Приклад 2. Нехай
– гільбертов простір, і . Нехай спочатку . Тоді (1)Оскільки
, то , (2)де
при . Із рівностей (1) та (2) випливає, що ,де
– лінійний по функціонал і .Оскільки
, то при . Таким чином, диференційовна в будь-якій ненульовій точці простору і .Нехай тепер
. Тоді . Покажемо, що не існує елемента такого, що при всіх достатньо малих , (3)де
при . Якщо б це було так, то також , або , (4)де
при . Але тоді з рівностей (3) та (4) випливає при , що неможливо.Таким чином, відображення
не диференційовне за Фреше в точці .Приклад 3. Нехай
і , де ядро неперервне в квадраті , – функція двох змінних, визначена в полосі і неперервна в цій області. Тоді – функція, визначена на і яка приймає значення в цьому ж просторі.Припустимо, що функція
не тільки неперервна, але й має частинну похідну , рівномірно неперервну в полосі .Тоді
– диференційовна функція. А саме, для довільної функції маємоЗа теоремою Лагранжа,
,де
. Далі, маємо .При
, тобто при рівномірно на , також рівномірно на , оскільки функція, неперервна в замкненій обмеженій області , рівномірно неперервна в цій області. Тому ,де
і .При цьому
і тому при .Таким чином,
диференційовна за Фреше і .Приклад 4. Якщо
і границя існує, то диференційовне в точці і . Дійсно, в цьому випадку , де при , і диференційованість очевидна.Множина відображень, визначених в околі точки
, які приймають значення в просторі Y та диференційовних в точці , є лінійною системою , а також оператор диференціювання є лінійним, тобто ,або, інакше,
.Далі, з рівності
випливає, що функція
, диференційовна в точці , неперервна в цій точці.Обернене твердження не вірне (приклад 2).
Якщо
– лінійний неперервний оператор, що діє з X в Y, то для будь-якого маємо . Дійсно, тоді при всіх ,звідки й випливає наведене твердження.
Слід зазначити, що відображення
та , які мають область визначення в одному і тому просторі, діють в різні простори, а саме , а . Якщо диференційовне всюди на G, то , .