Карти - джерело географічних знань (стр. 2 из 3)
8 група
населення острова розміщене нерівномірно. Щільність його на 1 кв км становить в Енському районі до 10 чол., в Тильському – від 10 до 20, в Арському – від 20 до 40 чол на кв км..
Групи вивішують на дошці результати своєї роботи і пояснюють, які способи зображення географічної інформації вони обрали і чому. Інші групи уточнюють, доповнюють.
Підсумок етапу.
V. Контроль знань
Ще раз за допомогою ОІС повторіть, що таке карта, картографічна проекція, як класифікують карти і на які групи поділяють проекції, способи зображення географічної інформації.
Перевірка знань буде здійснюватись за допомогою лотереї. На деяких лотереях є запитання, а деякі лотереї пусті.
- Що таке карта? Чим карта відрізняється від глобуса?
- Що таке картографічна проекція?
- Що таке генералізація?
- Які види проекцій існують? За якими ознаками їх виділяють?
- Які спотворення притаманні певним видам проекцій?
- Чим відрізняються загально географічні карти від тематичних?
- Яку роль відіграють карти в житті сучасного суспільства?
- Які способи зображення географічної інформації вам відомі?
- Які за масштабом бувають карти?
- Переведіть масштаб 1: 10 000 000 у іменований.
- Як класифікують карти за обсягом території?
Оцінювання. Підведення підсумків уроку.
Домашнє завдання
Повторити конспект уроку.
КАРТИ ТА ПРИЙОМИ РОБОТИ З НИМИ (Опорний конспект)
Карта - це зменшене, узагальнене, умовно – значкове зображення Землі, побудоване за математичними законами(тобто в масштабі і проекції)
Глобус – це об’ємна модель Землі. Перший глобус створений Бехаймом в ХУІІ ст..
Атлас – системне цілісне зібрання карт, створених за єдиною програмою
Аерофотознімок – фотографічне зображення земної поверхні, зроблене з літака або іншого літального апарату.
КАРТИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ЗА:
1. змістом – загальногеографічні; тематичні; комплексні
2. масштабом – великомасштабні(1:200000 і більше); середньомасштабні(1: 200000 - 1: 1 000 000); дрібномасштабні(1: 1 000 000 і менше)
3. обсягом території – світові, окремих материків, окремих країн та іх частин
Картографічна проекція – це спосіб переходу від кулястої земної поверхні до площини
Види спотворень
 |
кутів відстаней і площ форми об’єктів
Картографічні проекції за видами спотворень:
- Рівнокутні
- Рівновеликі
- Довільні
Лінії нульових спотворень – лінії, на яких відсутні спотворення, зберігається масштаб
| Циліндрична пряма | Циліндрична поперечна | Циліндрична коса | Зразок карти |
| Конічна пряма | Конічна поперечна | Конічна коса | Зразок карти |
| Азимутальна нормальна (полярна) | Азимутальна поперечна(екваторіальна) | Азимутальна коса | Зразок карти |
Види картографічних проекцій за способом побудови
Картографічна генералізація
Відбір і узагальнення географічних об’єктів називається картографічною генералізацією
(Чим дрібніший масштаб, тим менше об’єктів можна на карті відобразити)
Способи зображення географічної інформації на картах:
1. значковий:
- площинні знаки
- лінійні
- позамасштабні
- пояснювальні
· геометричні знаки
· художні
· буквені
2. Якісного фону( окремі райони зафарбовані в якийсь колір, або виділені штриховкою)
Приклади карт: політична, грунтів...
3. Картограми (один колір або група кольорів мають різну інтенсивність забарвлення в залежності від ступеню прояву певного явища чи процесу. Може використовуватись штриховка. Для картограми обов’язкова наявність шкали!
4. Спосіб ізоліній (лінії на карті, які з’єднують точки з однаковим значенням величин, що характеризують будь-яке явище. Приклад: ізолінії, ізобари, ізогіпси, ізобати , ізогієти ...
5. Лінії руху – стрілки, що показують напрям руху
6. Спосіб ареалів (площ) – колір, штриховка, лінії, що обмежують район поширення якогось явища, наприклад, район зледеніння
7. Крапковий спосіб – кожна точка характеризується якоюсь математичною величиною. Наприклад: одна крапка = 100 голів худоби
8. Спосіб локалізованих діаграм і картодіаграм
Урок 5-6. Топографічні карти та їх практичне використання.
