Дійсність зображувався як об'єкт психологічного й філософського осмислення людського існування.
Типологічною рисою американського реалізму з'явилася вірогідність.
Відштовхуючись від традицій пізньої романтичної літератури й літератури перехідного періоду, письменники-реалісти прагнули зображувати тільки правду, без прикрас і умовчань. Іншою типологічною особливістю з'явилася соціальна спрямованість, підкреслено соціальний характер романів і оповідань. Ще одна типологічна особливість американської літератури XX ст. - властива їй публіцистичність. Письменники у своїх добутках різко й чітко розмежовують свої симпатії й антипатії.
1.2 Творчість Теодора Драйвера
Драйзер (Dreiser) Теодор (27.8.1871, Терре-Хот, штат Індіана, - 28.12.1945, Голливуд), американський письменник і суспільний діяч. Син дрібного підприємця, що розорився, - іммігранта з Німеччини.
З юного віку перемінив безліч професій. В 1889-90 учився в університеті в м. Блумингтон. Літературну діяльність Д. почав в 1892 як репортер газети «Чикаго дейли ньюс» (Chicago Daily News). В 1897 у журналах з'явилися його перші оповідання й нариси.
На відміну від батька, німецького емігранта Іоганна Пауля Драйзера, так ніколи й не навчився говорити англійською мовою, Теодор виріс американцем. У ті часи кращими свідками права на американське громадянство були доктор і сповитуха. І, що цікаво, ніяких слідів германського походження у своїй творчості Драйзер не залишив, якщо не вважати роману «Джені Герхардт», у якому всі персонажі етнічни.
Народився 27 серпня 1871 у Терре-Хоті (шт. Індіана); був дванадцятою дитиною в сім'ї. Через бідність, строгого релігійного виховання й мрійливого щиросердечного складу Драйзер був непристосований до боротьби за існування, і його досвід - з 1886 по 1891 поденщина в Чикаго, рік навчання в Індіанському університеті (1889-1890), з 1892 по 1895 робота в газетах Чикаго, Сент-Луїса, Пітсбурга й Нью-Йорка - обернувся гірким розчаруванням.
Після знайомства з роботами Г.Спенсера розчарування вилилося у філософію, відповідно до якої люди – усього лише безпомічні жертви природних сил, а відкривши для себе ще й О.Бальзака, він зрозумів, як виразити свої філософські погляди в художній формі. Працював у журналах з 1895 по 1890, написав роман Сестра Керри (Sister Carrie, 1900)
Після 1915 Драйзер писав оповідання, філософські есе, автобіографію, і всі ці добутки пронизує думка про гнітючий вплив громадських порядків на звичайну людину. Цій темі присвячений його самий популярний роман Американська трагедія (An American Tragedy, 1925).
Натураліст по творчому методі, мораліст і мислитель-резонер по складу натури, він створював величезні полотна американського життя з неймовірною кількістю персонажів; дія всіх його романів витягнуто в нитку, позбавлено яких-небудь просторово-тимчасових перебоїв - день за вдень, година за годиною, від народження до смерті. Змушуючи персонажів робити вчинки, Драйзер давав їм найдокладніші психологічні мотивування: «Клайд зробив це, тому що...» - далі випливають дві сторінки пояснень, чому саме.
Фінансово-економічна «Трилогія бажання» («Фінансист», «Титан», «Стоїк») і любовно-детективна епопея «Американська трагедія» - книги, що принесли Драйзеру заслужену славу й визнання. Вони просто цікаві й захоплюючі. Френк Каупервуд, нестримний чиказький ділок 1890-х рр. - типовий «новий американський», якого під ім'ям «нового російського» безуспішно намагаються описати наші прозаїки; різниця в тім, що в часи Каупервуда не було ще автомобілів і стільникового зв'язка. А Клайд Грифітс - одне із кращих втілень американця в блиску його чеснот і пороків: «Як пересічний парубок з типово американським поглядом на життя, воно вважав, що проста фізична праця нижче його достоїнства».
Драйзер не мав ті достоїнства, які йому приписували в нас, але й не мав тих пороків, у яких його обвинувачували співвітчизники. Він був каторжанином літератури, людиною, що таємно вірувала у свого Бога, моралістом і оптимістом. Інакше він не назвав би свою останню книгу публіцистики досить патріотично - «Америку варто рятувати».
У листопаді 1927 Д. за запрошенням Радянського уряду відвідав СРСР. Свої враження він виклав у книзі «Драйзер дивиться на Росію» (1928). За матеріалами поїздки в СРСР Д. написав, що ввійшла в збірник «Галерея жінок» повість «Эрнита», де вперше в американській літературі створений образ позитивного героя-комуніста.
Подібна філософія пронизує два останніх романи Драйзера – Оплот (The Bulwark, опубл. 1946) і Стоїк (The Stoic, опубл. 1947), що завершує трилогію про Йеркисе.
Ранні роки
Батьки Драйзера – Джон Драйзер і Сара Шёнёб були співвласниками шерстопрядильни. Після пожежі, що уничтожили запаси вовни, батько працював на виробництві, де його важко покалічило. Незабаром загинули троє старших синів. Сім'я довго переїжджала й, зрештою, улаштувалася в провінційному місті Терре-Терре-Хоту штаті Індіана. Теодор Драйзер, дев'ята дитина в сім'ї, народився 27 серпня 1871 року. В 1887 році закінчив школу. В 1889 році надійшов в університет штату Індіана. Через рік припинив навчання через те, що не зміг оплачувати навчання. Після працював клерком, возієм фургона пральні.
