- доходи у вигляді регулярних послідовних страхових виплат (ануїтетів), отримані за договорами страхування життя, включати до складу валових доходів страхувальника лише протягом перших п'яти років їхнього одержання. При цьому, з метою запобігання подвійного оподатковування, розмір доходів у вигляді регулярних послідовних страхових виплат (ануїтетів) у кожному році протягом зазначеного періоду в межах отриманої у відповідному році страхової виплати зменшується на величину, що розраховується шляхом розподілу суми сплачених по таких договорах страхових внесків, з яких був утриманий податок у момент їх сплати, на п'ять або на кількість років виплати ануїтету, якщо термін виплати ануїтету менше п'яти років.
Державний нагляд за страхуванням життя повинен бути спрямований на посилення якості виконання функцій щодо запобігання банкрутства страховиків, порушення ними зобов'язань перед страхувальниками, здійснення "псевдострахування" з метою відмивання коштів, виплати керівникам і іншим відповідальним особам підприємств, установ і організацій, незаконних комісійних винагород.
Подальше підвищення ефективності державного регулювання страхування можливо шляхом:
· визначення критеріїв віднесення операцій до сумнівним і незвичним;
· встановлення порядку і вимог до операцій по перестрахуванню договорів страхування життя в страховика (перестраховика) - нерезидента;
· встановлення порядку використання коштів резервів по страхуванню життя для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників;
· встановлення порядку, умов видачі і розміри кредитів, що надаються страхувальникам по страхуванню життя і порядок формування резерву страховиків по страхуванню життя для покриття можливих втрат;
· встановлення вимоги до осіб, що бажають займатися актуарними розрахунками по страхуванню життя;
· встановлення порядку й умов персоніфікованого (індивідуального) обліку страховиками договорів страхування життя.
З огляду на недостатню капіталізацію страховиків, з огляду на тенденції світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову надійність і стабільність страховиків України шляхом:
- стимулювання внесення інвестицій у діючі страхові компанії по страхуванню життя, а також забезпечення умов створення нових зі статутним фондом, сформованим у грошовій формі, не менше 1,5 млн. євро;
- прийняття методики формування і розміщення резервів по страхуванню життя, обсягів страхових зобов'язань у залежності від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя;
- встановлення порядку надання індивідуальних ліцензій страховикам по страхуванню життя щодо використання вільноконвертованої валюти при оплаті страхових платежів (до моменту зниження рівня інфляції менше, ніж 10 відсотків), інвестування сформованої в порядку, передбаченому законодавством України, частини математичних резервів у вільно конвертованій валюті за межі України, при цьому передбачити можливість надання такої ліцензії на певний строк у розмірі, що не буде перевищувати зазначеної частини математичних резервів страховика, з декларуванням результатів інвестиційної діяльності щоквартально;
- встановлення норм забезпечення правонаступництва відносно укладених договорів страхування життя під час реорганізації страховика (злиття, приєднання, розподіл, виділення, перетворення), у т.ч. при відсутності в страховика фінансової можливості збільшення статутного фонду, згідно вимог Закону України "Про страхування".
- емісії державних цінних паперів довгострокового періоду обертання і високим ступенем ліквідності;
- забезпечення ринку корпоративних облігацій і цінних паперів підприємств із високим кредитним рейтингом;
- участі страховиків по страхуванню життя в довгострокових інвестиційних програмах у найбільш привабливі сфери економіки [4, 134].
Розвиток страхування життя сильно обмежує недовіра населення до страхових компаній. Завданням професійних учасників страхового ринку і державних органів є відновлення довіри до страхування життя шляхом:
- погашення заборгованості по договорах страхування життя, укладених з установами Укрдержстраху;
- інформування населення через засоби масової інформації про стан ринку страхування життя, рівень державного нагляду за Страховою діяльністю, показники страхових виплат, у тому числі публікувати думки самих страхувальників, що вже отримали їх;
- розвитку довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних будівельників, а також надання кредитів страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, у межах викупної суми на момент видачі кредиту і під заставу викупної суми. У цьому випадку кредит не може бути виданий раніше, ніж через один рік після вступу у силу договору страхування, і на термін, що перевищує період, що залишився до кінця дії договору страхування;
- створення умов для розвитку ринку посередницьких послуг по страхуванню життя, у т.ч. системи мережевих продаж. Із загального потоку інформації люди схильні запам'ятовувати і виділяти особисту, а інформація від ЗМІ відходить на другий план, тому рівень кваліфікації страхових посередників має величезне значення.
