Комплексна країнознавча характеристика США
4 липня 1776 року була підписана Декларація незалежності, а у 1783 році 13 колишніх британських колоній об’єдналися в державу США, яка за перше століття свого існування збільшила власну територію у 10 разів.
Сьогодні площа США становить 9,4 млн. км2 (4 місце у світі), а наявне населення налічує 285 млн. осіб (3 місце у світі). Державний устрій – федеративна президентська республіка. Складається вона з 50 штатів та 1 федерального округу Колумбія (місто Вашингтон з передмістями).
85% державної території та 99,5% населення припадає на 48 так званих «суміжних штатів». Конфігурація основної території (тобто «суміжних штатів») нагадує прямокутник розмірами 4500 км (із заходу на схід) на 2500 км (з півночі на південь). Відстань від «суміжних штатів» до Аляски (по лінії Сіетл – Анкорідж) становить 2600 км, а до Гавайських островів (Сан-Франциско – Гонолулу) перевищує 3900 км. Аляска та Гавайї стали штатами у 1959 році. У невизначеному стані зараз знаходиться Пуерто-Ріко, оскільки це ані колонія, ані штат, а «держава, що вільно приєдналася».
Незважаючи на гігантські розміри державної території, сухопутних сусідів у США лише два – Канада і Мексика. В геополітичному чи суто військовому відношенні ці держави ніколи не становили загрози.
Економісти часто кажуть, що «коли Сполучені Штати чхають, то у решти світу з’являється нежить». Пояснюється це тим, що США – це наддержава, на яку припадає п’ята частина світового ВНП. США очолює Північноамериканське ядро «центру» світового господарства та регіональне інтеграційне угруповання NAFTA. За індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП) США поділяє з Японією 3-4 місце в світі.
ВНП становить 23120 $ на особу за рік. Це майже вдвічі більше, ніж у таких високорозвинених країнах, як Ізраїль або Іспанія, втричі більше – ніж у середньорозвиненій Саудівській Аравії, та в 330 разів більше від показника Мозамбіку. При цьому соціальні протиріччя всередині США набагато гостріші, ніж в країнах Західної Європи або Японії (найгіршими є умови життя афроамериканців та нелегальних мігрантів з Латинської Америки).
США – перша у світі постіндустріальна країна. Вона стійко тримає першість за рівнем продуктивності праці, розвитком наукових досліджень і наукомістких галузей, є лідером у космічних технологіях і військовому виробництві. ⅔ ВВП США створюється сервісними галузями, особливого значення останнім часом набули інформаційні послуги.
Природно-ресурсний потенціал
Територія США відзначається великою розмаїтістю природних умов. В цілому вони сприятливі для життя і господарської діяльності людини. Переважає помірний і субтропічний клімат. Але зустрічаються й екстремальні умови (наприклад, у Долині Смерті або високих широтах Аляски) та негативні явища (висока сейсмічність тихоокеанського узбережжя, торнадо у південно-східній частині країни тощо).
Надра США багаті на різноманітні корисні копалини: паливні, металорудні, нерудні тощо. Світове значення мають поклади кам’яного вугілля (Аппалачі і Скелясті гори), нафти і природного газу (Галф і шельф Мексиканської затоки, Каліфорнія та Аляска[1]), бітумінозних сланців.
Країна має значні поклади залізної, мідної, свинцево-цинкової, уранової та інших руд. Розвідані чималі запаси благородних металів (за видобутком золота – 2 місце в світі, срібла – 7-е). Серед нерудних мінеральних ресурсів слід відзначити фосфорити, самородну сірку і калійні солі Півдня США.
Сільськогосподарському виробництву сприяють величезні розміри земельного фонду країни. Великі та Центральні рівнини майже ідеальні для розвитку багатьох галузей рослинництва і тваринництва завдяки родючим каштановим ґрунтам і природним кормовим угіддям північноамериканських степів – прерій. Субтропічні червоноземи посушливих південно-західних штатів непогано відгукуються на зрошення.
Загалом США володіють найбільшим у світі масивом ріллі (186 млн. га), але при цьому показник розораності території порівняно невисокий – 20,3% (для порівняння: в Україні розораність становить 57,5%). За сумарною площею луків і пасовищ США займають 3-е місце в світі (після Австралії та Китаю). Частина земель внаслідок неправильної експлуатації на початкових етапах освоєння території країни була виведена з обігу (бедленди). Зараз агрокультура є більш досконалою, що веде до поступового зростання природної родючості ґрунтів та повільного збільшення вмісту гумусу.
Великі озера є найбільшим резервуаром прісної води на Землі. До речі, у транспортному відношенні вони вдало пов’язані через глибоководний шлях Святого Лаврентія, Ері-канал та басейн Міссісіпі з різними частинами Атлантичного океану. Річки, що стікають із схилів Кордильєр та Аппалачів, багаті на гідроенергію. Найкращі можливості для розвитку гідроелектроенергетики мають річки Колорадо, Колумбія, Сакраменто, Сан-Хоакін, Теннессі.
4-е місце в світі займає США за розмірами лісовкритої площі (після Росії, Канади, Бразилії), показник лісистості території – 32,3%.
США володіє найбільшою в світі морською економічною зоною, що багата на мінеральні, рибні та інші ресурси.
