Унаслідок екологічно безграмотного господарювання на стічні канави перетворилися малі річки, які могли б бути окрасою нашого міста. Наприклад, відома річка Либідь, яка протікає по територією семи районів Києва. На її берегах розташовано понад 350 великих і малих підприємств та господарських об'єктів. У стічних водах, які потрапляють у річку Либідь з промислових майданчиків без очищення, вміст забруднювачів часто в 30-40 разів перевищує гранично допустимі концентрації. Значна кількість їх стікає потім у Дніпро.
Однак слід зауважити, що достатньо успішно, порівняно з іншими містами України, в Києві вирішено проблеми очищення міських стічних вод та захоронення побутових відходів. Окрім того, в кожному районі міста відкрито бювети з джерельною водою.
Київ — місто новобудов та інтенсивної реконструкції, зокрема, житлового фонду. Недотримання комплексного підходу, в тому числі екологічного, до освоєння тієї чи іншої території, що забудовується, часто призводить до перетворення житлових мікрорайонів у будівельні майданчики. При цьому знищуються дерева, зазнають шкоди рослинний покрив, асфальтові та інші покриття, відбувається інтенсивне забруднення середовища пилом і викидними газами будівельної техніки, а також шумове забруднення.
Для Києва залишається актуальною проблема радіоактивного забруднення, тому що на ньому лежить відбиток Чорнобильської катастрофи.
Дуже сприятливо відображається на екологічному стані міста те, що більше половини усієї території Києва займають зелені насадження. На південному сході міста розташований великий лісовий масив Пуща-Водиця, на півдні — Голосіївський ліс. У межах міста є 13 великих парків, численні сквери, два ботанічні сади та різноманітне вуличне озеленення. За площею зелених насаджень на одного мешканця (160-170 м2) Київ займає друге місце в Європі.
Донецька область є регіоном із критичним станом навколишнього середовища.
Займаючи менше ніж; 4,5% території України, Донецька область виробляє приблизно п'яту частину її промислової продукції. Техногенний стан у регіоні такий, що на кожний квадратний кілометр тут щорічно випадає близько 70 т шкідливих викидів. Це у багато разів перевищує середні показники по країні.
Донецька область — одна з найменш забезпечених водними ресурсами. На кожного жителя тут припадає у п'ять разів менше води, ніж: у середньому по Україні. При цьому головними споживачами води є промислові підприємства, а не люди.
Загальне скидання стічних вод, у тому числі вкрай мінералізованих шахтних, коливалося в області за останні роки від 1969 до 1.751 млн м3/рік і становило третину всіх забруднених стоків України. І це менше ніж: на 4,5% її території!
Характеризуючи стан атмосферного повітря у цілому по Донецькій області, необхідно відзначити деяке його поліпшення і стабілізацію рівнів забруднення. Адже багато промислових підприємств не працюють. Проте ситуація у ряді міст залишається напруженою. В атмосферу викидається понад 40% усіх шкідливих речовин, середня щільність яких у 7 разів перевищує середньоукраїнський рівень, а в містах Маріуполі, Макіївці, Єнакієве, Горлівці — у 200 разів. Високі рівні забруднення атмосфери зафіксовано також у Красноармійську та Костянтинівці.
Аналіз якості атмосферного повітря виявив високі рівні забруднення (з перевищенням ГДК):
- завислими частинками — в Маріуполі, Констянтинівці, Макіївці, в Амросіївському районі;
- сірководнем — у Горлівці та Маріуполі;
- фенолами — у Маріуполі, Макіївці та Краматорську;
- оксидами нітрогену — у Краматорську, Макіївці, Єнакієвому.
Найвищий рівень забруднення атмосферного повітря свинцем помічено у Донецьку та Констянтинівці. Причина цього в обласному центрі — наслідок викидів автотранспорту, а в Констянтинівці — недостатня ефективність природоохоронних заходів за високої концентрації підприємств кольорової металургії. Таким чином, у промислових містах області рівень забруднення атмосфери класифікується як небезпечний і надзвичайно небезпечний.
Значне забруднення повітря в Донецьку частково компенсується численними зеленими насадженнями та квітниками. Тут є більше ЗО парків та садів і близько 60 скверів. Зеленими насадженнями зайнято більше половини загальної площі міста.
Скидання неочищених і недостатньо очищених стічних вод становлять по області понад 25% загального скидання забруднених стічних вод в Україні. Щодо більшості малих річок, то вони взагалі перетворилися у стічні канави промислових підприємств, їхні береги засмічено, захаращено виробничими відходами.
В області на державному балансі нараховується понад 700 родовищ сировини 36 видів. Найбільш розповсюджені з них — кам'яне вугілля, флюсові вапняки та доломіти, вогнетривкі глини, будівельний камінь і пісок. Інтенсивна розробка корисних копалин, їхня переробка негативно впливають на навколишнє природне середовище. Робота вугільних підприємств, зокрема, спричинює розвиток деформації ґрунтів, ерозію та підтоплення земель.