Журналістика
Драйзер вирішує стати репортером. В 1892—1894 роках був репортером у газетах Питтсбурга, Толедо, Чикаго і Сент-Луиса. В 1894 році переїжджає в Нью-Йорк. Його брат Поль Дрессер організує музичний журнал «Эври манс», і Драйзер починає працювати редактором. В 1897 року залишає журнал. Писав за замовленням «Метрополітен», «Харперс», «Космополитен».
Одна з перших опублікованих Драйзером літературних робіт — нарис «Артистичний квартал Нью-Йорка: літературно-артистичний притулок у Броксвилле» (журнал «Метрополітен», листопад 1897). До появи свого першого роману в 1900 року Драйзер опублікував 42 статті й ряд поэм. Драйзер указав в інтерв'ю для довідника «Хто є хто в Америці» (1899),що їм були написані дві книги: «Дослідження про знаменитих сучасників» — нариси про Вильгельме II, Барнуме і т.д. - і «Поеми».
Література
Романи
Звичайно бібліографія робіт Драйзера починається з його роману «Сестра Керри»(1900).Цим добутком Драйзер продовжував реалистические традиции письменників Америки кінця XIX століття (Ф. Норрис,С. Крейн),але вже в умовах занепаду цього руху. Роман був зустрінутий критикою й суспільством украй вороже, як «аморальне» добуток. Без забобонів і звичайного в той час пуританизма Драйзер дав реалістичний образ дівчини, що виступає проти загальноприйнятих моральних поглядів. Тільки в 1911 году Драйзер опублікував свій другий роман - «Дженни Герхардт» , у якому розвиває мотиви «Сестри Керри». Американська преса обійшла вихід роману мовчанням.
Романом «Финансист»(1912)Драйзер почав свою монументальну «Трилогию желания».У її основу покладена історія життя мільйонера Ч. Иеркса. Герой «Трилогії» (другий тім — «Титан»,1914;до третього того — «Стоик»—Драйзер приступився в січні 1929 року) — Фрэнк Каупервуд; Драйзер показує, як буржуазне й комерційне середовище, що оточувало Каупервуда, уже з дитинства формують у ньому психологію ділка й набувача, для якого всі засоби гарні, якщо вони допомагають досягти влади й багатства. Почавши із дрібних спекуляцій, Каупервуд поступово здобуває стан, підкуповує чиновників і муніципалітет, незаконно здобуває міські концессии у Филадельфии, але у фіналі зазнає поразки, попадає у в'язницю й потім змушений залишити Філадельфію. У романі «Титан» Драйзер розгортає життя Каупервуда в Чикаго, де на розширеній базі повторюється цикл його діяльності у Філадельфії.
«Трилогія бажання» - значительнейшее добуток американської і європейської літератури XX століття. З винятковою образотворчою силою обрисовує Драйзер побут і вдачі фінансового середовища, хижацький підхід до суспільства й політичну безпринципність.
Нападки консервативної критики особливо підсилилися після публікації в 1916 року роману «Гений»,який Драйзер уважає своїм кращим добутком. На настійну вимогу «Суспільства знищення пороку» суд заборонив поширення роману, і лише пізніше ця заборона була знята. Тема роману - мертвуща влада грошей і чуттєвості над мистецтвом. Герой роману, художник Витла, ціль існування зводиться тільки до мистецтва й до жінок. Це спустошує його творчість, вона стає процвітаючим ділком, втрачає свої художні здатності; нарешті він сам починає усвідомлювати, що буржуазне суспільство знищило його як художника.
У своєму романі «Американська трагедія»(1925)Драйзер виводить середнього американського юнака Грифитса, малоосвіченого, легковажного, слабовільного. Сутність трагедії Грифитса, що кінчає своє життя на електричному стільці, — його соціальна непристосованість до навколишньої дійсності, що сполучається із прагненням висунутися, зайняти надзвичайний стан, увійти в буржуазні кола. Грифитс — жертва американського псевдодемократизма. Як і у всіх своїх романах, Драйзер в «Американській трагедії» дає широку картину вдач і побуту зображуваної їм середовища. Роман уважається одним із самих успішних добутків письменника. Відразу після виходу він одержав гарні відкликання критики. В 1930 году кіностудія Paramaunt Pictures замовляє сценарій радянському режисерові Сергею Эйзенштейну. Однак через місяць контракт виявляється розірваним — сценарій не влаштовує студію. Крім того, організація Hollywood Technical Director's Institute починає критикові режисера зі СРСР. В 1931 году Драйзер подав у суд на студію. За словами письменника, у фільмі режисера Йозефа фон Штернберга був перекручений зміст його книги.
Драйзер — художник-художник-натуралист.Він будує свої добутки на колосальному матеріалі спостережень і досвіду. Його мистецтво — це мистецтво точного до скрупульозності зображення, мистецтво фактів і речей. Драйзер передає побут у всіх його навіть дрібних подробицях, він уводить документи, іноді майже цілком узяті з дійсності (листа Грейс Браун в «Американській трагедії» приводяться майже цілком), цитує пресу, докладно пояснює біржові спекуляції своїх героїв, уважно простежує розвиток їхніх ділових підприємств і т.д. Американські критики неодноразово обвинувачували Драйзер у відсутності стилю, не розуміючи особою природи його натуралістичного стилю.