Для визначення стану, тенденцій та перспектив функціонування інвестиційних потоків у системі українсько-польських відносин проаналізуємо обсяги та структуру інвестицій, умови, що створені в Україні і Польщі для іноземного інвестування, основні перепони на шляху взаємного інвестування, значення фінансових вливань країн-партнерів для обох країн.
Незважаючи на те, що домінуючою формою українсько-польських економічних відносин залишається торгівля, у співробітництві України з Польщею з’являються перші ознаки формування інвестиційно-виробничої моделі.
Так, обсяги інвестицій з Польщі в українську економіку за період з 1994 по 1999 рр. зросли майже у 6,5 разів, досягнувши у жовтні 1999 р. 54,4 млн. дол. США; причому спостерігався стабільний приріст польських інвестицій, що свідчить про зростання інвестиційних потенцій польської економіки та підвищення її зацікавленості у цьому виді співпраці з Україною. Серед варіантів вкладення капіталу польські бізнесмени віддавали у цей час перевагу прямому інвестуванню, яке гарантує участь у процесі прийняття рішень і є менш ризиковими у порівнянні з придбанням акцій вже існуючих фірм (портфельне інвестування), особливо враховуючи невисокий рівень розвитку українського фондового ринку.
За обсягами ПІІ, здійсненими в українську економіку зарубіжними країнами, Польща посідала на початок 1999 р. 14 місце (46,2 млн. дол.), тоді як ще у 1992 р. – 10-е. Значення Польщі як реципієнта українських ПІІ також зменшується: на початок 1999 р. вона займала 10-у позицію, а у 1995 – 7-му; причому обсяги фінансових вкладень України у польські підприємства надзвичайно малі – 320,7 тис. дол. і не мають тенденції до зростання, швидше навпаки (у 1995 р. ПІІ з України у Польщу становили – 378,1 тис. дол. США). Мізерною залишається частка українського капіталу у загальному обсязі іноземного капіталу, вкладеного у польську економіку (менше 0,1% у 1998 р.) .
За прогнозами Україна має усі шанси перетворитися на основного інвестиційного реципієнтом у Східній Європі. Аналітичний відділ Інвестиційної компанії «Dragon Capital» прогнозує, що щорічний потік ПІІ в Україну у 2008-2011рр. складе у середньому $7,5 млрд, при тому, що обсяг ПІІ в Україну перевищив рекорд 2005р. і склав $8,5 млрд (без урахування угоди з купівлі Укрсоцбанка групою UniCredit). Основними секторами для ПІІ стануть фінансовиий, промисловість (в першу чергу, харчова і машинобудування) і сектор нерухомості. Головними факторами притоку ПІІ стануть покращення інвестиційного клімату і поновлення масштабної приватизації за участі іноземних інвесторів. Земельна реформа також повинна стати рішучим фактором, здатним привернути значну кількість інвесторів до сектору сільгоспвиробництва.. Величезний потенціал має також енергетичний сектор, реформи якого неможливі без залучення приватного капіталу.
На тепер україна відстає від більшості країн Східної Європи щодо загальних обсягів залучених ПІІ до ВВП (близько 22% вУкраїні порівняно із понад 30% у Польщі та 70% в Угорщині) та за показником ПІІ на душу населення. Який сьогодні складає близько $650 порівняно із $7000 в Угорщині та $2700 в Болгарії. Протее чинний рівень потоку ПІІ по відношенню до ВВП уже є порівнювальним із показниками більшості країн Східної Європи.
4.1 Аналіз негативних і позитивних тенденцій перебігу взаємної інвестиційної діяльності
Детальніший аналіз процесу залучення польських інвестицій в Україну дозволяє виявити цілу низку негативних тенденцій:
1. Обсяги надходження інвестицій з Польщі в українську економіку залишаються вкрай низькими і неспівставними з дійсними потребами. Польща зробила незначний внесок у подолання інвестиційної напруженості в Україні у порівнянні з найбільшими інвесторами в українську економіку – США, Нідерландами, Німеччиною, Великобританією, Росією, Республікою Корея та Кіпром, чий капітал у галузях економіки України перевищує 100 млн. дол. (для кожної країни). Для порівняння: загальна сума іноземних інвестицій, накопичених у Польщі – найбільшого реципієнта іноземного капіталу серед країн Центральної і Східної Європи – з 1990 по 1999 р. досягає 30 млрд. дол. США.
2. Галузева структура польських інвестицій не відповідає пріоритетам української економіки. Зокрема, недостатні обсяги фінансових вкладень з Польщі спрямовуються в українську промисловість (30%) та сільське господарство ( лише 0,7% ), обираючи за об’єкти інвестування галузі, що забезпечують швидкий обіг капіталу, такі як торгівля і громадське харчування (21,4%), сфера фінансового посередництва (40,3%). Інвестування, в основі якого лежить мотив максимізації поточного прибутку, а поверхнею цього явища є незначні обсяги інвестицій у проекти зі швидким оборотом капіталу, не матиме бажаного впливу на вибудовування траєкторії довгострокового зростання, яке в сучасних координатах розвитку зумовлюється якісно новим поєднанням техніки і технології, комбінацій виробничих факторів. З іншого боку, визначені державою пріоритети залучення іноземних інвестицій в базові галузі української економіки (металургія, хімічна промисловість, важке машинобудування) відповідають імперативам індустріального суспільства і не вписуються у сучасний розвиток постіндустріального суспільства.