Так, в області знаходиться близько половини усіх відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення, понад 40% металургійних шлаків, понад 30% золошлакових відходів теплоелектростанцій. У регіоні зібралося понад 2,7 млрд. м3 отруйних відходів, і кількість їх щороку збільшується на 160 млн. т. Смітниками і нагромаджувачами відходів, кар'єрами і породними відвалами, відпрацьованими проммайданчиками, що вимагають рекультивації земель, зайнято вже близько 2% території За відсутності полігонів для їхнього збереження та заводів для переробки все це знаходиться на території підприємств, створюючи виняткову небезпеку. І поодинокими є приклади, коли відходи відправляють на переробку.
Як безпосередній наслідок негативних екологічних процесів можна розглядати високу смертність та малу народжуваність в області, населення якої за останні роки зменшилося майже на 400 тисяч чоловік (загальна смертність населення за останнє десятиліття виросла з 12,7 до 17 на тисячу жителів). За цей час утричі зросла смертність від гіпертонічної хвороби, на 77,8% — від ішемічної хвороби серця, на 54,8 — від хворіб органів травлення.У 2,7 разів зросла патологія крові та кровотворних органів.
Одеса — важливий науковий, культурний та адміністративний центр України, одне з найбільших міст країни.
Одеса є також: великим портом України та має два портові міста-супутники — Іллічівськ (на березі Сухого лиману) та Южний (на Григорівському лимані). Цей портовий вузол Іллічівськ — Одеса — Южний, який простягнувся вздовж Чорноморського узбережжя на 60 км, створює досить напружену екологічну обстановку для морської екосистеми цього регіону.
Забруднення морського середовища відбувається через викиди в море неочищених або недостатньо очищених стічних вод Одеси, а також забрудненого поверхневого стоку з міської території.
Надзвичайно небезпечна зона з миттєвою загибеллю всього живого, що там перебуває, може виникнути при аварії на Одеському припортовому заводі в місті Южному, який є кінцевим пунктом аміакопроводу з Тольяті Самарської області Росії. Є загроза дії небезпечних виробництв у зоні Одеської затоки. У випадку розливу аміаку з аміаковозів і попадання його в атмосферу зона небезпечного для життя ураження охопить весь берег Одеси, починаючи з Чорноморки, включаючи саму Одесу, Крижанівку, Фонтанку, Новодофіновку та місто Южний.
Після закінчення будівництва терміналу для нафти на 40 млн. т з технологічною платформою на відстані 20 км від берега у випадку катастрофи можуть утворюватися смертельно небезпечні території в радіусі 7,5 км; помірно небезпечний регіон у радіусі 12,5 км. Однак Одеський термінал, який призначений для прийому та подальшого транспортування азербайджанської нафти, частково ліквідує односторонню залежність України від поставок російської нафти.
Забрудненню атмосфери та утворенню значної кількості стічних вод сприяють промислові об'єкти машинобудування, хімії і нафтохімії, переробки риби та сільгосппродукції. 75% сумарного викиду забруднювачів в атмосферу дає автотранспорт та частково морські судна, особливо в літній період. Очисні споруди Одеси перевантажені та застарілі. Досить часто відбуваються розриви каналізації, і в море потрапляє велика кількість забруднених стічних вод.
У місті постійно існує проблема нестачі питної води. Єдиним джерелом водопостачання є водозабір з річки Дністер.
Одеса — мальовниче зелене місто, в якому велика кількість парків, скверів, бульварів; площа зелених насаджень становить 17%.
Одеса також великий курортно-рекреаційний центр, який має такі рекреаційні ресурси, як море, узбережжя, лимани, відомі лікувальні грязі. Але в останні роки екологічний стан регіону викликає занепокоєння. Практично щороку закриваються для купання одеські пляжі через небезпечний санітарний стан морського середовища в узбережній зоні. Дунай, Дніпро та Дністер разом узяті виносять за рік близько 100 тис. т фосфатів, до 1 млн. т нітратів та більше 2 млн. т органічних речовин. Через окислення органічних речовин у воді зникає кисень. Вміст небезпечної для здоров'я бактеріальної мікрофлори у морській воді перевищує норми в сотні тисяч разів.
З 1965 по 1980 рік з метою запобігання зсувів уздовж берегової лінії було збудовано споруди від зсувів — хвилеломи та буни. Ці споруди не тільки відокремили пляжну зону від моря, туди вивели труби дренажних систем, якими скидають щорічно до 20 млн. м3 прісної води. Внаслідок цього морська вода в узбережній зоні опрісніла настільки, що більшість морських тварин-біофільтраторів загинуло. Окрім того, споруди порушили природний водообмін, і пляжні місця для купань практично перетворилися на стічні канави, де купатися та бути на березі небезпечно через обсіменіння піску небезпечними бактеріями. В одному літрі морської води було виявлено більше 250 тис. клітин кишкової палички, а максимальна кількість бактерій в одному літрі морської води на популярному пляжі Одеси, Аркадії, досягала 2,4 млн. клітин.