Рис. 2.5. Структура кредитів за видами економічної діяльності ВАТ "Ощадбанк" за 2006 рік.
На наступному етапі нашого дослідження буде проведено аналіз ліквідності. Для того, щоб визначити ліквідність інвестицій необхідно суму інвестицій поділити на зобов’язання банку.
Загальна сума інвестицій ВАТ "Ощадбанк" включає інвестиції в цінні папери, інвестиції в дочірні та асоційовані компанії та кредити в інвестиційну діяльність.
Динаміку коефіцієнта ліквідності за 2005-2006 роки можна прослідкувати на основі даних табл. 2.4.
Таблиця 2.4Аналіз динаміки ліквідності інвестиційних операцій ВАТ "Ощадбанк" за 2005-2006 роки
| Показник | За 2005 рік | За 2006 рік | Відхилення, (+,-) |
| Коефіцієнт ліквідності інвестицій | 0,446 | 0,246 | -0,2 |
Коефіцієнт ліквідності інвестицій показує, яку частину зобов’язань може покрити банк за рахунок інвестиційних інструментів. З рис. 2.4 видно, що величина такого коефіцієнта протягом 2005-2006 років зменшилась на 0,2, це в більшій мірі пов’язано зі зменшенням в активах банку цінних паперів, які емітовані та рефінансуються НБУ.
Отже, з вище проведеного аналізу можна зробити висновок, що ВАТ "Ощадбанк" здійснює інвестиційні операції шляхом як довгострокового кредитування, так і вкладень в цінні папери. При чому, на відміну від більшості комерційних банків, у досліджуваній фінансовій установі суми коштів інвестованих в цінні папери перевищують кредити під інвестиції. Однак, такі цінні папери є державними борговими зобов’язаннями (облігації внутрішніх державних позик, середньострокові державні облігації, частково – єврооблігації). Щодо вкладень в цінні папери корпоративного незалежного бізнесу, то ними банк не зацікавлений. Причиною цього є низька ліквідність, низька дохідність та низька стабільність їх ринкової вартості.
Загалом в галузі інвестиційної діяльності комерційні банки України діють за аналогічними принципами: інвестиційні операції реалізовують тільки шляхом надання довгострокових кредитів та характеризуються низькою активністю на ринку цінних паперів. Слід зазначити, що комерційні банки України з кожним роком збільшують кількість інвестиційних операцій, однак даний сектор має ще досить високий нерозкритий потенціал.
Для того, щоб підвищити активність фінансових установ в сфері інвестування необхідно в першу чергу забезпечити політичну стабільність в державі та створити необхідну нормативну базу, яка б полегшила діяльність на ринку України іноземних інвесторів, оскільки чим більше капіталів з-за кордону вливається в вітчизняні активи, тим краще проявляють свою зацікавленість ними банки.
На сьогоднішній день банківське інвестування в Україні знаходиться на етапі розвитку, який досить швидко прогресує. Зацікавленість комерційних банків розміщенням капіталу на внутрішньому ринку зростає в міру приходу в Україну іноземних інвесторів.
Для забезпечення високої ефективності та стабільності на ринку інвестиційних операцій необхідно подолати в першу чергу ряд проблем, знизити ризиковість такої діяльності та створити сприятливі умови шляхом вдосконалення нормативної бази, та створення механізму управління інвестиційною діяльністю. Щодо проблем даної сфери діяльності комерційних банків, то як уже зазначалося в попередніх розділах ними є: низька ліквідність акцій український підприємств; низька дохідність; політична нестабільність в країні; обмеження доступу до інформації про фінансово-господарську діяльність підприємств. Основною причиною на ринку довгострокового кредитування є відсутність пасивів відповідної строковості. Нині в Україні стандартними строками для депозитів є 1, 3, 6, 9 і 12 місяців. Стає очевидним, що за можливості залучення пасивів на 1 рік і менше, видача кредитів у значних обсягах, на 10 років і більше, має підвищені ризики, оскільки не гарантує повернення залучених депозитів у зазначені терміни (виникає ризик ліквідності).
Отже, ефективне управління інвестиційною діяльністю банків здійснюється на основі певних принципів. Вони – це сукупність правил, положень і норм, спрямованих на створення сприятливих умов та активізацією інвестиційної діяльності різних суб’єктів господарювання і підвищення ефективності інвестиційної діяльності кожного суб’єкта зокрема.
На підставі проведеного дослідження вважаємо за доцільне виокремити принципи державного регулювання інвестиційної діяльності та принципи управління інвестиційною діяльністю комерційного банку.