3. Середній обсяг інвестування в конкретні проекти є надто низьким, що унеможливлює кардинальне покращення загальної економічної ситуації на мікрорівні. Ця тенденція тісно пов’язана з попередньою і свідчить як про небажання польських інвесторів вкладати великі суми в бізнес країни з дуже високим рівнем ризику, за яким Україна посідає 126-е місце в світі (Польща – 42-ге), так й існування донедавна серед мотивів інвестування в українську економіку такого чинника, як первісне накопичення капіталу (можливе завдяки використанню податкових пільг для іноземних інвесторів), який потім швидко “утікав” за кордон. Крім цього, інвестування у великих обсягах передбачає довгостроковий і здебільшого виробничий характерфінансових вкладень, що в основномудоступне великим ТНК, тоді як серед польських інвесторів в Україну переважають малі і середні фірми.
4. Недосконалою залишається форма залучення польських інвестицій. За даними МЗЕЗторгу України (колишнього), більшість інвестицій з Польщі здійснюється у вигляді нерухомого і рухомого майна, причому часто не найкращої якості, значно менша частина – у валюті. Це пояснюється тим, що ризиковість вкладення грошових активів у системи інвестиційної мотивації в середовищі значної господарської та макроекономічної нестабільності оцінюється як вища, що стримує польських інвесторів від реалізації цієї форми інвестування. Окрім того, молодий польський бізнес, який хоч і знаходиться на вищому щаблі розвитку, ніж український, ще не накопичив достатньо грошових активів для вільного оперування ними у сфері інвестування українських підприємств. Результативність залучення польських інвестицій у формі створення СП також залишає бажати кращого. Так, у 1998р. на території України діяло лише 170 українсько-польських СП, що виробляли продукцію, у той час, як ця форма ведення спільного бізнесу є одним з основних елементів інвестиційно-виробничої моделі. Низька ефективність роботи спільних підприємств значною мірою детермінована відсутністю вільних фінансових засобів в українських підприємств, слабкою позицією на місцевому ринку та низкою інших перешкод, про які йтиметься нижче.
5. Спостерігається відносно висока концентрація польських інвестицій лише в обмеженій кількості регіонів України. Очевидно, що польські інвестори при виборі регіону вкладення коштів, опираються як на показники інвестиційної привабливості регіонів, серед яких спеціалісти виділяють загальноекономічний розвиток регіонів, рівень розвитку інвестиційної інфраструктури, демографічну характеристику регіону, рівень розвитку ринкових відносин, рівень екологічних та криміногенних ризиків [], так і на критерій низьких трансакційних витрат. Так, лідером серед областей-реципієнтів інвестицій з Польщі є Львівська область, яка відноситься до регіонів України з досить високим рівнем привабливості завдяки відносно сприятливому інвестиційному клімату та наявності необхідної для розвитку ринкових відносин комерційної інфраструктури, а також є однією з прикордонних областей, які характеризуються відносно нижчими трансакційними витратами. У загальному обсязі іноземних інвестицій у Львівську область частка інвестицій з Польщі становить 18,5% (2-ге місце після Угорщини). Досить значна частка фінансових вкладень у Польщі спрямовується у Волинську область, яка хоч і оцінюється як регіон з низькою інвестиційною привабливістю, зуміла використати своє прикордонне розташування для розвитку субрегіонального співробітництва з Польщею, що стимулювало притік польських інвестицій.
Незадовільні обсяги надходжень інвестицій з Польщі у розвиток “людського капіталу” та участь польських інвесторів в інноваційних процесах та освоєнні високих технологій в Україні. Так, станом на 1.10.1999 р. у сферу інформаційно-обчислювального обслуговування з Польщі надійшло 61,9 тис.дол.США у науку і наукове обслуговування – 128,1 тис.дол., у культуру і мистецтво – 128,1 тис.дол., а в народну освіту – лише 0,07 тис.дол. причому у всіх цих сферах не спостерігається зростання польського капіталу, а у народній освіті відбулося навіть зменшення (з 0,09 тис.дол. на початок 1999р.).
Охарактеризовані негативні тенденції є результатом існування великої кількості лімітуючих чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру, які стоять на заваді розвитку інвестиційної складової українсько-польської співпраці. Детальний аналіз усіх цих чинників, враховуючи рамкові обмеження обсягів дисертаційного дослідження, є неможливим, однак необхідно виділити основні групи перепон на шляху польського інвестора в українську економіку.