Відбулися з'їзди греків у Баку, Катеринодарг . Внаслідок рішень "З'їзду представників грецького народу м. Маріюполя й Маріюпільського повіту" (відбувався в грудні 1917 р.) була створена Є «Мариошльська спілка еллінського народу».
Тієї ж революційної доби, яка продемонструвала розвиток національної самосвідомості греків в Україні і Росії, 1918 р. був створений Комітет грецьких громад Криму в Сімферополі.
1.3 Зміни в житті грецької спільноти на початку правління більшовицької влади
грецька спільнота крим національна меншина
16 листопада 1920 р. Червона армія повністю зайняла Крим. Почалося правління Кримського Революційного Комітету (Кримревкому). У квітні 1921 р. при обласному комітеті була створена Колегія національних меншин, при якій існували національні секції. Була створена і грецька секція, яка об`єднавши усіх греків по містах та районах, вела облік грецької людності, підготовчу роботу по виборах до рад. скликала мітинги та конференції. 10 листопада 1921р. на 1-му Всекримському установчому з'їзді була затверджена Конституція Кримської соціалістичної радянської республіки, яка згідно із декретом Всеросійського ЦВК і Ради народних комісарів РРФСР про створення автономної радянської республіки в Криму від 18.10.1921 р., проголосила "вільний", рівний та тісний союз національних груп працюючого населення Криму".
Однак при всій демократичності, яка була продемонстрована в ті часи більшовицькою владою в національному питанні, слід зазначити, що за віднайденими кримськими дослідниками архівними джерелами, під час голоду 1921 - 1923 рр. "у якості однієї з мір по боротьбі з голодом проводилася евакуація із Криму так званого "'прийшлого'" населення, в тому числі біженців з Турецької Вірменії, іноземних підданих і т. п., передбачалося до травня 1922 р. вивезти до 10 тис. греків"*.У резолюціях XII з'їзду РКП(б) 1923 р. проголошувалася політика «коренізації» тобто забезпечення розвитку національних угруповань, національних мов, їхнього широкого використання в діловодстві радянських закладів, засобах масової інформації, просвітницьких закладах. На керівні пости висувалися особи, які володіли національною мовою. У Криму головним напрямком цієї політики була "татаризація".
Однак, паралельно політика "коренізації" проводилася і щодо інших етнічних угруповань регіону" .
За свідченнями Всесоюзного перепису 1926 р. в Радянському Союзі мешкало близько 200 тис. греків, при цьому у окремих регіонах їхня чисельність складала:
Таблиця №1
| Регіони СРСР | Чисельність грецького населення (в особах) |
| Україна | 104.666 |
| Грузинська АРСР | 37.245 |
| Кримська АРСР | 16.036 |
Дослідник О. Кесмеджи вказує, що у 1921 р. у Криму мешкало 23.868 греків, які складали 3.3 % від загального населення республіки. 65% греків були мешканцями міст" .
Хоча, грецька людність Криму не проявляла політичної активності, вже у 1922- 1925 рр. стати проводитися конференції представників національних меншин, створюватися клуби, бібліотеки. Значну діяльність серед грецького населення Криму проводила севастопольська грецька секція.
Також, за свідченнями перепису, грецьке населенняпереважало в десяти сільських населених пунктах Криму:
За даними деяких дослідників вже у 1921 р. в Криму мешкало 23.868 греків.*
Таблиця №2
| № | Сільский населений пункт | Сучасна назва | Чисельність грецького населення (в особах) |
| 1 | Аутка | пмт Чехово у складі м.Ялти | 648 |
| 2 | Корачоль | С. Чорнопілля Білогірського р-ну. | 397 |
| 3 | Найман | С.Абрікосово Кіровського р-ну. | 326 |
| 4 | Аппак-Джанкой | С. Василькове Кіровського р-ну. | 325 |
| 5 | Джантора | С.Львово Ленвнського р-ну. | 229 |
| 6 | Бахчі-Єлі | С. Багате Білогірського р-ну. | 227 |
| 7 | Шумхай | С.Заречне Семферопольського р-ну. | 224 |
| 8 | Камара | С.Обороне Севастопольського р-ну. | 208 |
| 9 | Карань | С.Флотьське Севастопольського р-ну. | 208 |
| Скеля | С.Родніковське Севастопольського р-ну. | 208 |
Соціалістичне будівництво, яке проводилося комуністичним урядом у Кримській РСР, призвело до якісних змін у системі життя греків Криму. Організовувалися грецькі колгоспи з грецькими національними сільрадами. Діячі грецького національного руху на Маріупольщині, де також були зорганізовані "національно-грецькі адміністративно-територіальні одиниці"- сільради й райони "з переведенням усієї їх роботи рідною мовою", зазначали, що їх поява є "найконкретніше й найдоцільніше наближення державного апарату радвлади до широких трудящих мас. Як вважалося можливим забезпечиш "спілку" середняка із сільською біднотою, і вирішити проблему розвитку грецької культури й мови. У Криму по місцях компактного мешкання також були утворені національні сільради: в Севастопольському, Феодосійському, Карасубазарському р-нах.
