Треба зазначити, що переважна більшість дотацій з фондів ЄС йде на фінансування самоврядових проектів та таких, що здійснюються на території Польщі, особливо у транскордонних територіях із ЄС (Словакія, Німеччина). Так, станом на 3 січня 2010 року було призначено таких дотацій на суму понад 100 млрд злотих. За даними Інформаційної системи РПKSISIMIK 07-13 з початку дії програм дотацій і до 3 січня 2010 року було подано 101,5 tys. Подань на повне фінансування інвестицій на суму 233,3 млрд злотих, з них за рахунок ЄС 72,8 млрд злотих, що складає 27% усіх дотацій на роки 2007-2013.[136], дуже незначна частка пов’язана із східним кордоном, незважаючи на те, що працює окрема програма розвитку східних регіонів Польщі, яка дає значний потенціал для розвитку польсько-українського співробітництва у цій сфері. Передусім, самі потенційні інвестори недостатньо використовують надані можливості, обмежуються фінансуванням участі у виставках, рекламних кампаній, обирають інвестування внутрішніх проектів.
Як уже зазначалося, дофінансування нової інвестиції можливе лише за умови, що її вартість становитиме не менш як 1 млн. євро або 500 тис. євро, якщо йдеться про вдосконалення або модернізації уже діючої інвестиції, яке несе за собою покращення стану навколишнього середовища і призведе до відкриття щонайменше 100 робочих місць на період не менший, ніж 5 років. Інші умови можуть реалізовуватися лише на теренах технічних парків і стосуватися запровадження іновацій. Система обрахунку дотації взагалі є тісно пов’язаною із кількістю новостворених робочих місць і не може преревищувати 4 тис. євро на кожне. Окрім того, обсяг дотованої інвестиції залежит від регіону, у якому вона реалізовуватиметься, варіюється від 30 до 50% на території Польщі і обраховується окремо у випадку закордонних інвестицій. Таким умовам відповідає наразі лише діяльність фірми Барлінек, про яку йшлося вище.
Проте це можна віднести до тимчасових тенденцій, які повинні змінитися за умови покращення інвестиційного клімату в Україні і з насиченням польських земель євро дотаціями. Можливість отримання таких дотацій є значним стимулом для різного масштабу польських фірм для реалізації своїх планів в Україні.
Висновки до Розділу 4
Формування відтворювальної моделі економічних відносин України з Польщею, основою якої є взаємні інвестиційні потоки, з одного боку, підвищить ефективність ринкової трансформації українськоїекономіки, структурних перетворень і оновлення товаровиробництва і структури експорту, а з другого боку, переведе українсько-польське співробітництво на якісно вищий щабель, дозволить реалізувати весь його спектр на принципах стратегічного партнерства та у довгостроковій перспективі сприятиме економічній інтеграції України у Європейський Союз на взаємовигідних партнерських засадах.
Аналіз і оцінка інвестиційних потоків у системі українсько-польських відносин і необхідність трансформації моделі ЗЕВ у відтворювальну, що передбачає розвиток двостороннього кооперування і кооперації, свідчить про необхідність активної позиції держави, урядових структур щодо стимулювання іноземних інвестицій. ЯкпершийважливийетапінтеграціїекономікиУкраїнивєвропейськуекономічнусистемуукраїнськийУрядрозглядаєствореннязонивільноїторгівлізкраїнамиЄС.
Як бачимо, інвестиційна співпраця є надзвичайно перспективним напрямком розвитку польсько-українських економічних відносин.
Для Польщі партнерські країни, Україна передусім, є пріоритетним напрямком фінансування з Фонду закордонної допомоги та інших джерел. Позитивний досвід найуспішніших польських інвесторів в Україні свідчить про перспективність даного виду співпраці особливо з огляду на участь Польщі та України у ЄВРО 2012.
ВИСНОВКИ
Отже, під інвестиціями розуміють всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиційна політика представляє собою частину загальної і фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для І забезпечення основних напрямків його розвитку. Інвестиційна політика підприємства передбачає формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку. Інвестиційна політика держави здійснюється через механізм державного регулювання.