Державне регулювання інвестиційної діяльності на макрорівні здійснюється на основі таких критеріїв:
- ефективність – усунення негативних сторін ринкової економіки, монополії, недобросовісної конкуренції, стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки;
- справедливість – забезпечення умов для здійснення інвестиційної діяльності й однакових вимог для всіх суб’єктів у банківській сфері;
- стабільність – забезпечення незмінності податків, зборів, величини і порядку формування резервів, ставок протягом бюджетного року;
- системність – формування комплексного підходу до розв’язання економічних, у тому числі інвестиційних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних проблем;
- адекватність – досягнення розумного мінімального втручання державних органів в інвестиційні процеси (держава повинна виконувати ті економічні функції, які не можуть ефективно виконувати суб’єкти господарювання).
Першоосновою у побудові системи управління інвестиційною діяльністю банку (СУІДБ) є формування принципів цього управління. Вони повинні забезпечувати фінансову стабільність банку в процесі реалізації інвестиційних рішень. Серед принципів управління виділимо критерії, які стосуються інвестиційної діяльності банку:
- цілеспрямованість (полягає у визначенні цілей банківського інвестиційного менеджменту залежно від видів та об’єктів інвестування);
- послідовність (передбачає певну послідовність у проведенні інвестиційної діяльності, а саме: збір і систематизацію інвестиційної інформації, планування, аналіз, контроль і регулювання інвестиційної діяльності, стимулювання інвестиційної активності з метою збільшення прибутку і мінімізації ризиків);
- узгодженість інвестиційних цілей, результатів інвестиційної діяльності та способів їх досягнення (забезпечує принцип узгодженості; рішення, що приймаються в сфері інвестицій, мають бути взаємозалежними і не суперечливими);
- єдність інвестиційної і фінансової стратегій, стратегії банку в цілому (всі управлінські рішення у сфері інвестицій повинні бути спрямовані на досягнення стратегічних цілей банку);
- динамічність (передбачає вчасну і чітку реакцію менеджерів на зміну параметрів інвестиційної діяльності у внутрішньому і зовнішньому середовищах банку);
- збереження і розвиток конкурентних переваг (дає змогу виявляти слабкі і сильні сторони діяльності банку, створювати нові продукти, які можуть успішно конкурувати у певному сегменті ринку);
- єдність теорії і практики (полягає в тому, що методи, форми і засоби управління інвестиціями мають бути науково обґрунтованими, рішення – логічними і вирішувати конкретні практичні завдання);
- розподіл управлінських функцій (передбачає закріплення за кожним працівником банку певних управлінських функцій, за виконання яких кожен несе персональну відповідальність;
- поєднання матеріальних і моральних стимулів (полягає у розробленні системи матеріального заохочення, завдяки якій кожен працівник мав би напевне знати, за що він отримує зарплату, матеріальне чи моральне заохочення);
- безперервність і надійність (означає створення таких умов, щоб інвестиційна діяльність банку здійснювалася безперервно, з мінімальними ризиками, гарантувала безпечне функціонування банку в теперішньому і майбутньому часі).
Менеджери банку в процесі визначення і реалізації поставлених інвестиційних цілей здійснюють багато послідовних, взаємопов’язаних дій – управлінських функцій. Більшість науковців, які досліджують специфіку банківського менеджменту (АЛ.Пересада, Л.О.Примостка, Т.В.Майорова, О.А.Кириченко), дотримуються класичної теорії управління, яка виокремлює шість управлінських функцій: планування, аналіз, організація, контроль, регулювання і мотивація, однак розглядають їх у скороченому або розгорнутому вигляді. Український дослідник у галузі менеджменту виділяє п’ять функцій управління, групуючи їх так: прогнозування і планування, організація роботи, координація і регулювання, активізація і стимулювання прані, облік, контроль і аналіз роботи. [11, 23]
Банківська інвестиційна діяльність, яка є складовою частиною фінансового і банківського менеджменту, має свої особливості, і тому окремі дослідники розглядають чотири взаємопов’язані функції: фінансове планування, аналіз, регулювання і контроль. Детальний аналіз управлінських функцій у розрізі інвестиційної діяльності комерційного банку зробили А.А.Пересада і Т.В.Майорова
Ми пропонуємо в системі управління інвестиційною діяльністю банку виділяти загальні і спеціальні управлінські функції.
Загальні функції управління здійснюються в системі управління незалежно від умов і видів інвестиційної діяльності банку. До них належать: стратегічний маркетинг, планування, аналіз, контроль, регулювання і стимулювання інвестиційної діяльності. Спеціальні – це управлінські функції за різними напрямами інвестиційної діяльності банку, а саме: управління реальними інвестиціями, фінансовими інвестиціями, управління ризиками.
Початковою і визначальною функцією банківського інвестиційного менеджменту, від якої залежить якість подальших управлінських функцій, є банківський маркетинг. Загострення конкуренції на ринку банківських послуг, поступове його насичення, поява нових банківських продуктів потребують від суб’єктів господарювання ефективного маркетингового управління. Банківський маркетинг – вид людської діяльності, який спрямований на вивчення потреб клієнтів банку з метою їх задоволення. [6, 1]