Ефективність використання даних судових експертиз для профілактики правопорушень багато в чому залежить від всебічної оцінки того документа, в якому вони викладені. Таку оцінку повинні давати на всіх стадіях переміщення слідчо-судової справи для того, щоб були усунуті неповнота і інші недоліки, допущенні при проведенні профілактичної роботи. Це стосується випадків, коли подання, окрема ухвала по справі не вносилися і у випадках, коли вони надсилалися, але в них не було відображено факти, на які вказував експерт.
Оцінюючи профілактичну інформацію, яка міститься в висновку (повідомленні) експерта, слідчий і суд повинні чітко врахувати суть обставин, які сприяли правопорушенням, встановленим експертом, обґрунтованість і повноту їх виявлення, відповідність матеріалів, що були в його розпорядженні, діючим нормативним актам, характер профілактичних рекомендацій, направлених на усунення перерахованих обставин, їх обґрунтованість і відповідність іншим матеріалам справи.
У процесі оцінки слідчим (судом) відомостей експерта з профілактики правопорушень вирішується питання про можливість і доцільність використання при складанні подання або окремої ухвали про адресата, до якого необхідно звернутися для найбільш ефективної реалізації, а також і пропозицій експерта.
Оцінка матеріалів, які поступили з судово-експертного закладу, які містять інформацію профілактичного характеру, має свою специфіку. Вона полягає в тому, що в більшості випадків експерти проводять профілактичну роботу за своєю ініціативою і тому немає можливості порівнювати отримані результати із завданням, яке було поставлено перед ними. У літературі є думка деяких авторів про те, що виявлення причин і умов, які сприяли скоєнню злочинів, не стосується предмета окремих видів експертиз, не входить до компетенції експерта, хоча експерт може надати слідчому допомогу, виявивши ряд негативних факторів, про які він має право сказати в своєму висновку.
Помилковість подібних стверджень є очевидною і не вимагає детального розгляду. Разом з тим, відсутність чіткої процесуальної регламентації профілактичної діяльності експерта, змішування функцій у сфері попередження правопорушень, які виконують співробітники експертних закладів (багато з яких за посадовим положенням називаються експертами), направлення документів з профілактики, в тому числі і підготовлених щодо конкретної справи не лише за підписом експерта, але і за підписом керівника експертного закладу – все це сприяє різним тлумаченням про процесуальну і непроцесуальну форми профілактичної діяльності. Висловлена думка про необгрунтованість розподілу профілактичних рекомендацій, розроблених конкретними експертами і інших заходів (інформації, повідомлення по результатах узагальнень, лекції, доповіді тощо) відповідно на процесуальні і непроцесуальні.
Обґрунтовувалось це тим, що закон не зобов’язує експерта проводити профілактичну роботу; виявлення умов (обставин), які сприяли вчиненню злочинів, і прийняття заходів щодо їх усунення покладається на органи дізнання, слідчого, прокурора або суд. У той же час, закон не забороняє експертам, одночасно з експертними дослідженнями, розробляти заходи, направлені на усунення виявлених умов, які сприяли вчиненню злочину. Розробка профілактичних заходів із застосуванням спеціальних знань повинна бути морально-етичним обов’язком експерта, а оскільки профілактична робота проводиться експертом-співробітником державного органу (процесуальною особою), то вся вона носить процесуальний характер. До процесуальних були віднесені всі напрями профілактичної діяльності експерта і експертного закладу.
Подальший аналіз цього питання вимагає внесення коректив у висловлену раніше думку. Як видно з аналізу практики різних експертних закладів, суб’єктами різних форм профілактичної діяльності виступають співробітники, які займаються проведенням судових експертиз і інші посадові особи експертних закладів. Надання профілактичної допомоги окремим посадовим особам і закладам, проведення наукової роботи та правової пропаганди з питань використання спеціальних знань для профілактики правопорушень не пов’язано зі здійсненням будь-яких процесуальних функцій; коли проводяться співробітниками, які не виконують обов’язки експертів, вони повинні бути визнані непроцесуальними формами профілактичної діяльності. Узагальнення експертної практики і розробка на їх матеріалах профілактичних рекомендацій, які здійснюються співробітниками експертних закладів самостійно або разом з працівниками органів розслідування, прокуратури і суду, які не виконують (як перші, так і другі) ніяких процесуальних функцій, повинні бути також віднесені до непроцесуальної профілактичної діяльності. Факт, що всі згадані особи представляють органи, від посадових осіб яких витікає виконання процесуальних функцій, не змінює сутності цих форм профілактичної діяльності і не визначає їх процесуальними. Узагальнення практики в ряді випадків проводиться особами, які через своє посадовий статус взагалі ніяких процесуальних функцій не здійснюють (співробітники відділів узагальнень експертної практики, консультанти судів, відділів юстиції тощо).
