місце в світі за виплавкою рафінованої міді й свинцю, 2-е – за виплавкою цинку і т.д. Більшість центрів кольорової металургії (Колумбія-Фолс, Спокан, Анаконда, Солт-Лейк-Сіті, Сан-Маньюел) знаходиться у штатах Гірського Заходу, що пояснюється наявністю тут як сировини, так і дешевої гідроелектроенергії гірських річок.
Частка машинобудування в структурі обробної промисловості становить 40%. В ньому істотно переважає транспортне машинобудування.
Унікальну роль в історії господарства США та у формуванні «американського способу життя» відіграло автомобілебудування. За кількістю випущених автомобілів з 1979 року США поступається Японії, але за їх вартістю залишається світовим лідером. Американською «автомобільною столицею» являється місто Детройт, в якому знаходяться штаб-квартири і головні виробництва корпорацій «Дженерал Моторз», «Форд Мотор» і «Даймлер-Крайслер». Відповідно серед штатів беззаперечним лідером автомобілебудування є Мічиган.
Загалом у США функціонує 58 автозаводів; найбільше (35) їх належить «Дженерал Моторз» (моделі «Шевроле», «Понтіак», «Олдсмобіль», «Бьюїк», «Кадиллак»), у «Форд Мотор» 8 заводів (ця ТНК більше автомобілів виробляє за межами США), у «Крайслер» – 6 заводів, «Американ Моторз» має 1 підприємство. 8 автозаводів на території США належить іноземному капіталу («Ніссан», «Хонда», «Мазда»).
В останній чверті ХХ століття лідерами машинобудування США стали авіаційна та ракетно-космічна промисловість. Літаки у вартості експорту США стабільно займають 1 місце. «Авіаційною столицею» США є місто Сіетл. В ньому розташовані штаб-квартири корпорацій «Боїнг» і «Сікорські». «Боїнг» – видатний виробник не тільки пасажирських літаків, стратегічних бомбардувальників, але й міжконтинентальних балістичних ракет, космічних кораблів, супутників тощо. «Сікорські» – світовий лідер у виробництві гвинтокрилів.
«Макдоннел-Дуглас» має виробничі потужності у містах Лос-Анджелес, Лонг-Біч, Сан-Дієго, Денвер, Сент-Луїс. Основна спеціалізація корпорації – транспортні й пасажирські літаки.
Корпорація «Локхід» (штаб-квартира в місті Атланта) прославилася технологіями «Стелс» (літаки-невидимки). Більшість її замовлень – військові.
Взагалі у розміщенні військових замовлень та у розвитку найновіших технологій в останні роки лідирують західні штати. Цьому посприяла наявність тут вільних земель для будівництва виробничих об’єктів і випробувальних полігонів, невисока густота населення та успішний досвід інтеграції науки та виробництва, результатом якого стало створення першого в світі технополісу[6] «Silicon Valley» («Силіконова долина»).
Найбільшим центром суднобудування США є Ньюпорт-Ньюс на узбережжі Атлантичного океану. На річковому суднобудуванні спеціалізується Буффало. Загалом ця галузь не витримує конкуренції з Японією та Південною Кореєю. На тихоокеанському узбережжі «виживає» тільки судноремонт.
Принципу наукомісткості підпорядковується розміщення підприємств електротехнічної та електронної промисловості.
Тяжіння до інтелектуального потенціалу Гарварда і Массачусетського технологічного інституту призвело до концентрації виробництва електроніки у трикутнику «Бостон – Нью-Йорк – Чикаго». Світовими лідерами у виробництві комп’ютерів стали ІВМ та «Х’юлетт-Паккард». Не менш відомий і такий виробник оргтехніки як «Ксерокс». Оптико-механічною столицею США стало місто Рочестер (штаб-квартира «Істмен Кодак»).
Від звичайної лампочки до ядерного реактору – ось спектр продукції гігантів електротехніки «Дженерал електрик» (штаб-квартира у Бостоні) та «Вестінгауз електрик» (штаб-квартира у Піттсбурзі). Жорсткі вимоги до якості трудових ресурсів привели до розташування їх заводів у межах мегаполісів Босваш і Чипіттс. Ця ж тенденція стосується підприємств корпорації «Веll» – крупного виробника контрольно-вимірювальної апаратури, оптико-волоконних систем і світового лідера процесу дротової телефонізації.
Найбільший у світі виробник напівпровідників корпорація «Інтел» зосередила свої підприємства у мегаполісі Сан-Сан (міста Сан-Франциско, Сан-Хосе, Лос-Анджелес, Сан-Бернардіно).
Важливими центрами важкого машинобудування (випуск будівельного та гірничошахтного обладнання), верстатобудування і робототехніки стали Чикаго, Клівленд, Детройт, Мілуокі, Балтімор.
Частка хімічної промисловості становить 20%. У її розміщенні відчувається перевага Півдня, особливо у нафтохімії. Такі гіганти як «Екссон Мобіл» «Тексако» і «Шеврон» мають штаб-квартири у Х’юстоні, що і зробило його «хімічною столицею» країни. Збереглася тонка хімія у Нью-Йорку та Філадельфії («Дюпон») завдяки орієнтації її «верхніх поверхів» на споживача, а також коопераційним зв’язкам внаслідок «всеїдності» та широких можливостей утилізації відходів інших галузей промисловості. Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Атланта, Новий Орлеан і Х’юстон лідирують у хіміко-фармацевтичній галузі.
Світовими лідерами в сільськогосподарській хімії (продукування мінеральних добрив, пестицидів, гербіцидів, кормових добавок) є американські корпорації «Монсанто», «Юніон карбайд», «Доу кемікл» тощо.
Частка харчової промисловості у загальній вартості виробленої продукції становить 15%. На розміщення харчової промисловості найбільше впливає споживчий ринок (населення мегаполісів) та дещо меншою мірою – сировинні зони. Майже 60% виробництва зосереджено на Півночі. Серед окремих компаній за вартістю виробленої продукції лідирують «Coca-Cola» і «Пепсіко». Практично не поступається ним виробник морозива «Ben & Jerry′s».