В економіці України у цьому відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої економічної кризи, втрачає надійні джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил. Концентрація фінансового капіталу у сферах нових структур, тіньового обігу та банківської системи, які не прагнуть до виробничого інвестування, по суті, гальмує відтворювальні процеси, економічну стабілізацію і зростання.
Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ще не створено належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення інвестицій є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.
Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Залученню інвестицій перешкоджають нерозвинутість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією.
Тому для стимулювання залучення інвестицій та усунення негативних тенденцій в економіці України доцільно здійснити ряд заходів, спираючись на принципи: · стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування; · диференційованого підходу до податкових та інших пільг для іноземних інвесторів – з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетів у розвитку економіки України; · надійності, доступності та оперативності організаційного та інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій. Головне тут: створення привабливого інвестиційного клімату; створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості.
Аналіз стану основних секторів української і польської економіки дозволяє констатувати домінування в Україні детенсивного типу виробничої системи з ознаками екстенсивності, а в Польщі – інтенсивного типу, що, поряд з неадекватністю галузевої структури та інституційною несумісністю економік країн-партнерів значною мірою детермінує існування неефективної моделі українсько-польських економічних відносин. Несумісність ВЕС, а також панування протягом тривалого періоду постачально-збутової зовнішньоекономічної моделі у системі співробітництва України і Польщі (в рамках РЕВ), спричинила домінування в українсько-польських відносинах найпростіших форм співробітництва, а саме зовнішньої торгівлі.
У системі українсько-польських економічних контактів починають з’являтися ознаки інвестиційно-виробничого співробітництва. Негативний інвестиційний клімат в Україні та нераціональне використання інструментів стимулювання інвестиційних потоків детермінують невисокі обсяги надходження польських інвестицій в українську економіку, неефективну галузеву структуру вкладень, недосконалість форм залучення польського капіталу, низький середній розмір інвестування в конкретні проекти, нерівномірність надходження інвестицій по регіонах, незадовільну участь польських інвесторів в інноваційних процесах.
На основі орієнтирів (цілей) використання інвестиційних ресурсів на внутрішньому, міждержавному (двосторонньому), геоекономічному рівні активності суб’єктів ЗЕД визначено пріоритетні і “небажані” сфери залучення польського капіталу в економіку України. До пріоритетних відносимо інвестиції, які максимально сприятимуть налагодженню технічного і технологічного обміну, залученню ноу-хау й управлінського досвіду, розвитку виробничого кооперування і кооперації та забезпечать підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зарубіжних ринках; інвестиції в “інтелектуальний капітал”; інвестиції у розвиток фінансово-банківської, страхової, транспортної, прикордонної інфраструктури, що сприятимуть згладженню інституційних диспропорцій. “Небажаними” інвестиціями вважаємо вкладення, що викликають негативні екстерналії; інвестиції у безперспективні галузі; інвестиції, які створюють небезпеки виникнення монополістичного ринку.
Можна визначити такі механізми трансформації існуючої моделі економічного співробітництва України і Польщі: міжнародне кооперування і кооперація, розвиток яких зміцнюватиме економічні зв’язки по кожній ланці відтворювального процесу; застосування інструментів стимулювання процесів інвестування, що забезпечить ефективне циркулювання двосторонніх українсько-польських інвестиційних потоків, створення адекватного організаційно-інвестиційного каркасу ЗЕВ; транскордонне співробітництво українських і польських регіонів, яке сприятиме використанню геоекономічного потенціалу України і попередить негативні наслідки розширення ЄС до східних кордонів Польщі; участь України і Польщі у спільних субрегіональних структурах, яка створює інституційний каркас транскордонної економічної співпраці і забезпечить успішну інтраекцію України у геополітичний простір ЦСЄ, зокрема у Балто-Чорноморську вісь єврорегіонального співробітництва.