1.4 Культурно – освітні зміни в житті грецької
спільноти Криму 20 – 30 рр.
Складовою радянського будівництва у 20-х рр. XX ст. стала реорганізація парафіяльних шкіл грецьких громад, успішній діяльності яких, на думку тогочасних радянських культурних діячів, заважали "релігійно-побутові забобони... побутова відсталість серед греків, яка глибоко вкоренилася в силу національного гніту при царизмі... із зміною політичного режиму школи (Н. О. Терентьєва зазначає, що грецька інтелігенція та селянство зовсім інакше розуміла ідею ''автономізації"" (створення національних сільрад та районів): як повернення пільг, наданих грекам Маріуполя ще наприкінці XVІII ст.. або земель греків, які були віддані українським та російським селянам в період воєнного комунізму та під час розкуркулення) входили в зону ідеологічного впливу радянської політики. Наказом від 27 листопада 1920 р. були передбачені заходи про перебудову роботи шкіл. Діячі того часу керувалися принципом "релігія - це приватна справа віруючих і не може бути нав'язана школі , Передача "республіці всіх навчальних закладів Криму, в тому числі державних, приватних, громадських і національних" була одним із перших заходів радянської влади в Криму''.
У рамках політики "коренізації" в Криму та згідно з Республіканською Програмою ліквідації неграмотності були відкриті національні дошкільні заклади (в середині 1922 р. існувало 65 таких закладів, 16 були німецькими, єврейськими та грецькими)", 10 грецьких шкіл 1 ступеню із семирічним циклом навчання, а в Керчі була відкрита середня школа. Більшість їх була заснована під час націоналізації парафіяльних навчальних закладів греків Криму. Так. грецька гімназія в Сімферополі була перетворена на "21-у Радянську школу", яка розмістилася в націоналізованих церковних будинках.
У 1925- 1926 рр. в Криму, за підрахунками О. Кесмсджи, працювало 25 грецьких шкіл, в яких російська мова вводилася з другого року навчання'.
Координації діяльності шкіл сприяли численні педагогічні наради, які проходили у другій половині 20-х рр. XX ст. в СРСР. За даними Господарсико Н М. на 1 вересня 1925 р. функціонували 28 грецьких шкіл Найважливішими серед них були: "Всесоюзна нарада з питань освіти й культурного будівництва серед греків СРСР" (10- ІЗ травня 1926 р., Ростов), нарада вчителів Північнокавказькогокраю (27 лютого 1928 р., Ростов), міжокружна конференція грецьких учителів УССР (14 серпня 1928 р., Маріуполь). Грецькі питання розглядала 1 Всекримська конференція національних меншин (червень 1928 р.). 26 грудня 1929 р. у Криму відбулася міжвідомча нарада при Кримському Центральному Виконавчому Комітеті "По питанню зв'язку роботи НКП УРСР і Криму по культурному обслуговуванню грецько-гагарського і грецько-еллінського населення УРСР".
На всіх нарадах зазначалося, що культурні процеси серед греків проходять уповільнено. Пасивність греків на Україні призвела до елліпізації '"з гори", ліквідації історичної орфографії та введенні "димотикі", яка не могла задовольняти греків-еллінів, що сприяло відчуженню грецького населення від участі в культурних та освітніх процесах, ще раз продемонструвавши '"бажання союзного керівництва навіть у мовних питаннях стати «впереди планети всей» мало розібравшись з культурними особливостями грецьких громад своєї країни і народу Греції.
Схожа ситуація склалася в Криму та на Кавказі, де вона була ще більш ускладнена наявністю різних понтійських діалектів окремих груп грецької людності. Окрім загальних труднощів у діяльності освітніх закладів, педагогічні наради зазначали труднощі, які "специфічно притаманні грецькій школі. Наприклад: абсолютна відсутність літератури грецькою мовою, хоча б методичної, мовна відсутність підручників, непридатність старих грецьких підручників для радянської школи. Радянська школа, звичайно, не могла користуватися тими підручниками, які з точки зору ідеологічної нам зовсім не підходили і потім з точки зору тієї реформи орфографії...
Всесоюзним грецьким культурним центром, в якому видавалася грецька література і виходила грецька газета "Kouvioris", яка розповсюджувалася насампередсеред греків Кавказу і Криму, залишався Ростов ".