Населення
Орієнтовно 30-35 тис. років тому через перешийок, що з’єднував Північну Америку з Євразією відбулося заселення Західної півкулі монголоїдними племенами. Ці групи переселенців з часом еволюціонували в нинішніх алеутів, ескімосів та індіанців. На момент «відкриття»[2] Америки Христофором Колумбом автохтонне населення території США перевищувало 2 млн. осіб.
Перше постійне поселення європейців (іспанців) на сучасній території США з’явилося на початку ХVІ століття у Сент-Огастині (Флорида). Однак воно не відіграло помітної ролі у формуванні нової нації, на відміну від поселень, що з’явилися далі на північ уздовж Атлантичного узбережжя, де переважали британські переселенці.
Історія формування етносу «американці США» – тривала і складна. Процес не закінчився і сьогодні. Виняткова роль в ньому належала і продовжує належати імміграції.
Корінне (індіанське, алеутське, ескімоське, гавайське) населення складає лише 3%. Відносини між європейськими переселенцями і корінними американцями відзначалися складним поєднанням співробітництва і протистояння. Окремі регіони мали досвід торговельних стосунків і певної соціальної взаємодії з місцевим населенням, однак найчастіше при розбудові нових поселень аборигенів примусово витісняли з їхніх земель за допомогою зброї.
Виділяють три етапи імміграції, в якій спочатку переважали європейці (англійці, ірландці[3], шотландці, валлійці, німці, італійці, греки тощо), які швидко перемішувалися[4] між собою та уже в другому поколінні вважали себе «стовідсотковими американцями» (янкі).
Афроамериканці (9,6% сучасного населення) з’явилися внаслідок работоргівлі. Таким чином культурні, релігійні та мовні відмінності у структурі населення доповнилися расовими.
З кінця ХІХ століття серед мігрантів з’явилися слов’яни (чехи, поляки, росіяни, українці[5] тощо); а у другій половині ХХ століття намітилося переважання вихідців з країн Латинської Америки (так званих «іспаномовних», особливо мексиканців) та Азії (корейців, китайців, в’єтнамців). Латиноамериканці та азіати намагаються селитися компактними групами у великих містах і зберігати свою етнічну відокремленість.
Сучасна імміграція має характер «відпливу умів», за рахунок чого в США сформувався великий трудовий та інтелектуальний потенціал.
У культурі США синтезувалися англійська мова і культура з цивілізаційною спадщиною переселенців з інших країн. За своїм характером це переважно міська, стандартизована і технізована «масова культура». І хоча вплив американської культури в світі значний, в інших країнах її сприймають не елітні, а пересічні верстви населення.
Бюро цензів США давно відмовилося від дихотомії «міське – сільське» населення на користь «метрополітенське – неметрополітенське». Процеси урбанізації (суб- та рур-) плавно переросли в контрурбанізацію. Нове американське місто – це така групова форма розселення (міська агломерація або мегаполіс), що здатна поєднувати переваги технологічної цивілізації з чистотою природного середовища передмість.
Метрополітенське населення США (тобто мешканці міських агломерацій і мегаполісів) становить 77%. Неметрополітенське – відповідно 23%. При цьому в сільському господарстві зайнято лише 2,5% економічно активного населення. Отже, поняття «сільське населення», «сільські поселення» та навіть «сільська місцевість» втратили в США своє початкове значення. Фактично в США є лише поняття «фермерське населення».
Найбільші міські агломерації США: Нью-Йорк (19,7 млн. мешканців), Лос-Анджелес (15,1 млн.), Чикаго (8,4 млн.), Вашингтон (7,0 млн.), Сан-Франциско (6,4 млн.), Філадельфія (5,9 млн.), Бостон (5,5 млн.), Детройт (5,3 млн.), Даллас (4,2 млн.), Х’юстон (4,0 млн.), Маямі (3,3 млн.), Атланта (3,1 млн.) тощо. Загалом в США 53 міські агломерації з населенням більше 1 мільйона осіб. Частина агломерацій зрослася між собою, утворивши мегаполіси Босваш (50 млн. мешканців), Чипіттс (35 млн. осіб) та Сан-Сан (близько 30 млн.).
Очікувана тривалість життя населення – 76 років. Тип природного відтворення – перший. Демографічна формула країни: 15 – 9 = 6‰. Активно відбувається процес «постаріння населення». У статевій структурі переважають жінки.
Середня густота населення США невелика – 28 осіб/км2, адже Гірські штати і Великі рівнини є слабкозаселеними (5-10 осіб/км2), а на Алясці взагалі густота населення падає до 0,4 особи/км2. Водночас Північний Схід країни відзначається зростанням показника до 325 осіб/км2. Дуже щільно заселені Гавайї (400 осіб/км2) та Каліфорнійське узбережжя Тихого океану (300 осіб/км2).
В останні півстоліття більше половини приросту населення припадає на Каліфорнію, Техас і Флориду (так званий «сонячний пояс»). Зменшується населення в 4-ох штатах (Айова, Північна Дакота, Західна Вірджинія, Вайомінг) та у федеральному окрузі Колумбія. З’явився навіть термін «морозний пояс» (на противагу «сонячному»). Ці процеси пов’язані з внутрішньою міграцією економічно активного населення внаслідок структурної перебудови господарства після набуття країною постіндустріального статусу.