Звичайно концепцію розподілу влади зв’язують з іменем англійського вченого Аж. Лобка і французького мислителя М. –Л. Монтеск’є, який в праці “Про дух законів” виклав результати довгого вивчення політико-правових вчень і установ декількох держав, і прийшов до висновку, що свобода можлива при любій формі правління, якщо в державі панує право, гарантоване від порушень законності шляхом розподілу влади на законодавчу, виконавчу, судову, які взаємно здержують одна одну. Цілями даної теорії являлось створення безпеки громадянина від зловживання владою, захист прав людини від посягання на них держави. Розділ влади оснований на ідеї її ослаблення влади для того, щоб остання не посягала на індивідуальні і суспільні свободи. З цією ціллю її потрібно розчленувати таким чином, щоб одна частина (гілка) обмежувала іншу і в результаті сукупна влада була б обмежена і строго розподілена. Українській державності принцип розподілу влади на протязі всієї історії був чужий, це, можливо було зумовлено невеликому і недостатньому розвитку самої української державності.
Конституція України закріпила ясно нову організацію державної влади, сприйнявши загальновизнаний принцип її поділу на законодавчу, виконавчу, судову. При чому треба зазначити , що у питаннях державотворення український народ має певні пріоритети. Зокрема принцип поділу влади було закріплено ще в Конституції Пилипа Орлика 1710 року. У зв’язку з цим потребує уточнення правило і твердження, що український народ США у 1787 році першим створив систему поділу влади і дотримується її майже понад 2000 років.
Створюючи перший уряд, американці прагнули того, щоб він міг захистити їх, але не був би настільки сильним, щоб вони зазнавали від нього утисків. Це й стосувалося і інших гілок влади, зокрема судової.
Законодавство України не дає можливості вплинути на судову гілку влади (навіть якщо її рішення не ґрунтуються на законі). Так, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України “Про судоустрій” суддя не зобов’язаний надавати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ, які знаходяться в його провадженні, а також давати будь-кому для ознайомлення, інакше як у випадку, встановленому законом. Тому, на нашу думку, судова гілка влади є найбільш самостійною.
Адміністративно-командна система радянської України, яка ґрунтувалася на монополії однієї партії, не визнавала концепцію поділу влади. Лише декларація “Про державний суверенітет України” від 16 липня 1990 року вперше передбачила поділ влади на виконавчу, законодавчу і судову.
Проте доводиться констатувати, що принцип поділу влади, а також система стримувань і противаг між гілками влади не мають достатньо відпрацьованого (навіть з урахуванням конституційної реформи) механізму її реалізації. Через це відбувається ситуація, коли кожна гілка влади намагається перебрати на себе більше влади і часто тлумачить вказане конституційне положення як механічний поділ влади, “роздачу влади” різним державним інституціям порівну чи у певній частині, що призводить до з’ясування відносин між гілками влади, що ми маємо змогу наблюдати на сьогоднішній день.
Директор Інституту держави і права НАН України ім. В.М. Корецького, академік НАН України Ю.С. Шемшушенко свого часу правильно зазначав, що ми не маємо науково обґрунтованої та цілісної системи влади, яка би враховувала сьогоденні конкретні умови і історичні традиції нашої державності. Механічне поєднання елементів колишньої адміністративно-командної системи влади і не завжди критично запозиченого досвіду не завжди, як показує нам практика нашого життя , видається вдалим. Тому доводиться констатувати кризу майже всіх гілок влади. При конструюванні моделі влади без достатнього осмислення застосовуються деякі теоретичні концепції. Йдеться, зокрема, про у цілому правильну концепцію поділу влади, яка передбачає два моменти: поділ влади і взаємодію її гілок.
Вирішуючи про поділ влади в Україні, необхідно не механічно, а з урахуванням історичних і національних традицій та особливостей використовувати досвід зарубіжних країн й новітні погляди на теорію поділу влади. Нині, чиста теоретична модель поділу влади не існує в жодній із сучасних систем. Така модель, де кожна з них (гілок державної влади) відокремлена від інших, не лише неприйнятна, але й небажана. За демократичного режиму має бути рівновага між владою більшості та фундаментальними цінностями. Ця рівноваг неможлива, якщо кожна з гілок влади діє відокремлено, без взаємодії з іншими гілками, а також без взаємного урівноваження сили і нагляду. Така ситуація в кінцевому етапі може призвести до зосередження сили і влади в одних руках ( в руках однієї з гілок влади.)
Виходячи з вище зазначеного, необхідно розвивати і вдосконалювати існуючі форми взаємодії і взаємоконтролю між законодавчою, виконавчою і судовою гілкою влади.
1) Агабеков Г.Б. Концепция разделения властей: теория и современность.( Научно-теоретический обзор). – М.: Арена, 1993.
2) Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні. // Право України. –2002, № 5.
3) Ведяхина К.В. Разделение властей как принцип российского права. // Право и политика. – 2002. - №5.
4) Ворошилов Н. Критический обзор учений о разделении властей. – Киев. – 2002. – 345 с.
5) Гессен В.М. Теория правового государства. – М.: Арена. – 1998.
6) Дзьобань О.П.Теоретичні основи поділу та взаємодії влади (історико-філософський аспект // Бюллетень Міністерства юстиції України. - 2004 - № 11.
7) Зарубинский Е.А. Конспект лекций по теории государства и права. М., 1985. – 182 с.
8) Коваленко А. Чим вимірюється ефективність влади? // Віче.- 2001. - №1.-С.93.
9) Ковачев Д.А. Конституционній принцип: его понятие, реальность и фиктивность // Журнал российского права. – 1997. - №9.
10) Козлихин И.О. Идея правового государства. История и современность // Журнал российского права. – 1997. - №4.
11) Лазарев Б.М., Давитнидзе И.А. Общая теория государства и права. М., 1992. – 498 с.
12) Монтескье Ш. Избранные произведения. – Мысль., 1985.
13) Нерсесянц В.С. История идей правовой государственности. – М.:Прогресс, 1993.
14) Павло Волвенко. Акти тлумачення (рішення і висновки) конституційного Суду України в механізмі правового регулювання з погляду теорії поділу влади // Конституційне право.- грудень 2005. – №12.- С. 136- 140.
15) Пилипенко А.Н. Конститууционная регламентация статуса исполнительной власти в зарубежных странах //Журнал российского права. – 1997. - №11.
16) Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 1995г.- 228с.
17) Тиунова Л.Б. Разделение властей в российской федерации: Конституционная модель //Правоведение. 1996. - № 4. С. 44-45.
18) Чичерин Б.Н. Политические и социальные идеалы : власть и право: из истории русской правовой мысли. – М.: Политиздат. – 1990. – 298 С.
19) Шаповал В. Ідея поділу влад у конституційній теорії і практиці в Україні (історико-правовий аспект) // Вісник Академії правових наук України. - 1994. - №2. – С. 29-37.