На електрон налітає фотон, який наділений відповідною енергією і імпульсом. Відбувається зіткнення, яке не можна порівняти із зіткненням більярдних куль.
   
Рис.12
 Електрон і фотон якось між собою взаємодіють, а потім розлітаються. Якщо припустити що електрон нерухомий і наділений лише енергію спокою, то після взаємодії з фотоном його енергія зросте, а енергія фотона зменшиться, тобто: 
  
. Виходить, розсіяні фотони мають меншу частоту, ніж частота падаючого світла. Подивимося тепер кількісно.
Енергія фотона до зіткнення 
  
, а електрона до зіткнення дорівнює енергії спокою 
 
. Після зіткнення фотон набуває енергії 
 
, а електрон –
 
. Імпульс фотона у проекції на вісь x до зіткнення дорівнює 
 
, а після зіткнення 
 
. Відповідно у проекції на вісь y імпульс фотона до зіткнення дорівнює 0, а після зіткнення 
 
. Закони збереження енергії і імпульсу дають три рівняння:
  
, (18)
  
, (19)
  
. (20)
Ці три рівняння описують зіткнення фотона з електроном. Якщо вважати відомими величинами 
  
, а невідомими величини: 
 
, а також кути 
 
, то маємо п'ять невідомих величин у трьох рівняннях. Це означає, що однозначно описати результат зіткнення фотона і електрона не можна.
Від кута 
  
 можна позбутися, якщо рівняння (19) і (20) піднести до квадрату і додати, одержимо
  
. (21)
Будемо визначати частоту розсіювання 
  
 у вигляді функції від кута розсіювання, тобто 
 
. Піднесемо рівняння (18) до квадрату і розв’яжемо систему разом з рівнянням (21), тобто
  
,
  
.
Знайдемо 
  
, врахувавши що 
 
 і 
 
, одержимо
  
. (22)
Вираз (22) дає можливість визначити імпульс розсіяного фотона, вираженого через імпульс падаючого фотона і кут розсіювання 
  
.
З формули (22) випливає, що якщо 
  
, то 
 
, тобто частота розсіяного світла приблизно збігається з частотою падаючого світла. В цьому випадку працює хвильова природа світла. При великих частотах падаючого світла, частота розсіяного світла стає меншою частоти падаючого, а це є гарним підтвердженням корпускулярної природи світла.
Залежність частоти розсіяного світла від частоти падаючого світла легко одержати з формули (22), замінивши 
  
 на 
 
 і 
 
 на 
 
, як це показано формулою (23)
  
 (23)
Ефект Комптна є наглядним прикладом підтвердження корпуску- лярних властивостей світла.