- установлення рейтингової оцінки страховиків по страхуванню життя;
- видання методичних посібників, друкованих і відео матеріалів для школярів, студентів і працюючого населення в доступній формі;
- використання мережі Інтернет для організації консультацій і довідкового матеріалу.
Висновки
Страхування життя в Україні, має досить незначну частку в отриманих страхових преміях, у 1999 році вона складала 0,65%, в 2000 – 0,47%, в 2001 – 0,52%, а на перше півріччя 2002 року – 0,57%. Зниження долі у 2000 році у порівнянні з 1999 роком обумовлено більшими темпами зростання отриманих страхових премій в інших видах страхування, особливо майнового, але у останній час доля страхування життя поступово зростає.
Слід зазначити, що у світі страхування життя є найбільш поширеним видом страхування, так у 2001 році з 2 324 025 млн. дол. отриманих страхових премій, на страхування життя припадає 1 412 357 млн., тобто 60,77%. Доля страхових премій отриманих в Україні з страхування життя у світових преміях отриманих з цього виду страхування складає лише 0,0002%.
Інша ситуація, склалася зі страховими виплатами - за цим показником страхування життя займає більш вагому позицію. У 1999 році доля страхових виплат зі страхування життя складала 1,94%, в 2000 – 2,26%, і лише з 2001 року вона почала знижуватись, на перше півріччя 2002 року вона склала 0,66%.
Рівень страхових виплат в страхуванні життя також постійно зменшується, причиною тому є особливість цього виду страхування, великі строки дії договорів, та невеликий обсяг отриманих страхових премій з цього виду страхування у 90-х роках.
Станом на 01.07.2002 зареєстровано 19 страхових компаній, які займаються страхуванням життя (всього в Україні 328 страхових компаній). Активи 8 найбільш активно працюючих з них складають 32 123,10 тис. грн., в той же час сукупні активи страхових компаній України склали 2 708 758,77 тис. грн.
Обсяг статутних капіталів страховиків постійно зростає, та на перше півріччя 2002 року складав 1253,5 млн. грн., на цей же час у вісімки страхових компаній з життя він становив 31,6 млн. грн.
Доля резервів зі страхування життя у сукупних резервах у першому півріччі 2002 року складала 1,95%. Видно, що у 2001 році страхові резерви із страхування життя по зрівнянню з 2000 роком зменшилися майже на чверть, але вже у першому півріччі 2002 року вони складали майже 24,4 млн. грн.
Саме держава перш за все повинна бути зацікавленою в розвитку страхування життя. По-перше, тому що страхування життя є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів, яких так бракує для підйому вітчизняної економіки. По-друге, тому що страхові компанії із страхування життя доповнюють систему захисту та підтримки рівня життя громадян за рахунок самих громадян, і, таким чином, тягар соціального забезпечення населення перерозподіляється між державою та ринком страхування. По-третє, значущим фактором ролі держави щодо розвитку страхування життя є створення нових робочих місць, бо страхування життя є однією договорів страхування укладаються лише при наявності страхового посередника, який проводить з клієнтом персональну і довготривалу роботу, за що отримує від страхової компанії комісійну винагороду.
Страхування життя є одним з найважливіших видів соціального захисту, а також таким джерелом інвестування в економіку країни, що і фахівцям важко оцінити його кількісні або грошові вирази, – не викликає ніякого сумніву. Справа в іншому – яким чином та що необхідно зробити для того, щоб цей механізм запрацював? Щоб кошти, які знаходяться у населення почали працювати та приносити користь їх власникам, з однієї сторони, та знаходили ефективне вкладення в реальний сектор економіки, з іншої? Як повернути довіру населення до страхування? Як зробити, щоб громадянин був готовий вкладати свої збереження в купівлю полісу страхування життя і усвідомлював, що це не є даремне витрачання коштів, а насамперед – їх ефективне вкладення? І таких питань більше, аніж відповідей. Які причини затримки розвитку страхування життя в Україні?
Тривала економічна криза в Україні призвела до різкого падіння рівня життя більшості населення. У людей практично немає вільних коштів для того, щоб скористатися послугами страхових компаній, які здійснюють страхування життя. Наші багатші співвітчизники через недосконалість законодавчої бази страхування надають перевагу зарубіжним страховикам. Тому в Україні страхування життя становить лише 0,66 % страхового ринку. Крім того, потрібно відновити довіру до страхової галузі як інституту соціально-економічного захисту, інформуючи населення про стан страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю, проводити роз’яснювальну роботу про необхідність і економічну доцільність страхування.