Не викликає сумнівів, що профілактична робота, яка проводиться по конкретній справі співробітником експертного закладу, який здійснює з відповідним документальним оформленням процесуальні функції експерта чи спеціаліста, є процесуальною формою його діяльності. У практиці експертних закладів криміногенні факти, встановлені при проведенні конкретної експертизи, і профілактичні рекомендації з їх усунення іноді викладаються в листі за підписом керівника експертного закладу. У деяких закладах такий документ підписується спеціалістом, який проводив дослідження і керівником судово-експертного закладу. Такий лист, направлений слідчому (прокурору, суду), який призначив експертизу, за своїм змістом нічим не відрізняється від повідомлення про обставини, які сприяли скоєнню злочину (правопорушенню), хоч у заголовку своєму не називається “повідомленням”. Повідомлення, як відомо, є ніби невід’ємною частиною висновку. У ньому по відповідних раніше згаданих ознаках виділені із висновку питання профілактичного характеру і викладаються результати процесуальної профілактичної діяльності експерта. Процесуальний характер профілактичної роботи, проведеної по конкретній справі, результати якої викладені не в повідомленні за підписом експерта, а в листі за підписом керівника експертного закладу від цього не змінюється.
Проведення експертиз у судово-експертних закладах передбачено (хоч і неповною мірою) в процесуальному законі. Отримавши постанову про призначення експертизи, керівник експертного закладу визначає чи відноситься завдання до повноважень закладу і, виходячи з характеру поставлених питань, доручає проведення експертизи експерту (експертам) відповідної спеціалізації. Слідчий при призначенні експертизи досить часто не має можливості вступати в особистий контакт з експертом-співробітником експертного закладу – і тому цю функцію слідчого бере на себе за його дорученням керівник експертного закладу.
При грубих порушеннях правил призначення експертизи керівник експертного закладу повертає матеріали для переоформлення. Якщо для вирішення поставленого питання необхідно провести допоміжні (проміжні) дослідження, які виходять за межі компетенції цього експерта, керівник експертного закладу доручає їх виконання іншим експертам. Коли проведення таких досліджень виходить за межі компетенції судово-експертного закладу, керівник повідомляє слідчого про необхідність доручити їх проведення відповідним спеціалістам. Керівник експертного закладу розглядає висновок експерта або повідомлення про неможливість надання висновку, при виявленні помилок і неточностей він повертає такий документ для доопрацювання. Якщо керівник судово-експертного закладу не погоджується з висновком експерта по суті, тоді створюється комісія експертів з включенням до її складу цього експерта.
З вищевказаного видно, що керівник судово-експертного закладу є особою, яка виконує відповідні, причому обов’язкові, процесуальні функції в межах тих процесуальних відносин, які виникають між особами (органами), які призначили експертизу і експертами (судово-експертного закладу), які її виконують. Це має місце і в наведеному випадку профілактичної роботи з конкретної справи, результати якої, отримані на підставі застосування спеціальних знань, були виділені із висновку і повідомлені особі, яка призначила експертизу окремим листом за підписом керівника експертного закладу, який в цьому випадку виконував відповідні процесуальні функції. Така профілактична робота повинна бути віднесена до процесуальної форми профілактичної діяльності.
Інші дослідники виділяють такі форми виявлення експертної ініціативи: клопотання про надання додаткових матеріалів, інформації про умови зберігання, транспортування, експлуатації на об'єктах, які досліджуються, даних про технологію їх виробництва, про участь у процесуальних діях та необхідності задавати питання, які відносяться до предмету судової експертизи, про необхідність проведення з участю експерта конкретних слідчих дій, про запрошення слідчого прийняти участь у проведенні експертизи.
Особливістю експертної профілактики є те, що її засоби і методи можуть бути складовою частиною процесу експертного дослідження (в рамках розслідування) і елементом самостійної профілактичної діяльності експертно-криміналістичної установи.