Святі Отці Церкви особливо підкреслюють значення і велич цього свята. «Пасха в нас - це празників празник і торжество торжеств, яке настільки перевищує всі інші торжества, не тільки людські, але й Христові, що в його честь відбуваються, наскільки сонце перевищує звізди», - йдеться у пасхальному слові святого Григорія Богослова. «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос і ти провалився. Воскрес Христос і впали демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя панує. Воскрес Христос і нема ні одного мерця в гробі, бо Христос воскрес із мертвих і став первістком померлих», - так говорить про Воскресіння Господнє у проповіді на Пасху святий Йоан Золотоустий. Слово «пасха» походить з єврейського «песах», що означає «перехід». Йдеться про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первістків, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз (по-єврейськи - «песах») доми ізраїльтян, одвірки домів яких були помазані кров'ю однорічного ягняти. Слово «пасха» у євреїв означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту одержав назву Пасха. Для апостолів і перших християн, як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, Пасха стала символом іншого переходу - подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий - для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували свою християнську Пасху в один день з євреями. Але ця не була радісною, а днем смутку і посту, оскільки цей день був для перших християн річницею Христових мук і смерті. Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Тому в богослуженні його називають пасхальним агнцем або коротко - Пасхою. «Бо Пасха наша - Христос, принесений у жертву», - каже святий апостол Павло (1 Кор. 5, 7). У II ст. разом із хресною Пасхою починає також входити в практику і радісна Пасха на честь Христового Воскресіння, яку святкували наступної неділі після єврейської Пасхи.
Центром Великоднього Торжества є воскреслий Христос. Воскресні торжества починаються обходом довкола церкви під супровід дзвонів. Цей обхід є символом ходу жінок-мироносиць вранці у неділю до Господнього гробу. Після обходу, перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починається воскресна утреня. Тут перший раз чуємо радісне: «Христос воскрес із мертвих... «, - і при співі тієї ж пісні священик хрестом відчиняє двері церкви на знак, що Христова смерть відчинила нам двері до неба. Великодній привіт «Христос воскрес!» перший раз злетів з уст ангела до жінок-мироносиць при Господньому гробі. Святу Літургію в день Пасхи служать дуже урочисто. У Євангелії того дня сказано про Христову божественність, бо якраз Христове Воскресіння є найкращим доказом Його божественності. Коли є більше священиків, то Євангеліє читають кількома мовами, зазвичай єврейською, грецькою і латинською мовами, бо тими мовами був напис на хресті Ісуса, а також і народною мовою. Читання Євангелія різними мовами означає, що Христова наука голоситься всіма мовами та поміж усіма народами. Коли припиняють читати Євангеліє, чути звук дзвонів, що є символом голошення Христового благовістя всьому створінню. Упродовж цілого Світлого тижня двері в іконостасі залишаються увесь час відчиненими на знак того, що Христос своїм Воскресінням відчинив нам двері Божого Царства. У день Пасхи на Літургії відбувається благословення артоса. Артос з грецької означає «хліб» - символ хліба вічного життя - Господа нашого Ісуса Христа. Артос впродовж усього Світлого тижня стоїть на престолі або на тетраподі. У Світлу суботу після спеціяльної молитви його роздроблюють і роздають вірним у Томину неділю. Під час святкування Пасхи, а подекуди й упродовж цілого Світлого цілоденно дзвонятьу дзвони на знак перемоги Ісуса Христа над смертю та пеклом. На Великдень також благословляють їжу, яку приносять зі собою вірні. Неодмінним атрибутом великоднього кошика є Пасха.
«Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував», - голосить тропар Пасхи, закликаючи усіх радіти та славити Христа.
Серед великодніх розваг найбільш популярні ігри з фарбованими яйцями: їх кидають друг у друга, катають по похилій площині, розбивають, розкидаючи шкарлупу і т.д. Фарбованими яйцями обмінюються рідні і знайомі, хрещені дарують їхнім дитятам-хрещеникам, дівчини - коханим, в обмін на пальмові гілки. Протягом усього Великоднього тижня відвідуються богослужіння в церквах, продовжуються вуличні представлення на релігійні теми.
