4.7 Санта-Крус

Департамент Санта-Крус - департамент Болівії площею 370 621 км² (найбільший за площею, 33,74 % площі країни) та населенням 2 433 602 (26,08 % населення країни, перепис 2001 року), розташований на сході країни. Столиця департаменту - місто Санта-Крус-де-ла-Сьєрра. Департамент поділяється на 15 провінцій. Більшу частину департаменту вкривають рівнини болівійської Амазонії та Чікітанії, багаті на природний газ, що робить департамент найбагатшим в країні.

Санта-Крус-де-ла-Сьєрра, часто відомий як просто Санта-Крус - столиця болівійського департамента Санта-Крус на сході країни. З населенням 1 528 683 мешканців (офіційна оцінка, 2006 рік) або 1 862 911 мешканців в агломерації, це найбільше місто країни, дещо більше за фактичну столицю країни Ла-Пас.

Він був заснований в 1560 році в східній частині Болівії, але пізніше був перенесений на 200 км на захід у передгір'я Анд. Місто відоме своїм м'яким кліматом. Головними визначними пам'ятками Санта-Крус уважаються площа 24 вересня, розташований на ній Кафедральний собор, де зараз відкритий музей зі зборами релігійного мистецтва, Музей природної історії й Зоопарк, що вважається одним із кращих у Південній Америці [5].

Недалеко від Санта-Крус розташовувалося місто Самаіпата. У його околицях на невеликій горі червонуватого кольору перебуває археологічне місце Ель-Фуерте. Вважається, що в 14-16 століттях тут процвітало інкське місто. Руїни, які збереглися до наших днів, були частиною священного церемоніального комплексу. Тут можна побачити наскальні малюнки, що зображують тварин. Ель-фуерте було внесено ЮНЕСКО в список всесвітньої спадщини людства. Дуже цікаві поїздки по численних єзуїтських місіях середини 17-18 століть. Серед них виділяються Сан-Хав'єр, Сан-Рамон, Сан-Мігель, Сан-ігнасио-де-веласко, Консепсьон, Сан-Рафаель, Санта-Ана й Хосе-Де-Чііктос.

Західніше Санта-Крус розташований Національний парк Амборо. Площа його - 63 тис. га. Сюди входять три екосистеми - передгір'я Анд, басейн ріки Амазонки й східні рівнини. В Амборо живе безліч птахів, а також, пекарі, тапіри, мавпи ревуни й капуцини, ягуари, оцелоти й невеликі марги.

Із Санта - Крус влаштовуються екскурсії до Національного парку Ноель Кемп Меркадо на границі із Бразилією. Це єдине природне місце, що було проголошено ЮНЕСКО Всесвітнім надбанням людства. Площа парку - 15 тисяч кв.км. Ноэль Кемп Меркадо охороняє п'ять видів екосистем - джунглі, сухий ліс, савани й вологі ліси. Тут виростає близько 4000 видів рослин, живе 150 видів ссавців і 620 видів птахів.

4.8 Пандо

Пандо - департамент Болівії. Площа - 63 827 км2. Населення 52 525 жителів. Адміністративний центр - Кобіха. Департамент був заснований 24 вересня 1938 року. Він перебуває в басейні Амазонка, у малонаселених джунглях. Основна промисловість - виробництво каучуку.

4.9 Таріхо

Департамент Таріха (ісп. Departamento de Tarija) - департамент Болівії площею 37 623 км² та населенням 391 226 (4,3% населення країни, перепис 2001 року), розташований на півдні країни. Столиця департаменту - місто Таріха. Департамент поділяється на 6 провінцій.

Таріха, повна назва Сан Бернардо де ля Фронтера де Таріха - велике місто на півдні Болівії. Місто було засновано в 1574 році, населення становить 170 900 чоловік (офіційний перепис населення в 2006 році). Таріхо є столицею й найбільшим містом департаменту Таріхо. На території міста розташований аеропорт.

Висновки

Болівія - держава в центральній частині Південної Америки. Болівія - це республіка, глава держави й уряду якої є президент, що обирається населенням на один 5-річний строк. Двопалатний парламент - 36 сенаторів і 130 депутатів, обираються також на 5-річний строк.

Болівія багата на природні ресурси (передусім олово, нафта, природний газ; також є цинк, сурма, вольфрам, срібло, свинець, мідь, золото), але висока витратність виробництва, нестача інвестицій, проблеми з внутрішнім транспортом і відсутність виходу до моря обмежують її розвиток. Болівія залишається однією з найбідніших країн Південної Америки.

Болівія одна з небагатьох країн Америки індіанці, в основному кечуа та аймара складають понад половину населення. Другою за чисельністю групою є власне болівійці - метиси та креоли. Більшість населення сконцентровано в гірських районах. Державна і літературна мова іспанська. Серед віруючих болівійців переважають католики. Найбільші міста Ла-Пас, Сукре, Кочабамба, Оруро.

Туризм ще не дає суттєвого внеску в економіку, але сприяє розвитку відповідної інфраструктури - наприклад, поліпшення готельних умов (особливо в Ла-Пас).

Нещодавно Болівію було внесено до популярного туру Південною Америкою, який привертає туристів із США, Європи та Японії.

Найбільшу зацікавленість іноземних туристів викликають озеро Тітікака та його околиці (зокрема, рибальство); руїни інкських споруд на острові Сонця; доінкські руїни в Тіауанако; індіанське життя в Альтіплано.

Ще одна туристична траса пролягає через Кордильєри в джунглі Юнгаса. Цей маршрут є дуже популярним, бо протягом кількох годин можна побачити дивовижні краєвиди та відчути кліматичні контрасти Анд.

Список використаної літератури

1. Брук С.И. Население мира. Этнодемографический справочник, Москва 2008.

2. Булавин В.И. Боливия. - М.: ИНФРА, 2008

3. Культура Боливии. - М., 2006

4. Сашин Г.З. Боливия. Очерк новейшей истории. - М.: ОЛМА, 2006

5. Сьеса де Леон, Педро. Хроника Перу. Часть Первая. Глава CVII. - Киев, 2008

6. Українська радянська енциклопедія / За ред. М. Бажана. - 2-ге вид. - К., 1974-1985.

7. Arzáns de Orsúa y Vela, Bartolomé. Historia de la Villa Imperial de Potosí. Edición de Lewis Hanke y Gunnar Mendoza. Providence, R. I.: Brown University Press, 1965.

8. Cobb, Gwendolin Ballantine. "Potosí, a South American Mining Frontier." Greater America: Essays in Honor of Herbert Eugene Bolton. Freeport, N. Y.: Books for Libraries Press, 1968, © 1945, pp.39-58.

9. Die Silbermine von Potosí - Der Berg der Menschen frisst, in: GEO Epoche: Als Spanien die Welt beherrschte. Gruner + Jahr, Hamburg 2008, S.66-76. Fischer Weltalmanach 2007.

10. Hanke, Lewis. The Imperial City of Potosí. The Hague: Nijhoff, 1956.

11. https: // www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/bl.html

12. http://www.populstat. info/

Додатки

Додаток А