Трестирование, що охопило всілякі підприємства, від заводів до банків, прийняло гігантські масштаби; трести надсилають у контрольовані ними підприємства свій адміністративний і службовий персонал; а місцевий житель, що раніше міг все-таки сподіватися, відкривши власну маленьку справу, зібрати собі що-небудь на старість, виявляється тепер у повній залежності від корпорацій, яким немає ніякої справи до його майбутнього. Та і його сьогодення забезпечене не краще: його в будь-яку мінуту можуть звільнити - і чим далі, тим ця погроза стає неотвратимее. Кожне зайве сиве волосся, щороку його життя, проведений на службі компанії, наближає фатальну розв'язку. І на допомогу держави йому нема чого розраховувати: допомога одержує тільки експлуатуюча його компанія. Коротше кажучи, ні великі трести, ні потужні фінансові об'єднання, ні сам уряд, що так любовно їх пестує, не мають ніяких зобов'язань перед окремою людиною. Його віддають у руки демона вбогості.
До початку світової війни з 117 мільйонів населення Сполучених Штатів 14 мільйонів становили обличчя, що народилися за межами США, а 21 мільйон - народжені в Америці, але від батьків-іммігрантів. Війна порушила їх благополучне (або, принаймні, заповнене мирною працею) існування; на їхній долі важко відбився той факт, що німці почали винищувати бельгійців, росіяни, французи й англійці - битися з німцями, австрійці, італійці й балканські народи - знищувати один одного й т.д. Але дозвольте: адже в Америці стільки говорилося про те, що потрібно американізувати іммігрантів шляхом надання їм рівних можливостей з корінним населенням, рівних прав і воль; про те, що Америка - це гігантський плавильний казан, у якому всі національності сплавляються в єдиний американський народ.
А війна всьому цьому поклала кінець. Плавильний казан? Дурна, сентиментальна вигадка, про яку давно настав час забути! Воля? Ніяких воль - крім тих, що вашій новій батьківщині буде благоугодно вам дати! Закони воєнного часу, спрямовані проти волі слова, придушують суспільну думку. Подальшої імміграції лагодяться такі перешкоди, що чоловік не може викликати свою дружину з дітьми в Америку. Так лопнула вся наша хвалена американізація. Погоня за наживою й черстве діляцтво відповідно до морального шаблона, виготовленому Уолл-Стритом, - от що виставляється зараз як ідеал, а банки й корпорації піклуються про його здійснення. Наша новітня американська філософія - яка, до речі сказати, є не що інше, як ідейне відбиття цього новоявленого панування банків і трестів, - займається головним чином тим, що вихваляє й проповідує підприємництво в грандіозних масштабах. Побільше грошей і поменше волі, побільше деспотизму й поменше утворення для народу!
На прикінці роботи можна зробити такі виводи:
Драйзер створив у своїй творчості різні художні моделі особистості, які поєднують такі особистісні характеристики, як егоцентризм і індивідуалізм, що в певнім відношенні є породженням «філософії успіху», досить популярної в американському суспільстві к. XIX - н. XX вв.
Особистість у добутку Драйзера змушена вести боротьбу за можливість реалізувати свої бажання, але, здійснивши їх, особистість або трагічно гине, або втрачає духовність. У дослідженні питання егоїстичних бажань особистості письменник багато в чому додержувався ідей А.Шопенгауэра. Драйзер «препарує» особистість генія й фінансиста, пояснюючи аморальні вчинки виняткової особистості потребами творчої натури, більше підданої впливу бажань і страстей.
У створенні художньої моделі особистості, схильної до суїциду, Драйзер також опирається на ідеї Шопенгауэра, погоджуючись із мислителем у тім, що особистість найчастіше зважується на самогубство тому, що не може відмовитися від бажань і страстей, які саме й руйнують особистість.
Письменник досліджує самогубство як соціальне явище, у руслі сучасної соціології вважаючи суїцид не стільки «приватною справою», скільки «хворобою цивілізації», багато в чому обвинувачуючи суспільство в розквіті суїциду. Він досліджує психологічний тип особистості, здатної до самогубства. Теодор Драйзер зображує трохи «типів» суицидальных особистостей; а саме: особистостей, що зробили «мотивований суїцид», викликаний станом тривалої психічної депресії; особистостей, здатних на суїцид-шантаж; особистостей, що зважилися на суїцид, обумовлений почуттям провини перед близькими людьми або суспільством. Спеціальна увага письменник приділяє дослідженню суицидального пориву «психічно розбалансованої» особистості.
1. Theodore Dreiser. An American Tragedy (1925).
2. Theodore Dreiser. An American Tragedy Баку, "Олимп", 1995 (переводчик не указан).
3. Theodore Dreiser. An American Tragedy OCR & spellcheck by HarryFan, 20 March 2001
4. Гумерова О.Ф. «Американская трагедия» Драйзера как полемика с Ф.М.Достоевским // Язык и литература в поликультурном пространстве. – Бирск, 2005.- с. 341 -345.
5. Гумерова О.Ф., Морозкина Е.А. Художественная трактовка проблемы суицида в романах Т.Драйзера // Язык и литература в поликультурном пространстве. – Бирск, 2006. – с. 278 –280.
6. Гумерова О.Ф. Проблема гения в романе Т.Драйзера «Гений» // Современные гуманитарные исследования. – Москва, 2007, № 4 – с. 105 -107.
7. Гумерова О.Ф. Проблема преступной личности в творческой и философской системе Теодора Драйзера // Актуальные проблемы современной науки. – Москва, 2007, № 5 – с. 25-27.
8. Гумерова О.Ф. Образ преступника в романе Т.Драйзера «Сестра Керри» // Вопросы филологических наук. – Москва, 2007, № 5 – с. 30-31.
9. Гумерова О.Ф. Проблема религии в романе Теодора Драйзера «Сестра Керри» // Вопросы гуманитарных наук. – Москва, 2007, № 5 – с. 99-101.
10. Гумерова О.Ф., Морозкина Е.А. Психологический и социальный аспекты проблемы суицида в творчестве Теодора Драйзера // Вестник Башкирского университета. – 2007, № 3 – с. 51-54.
11. Засурский Я. Н. Американская литература XX века. Некоторые аспекты литературного процесса. М., 1966.
12. Затонский Д. В. Искусство романа и XX век. — М.: Художественная литература, 1973. — 534 с.
13. Мендельсон М. О. Современный американский роман. М., 1964.
14. История американской литературы / Под ред. Н. И. Самохвалова. М., 1971. Ч. 1.