Перше церковне свято травня – "Знаходження св. Хреста" (3 травня), встановлений у пам'ять перебування "справжнього хреста". Було прийнято освячувати в церкві саморобні хрестики і нести їх на полючи. В Іспанії розігрувалося дійство пошуків хреста імператрицею Оленою (у супроводі звиті, ряженой византийцами, ангелами, євреями й ін.) і установка його в костьолі. 15 травня - день пам'яті св. Исидора-землепашца - заступника м. Мадрида. У каплиці з джерелом, де по переказі жив св. Исидор, збираються прочани, свято перетворюється в народне гуляння.
Піднесення Пресвятого Хреста - перехідний свято. Дата його пересувається в межах травня - початку червня і приходиться на сороковий день після Великодня. В Франції, спочатку XX в. напередодні Піднесення відбувалися триденні церковні моленья: у перший день молилися про косовицю, у другий - про жнива, у третій - про збирання винограду.
Свято Вознесіння Господнього належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов’язане із святом Воскресіння Ісуса Христа. Святкується воно на сороковий день після Великодня.
Згідно із текстами Нового Завіту, Вознесіння Господнє – день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і сів "праворуч Отця". Ісус Христос явився своїм учням в Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо.
У Святому Письмі розповідається, що востаннє Ісус Христос промовив своїм учням: "Мир вам!", а потім дав останню настанову: "Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх во ім'я Отця і Сина, і святого Духа, навчаючи їх зберігайте все те, що я вам заповів, і я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу".
Свято П’ятидесятниці, Зіслання Святого Духа, християни відзначають на 50-й день після Великодня, 23 травня. Наступного дня - 24 травня - свято Святого Духа, Трійці. Саме П’ятидесятницю вважають днем, коли народилася та почала діяти Христова Церква.
Як свято Пасхи, так і П’ятидесятниці, пише у праці «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, відомі і в Старому Завіті. Та християни вклали у ці свята зовсім інший зміст. Для євреїв свято П’ятидесятниці було 50-тим днем після празника Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно П’ятидесятниця була святом жнив і подяки. З часом до П’ятидесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай на 50-ий день після виходу з Єгипту. Головний мотив святкування П’ятидесятниці для новозавітньої Церкви - це подія зіслання Святого Духа у вигляді вогненних язиків на апостолів на 50-ий день після Воскресіння Господнього. Тому це свято ще називається Зісланням Святого Духа. На свято Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що після Його відходу на небо Отець надішле учням і Церкві іншого Утішителя, Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об'явив (Йо. 14: 26; 16: 13). Подія Зіслання Святого Духа детально описана у Книзі Діянь апостолів. Там сказано, що після зіслання апостоли почали проповідувати різними мовами, таким чином вони одержали змогу донести Слово Боже усім народам: «А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (гл.2: 1-4).
На границі великоднього циклу і літніх свят коштує велике католицьке свято "Божого тіла" (Corpus Domini, Corpus Cristi) у перший четвер після Св. Трійці. Це порівняно нове католицьке свято, офіційно заснований у пам'ять встановлення Ісусом Христом таїнства причащання (Евхаристии). Католицька Церква розглядає Евхаристию як священний дарунок, залишений Христом Своєї Церкви. Це свято святкується всіма католиками, але особливо урочисто в Іспанії. У цей день улаштовуються масові процесії під дзенькіт дзвонів із хвалебними гімнами, зі свічами і корогвами в руках. На чолі йде священик і несе під балдахіном дарохранительницу з Евхаристическим Хлібом – Тілом Христовим. Процесії обставляються з особливою пишністю, по шляху її поперек вулиць протягають гірлянди квітів, прикрашаються зеленню, квітами і килимами балкони прилеглих будинків, дорога встеляється живими квітами. У чотирьох вівтарів на відкритому повітрі читається Євангеліє, потім усі відправляються в храм на святкову Літургію.