Мета: сформувати уявлення про топографічні карти та їхні особливості; розвивати навички роботи з топографічними картами
Обладнання: таблиці з даної теми, роздатковий матеріал, зошити на друкованій основі, атласи
Необхідний час: 2 уроки
Хід уроку
І. Повідомлення теми, задач уроку, мотивація знань
Ви вже знаєте, що карти земної поверхні називають географічними та поділяють, зокрема, за масштабом. Карти великого масштабу, які детально зображують малі ділянки поверхні, називають топографічними. Ми з учнями часто маємо справи з такими картами, коли плануємо туристичний похід або працюємо над науковою роботою. Сьогодні ви теж познайомитесь з такими картами і навчитесь з ними працювати.
ІІ. Актуалізація опорних знань
Що таке меридіан? Паралель?
Що таке азимут?
Що таке горизонталі(ізогіпси)? Бергштрихи?
ІІІ. Засвоєння нових знань
Топографічні карти відносять до загальногеографічних, використовують їх для вивчення певної території, яку вони характеризують з великою точністю.
Якщо територія велика, топографічні карти мають велику кількість листів. На кожному з них відбита маленька ділянка цієї території, обмежена меридіанами і паралелями. наприклад, лист топокарти масштабу 1: 1 000 000 обмежений меридіанами, відстань між якими становить 6°, та паралелями, відстань між якими дорівнює 4°. Таким чином поверхня земної кулі ніби розчленована на трапеції з основою у 6° та боковими ребрами у 4°. У великомасштабних картах розміри трапеції менші:
- масштаб 1: 100 000 обмежує 30’ за довготою та 20’ за широтою;
- масштаб 1: 25 000 обмежує 7’30” за довготою та 5’ за широтою.
Географічні координати топокарти зазначаються в кутках. Для визначення географічних координат різних точок на карті є мінутна рамка. Вона складається з двох паралельних ліній, які поділені на мінутні відрізки. Крім того, кожна мінута поділена точками на 6 десятисекундних відрізків.
Завдання 1: визначити географічні координати точки М: широта 54° 42’ 20” пн. ш.; довгота 18 04’ 25” сх..д.
Завдання 2: визначити географічні координати гори Дубровіна(6910)
(Завдання виконуються спільно з учителем на настінній карті і за картою практикуму).
На топографічній карті нанесена і прямокутна сітка. З допомогою цієї сітки визначаються прямокутні координати різних точок місцевості в лінійній системі міри.
Визначення місця розташування об'єкту на топографічній карті.
Щоб вказати приблизно місцерозташування будь-якого географічного об'єкту на карті, досить назвати квадрат, утворений кілометровою сіткою, в якому об'єкт розташований. Для цього за рамкою треба прочитати двозначні числа, позначені великими цифрами біля горизонтальної і вертикальної кілометрових ліній, що утворюютьнижній лівий (південно-західний) кут потрібного квадрату. Першими пишуться цифри, що позначають горизонтальні лінії. Наприклад, квадрат, у якому знаходиться село Вороново(див. топографічну карту “Практикуму”), має позначення 1265. Якщо потрібно вказати більш точне положеннясела усередині квадрату, то визначають її прямокутні координати. Для цього за допомогою масштабу вимірюють відстані в метрах від південної і західної сторін квадрата до села іотримані величини приписують до чисел, зазначених при виходів за рамку відповідних кілометрових ліній. У нашому прикладі скорочені координати селамають значення: Х=66675; Y =12800
Нанесення на карту точок за прямокутними координатами
При позначенні точок на карті за відомими координатами порядок дій зворотний. Припустимо, потрібно нанести на карту точку, координати якої Х=66675; Y=Y =12800
Перші дві цифри координат показують, що точказнаходиться в квадраті, у якого південна сторона має числове значення 66, а західна — 12. Три останні цифри позначають відстань до обумовленої точки від горизонтальної (675 м) і вертикальної (800 м) сторін квадрата.
Для нанесення об’єктуна карту треба, користаючись масштабом, відкласти ці відстані в зазначеному квадраті. Місце перетину перпендикулярів дасть потрібну точку.
 |
у
К
х
Завдання 3: на топографічній карті У-34-37-В-В (Снов) за координатами Х = 66775 м, У=11825 м знайдіть об'єкт. Що це за об'єкт?
Визначення азимутів та дирекцій них кутів.
Азимути за компасом вимірюють на місцевості від напрямку, що вказується північним кінцем магнітної стрілки, тобто від північного напрямку магнітного меридіана, до напрямку на предмет за годинниковою стрілкою. Але магнітні меридіани за своїм напрямком не збігаються із географічними меридіанами і утворять з ними кути..
Дійсні азимути на картах визначаються від географічних меридіанів.
Кут між північним напрямком географічного і магнітного меридіанів називається магнітним схиленням. Схилення вважаєтьсясхідним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється на схід від географічного меридіана, і західним, якщо відбувається відхилення стрілки на захід від географічного меридіана.