Працівники Пенсійного фонду перевірять бухгалтерські документи про нарахований заробіток та інші виплати, нарахування страхових внесків, платіжні доручення про перерахування сум страхових внесків на рахунок Пенсійного фонду, документи, що пов’язані із сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме операцій з купівлі-продажу валют, продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, відчуження легкових автомобілів, купівлі-продажу нерухомого майна, послуг стільникового рухомого зв’язку, інші розрахункові документи [12].
Наведені вище приклади конкретизації переліку документів, які надаються контролюючим органам, заслуговують на позитивну оцінку в частині дотримання вимог щодо змісту нормативного акта в системі вимог юридичної техніки [1, с. 786] та вимагають закріплення на більш високому ієрархічному рівні нормативно-правового регулювання – з одного боку, і потребують уніфікації з урахуванням різновидів контролю – з іншого.
Право контролюючих органів вимагати надання пояснень, довідок забезпечується зустрічним обов’язком господарських структур і закріплено Законом № 877. Надання таких пояснень є необхідним у зв’язку з можливістю настання юридично-значущих наслідків – виявленням окремих ознак правопорушення. З іншого боку, такі документи як пояснення та довідки, є самостійним джерелами доказів в адміністративному розслідуванні.
Посадові особи Держцінінспекції наділені правом одержувати письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін, документи (їх копії) про рівень та економічну обґрунтованість цін на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо [10].
Вони разом із податковими органами наділені правом одержувати у платників податків пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації їх повноважень. Останні також мають право одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду — про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб’єктів підприємницької діяльності [13].
Відповідно до “Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції” [11], у разі потреби комісія з перевірки отримує належним чином завірені копії документів (витяги з документів), довідки, а також письмові пояснення, завірені підписом керівника, його заступника або керівників відповідних служб об’єкта перевірки; усні пояснення службових чи посадових осіб об’єкта перевірки, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі, який за змістом схожий з протоколом про адміністративні правопорушення, але не містить даних про квавліфікацію дій та застосування примусу.
Відповідно до положень ГК забороняється вимагати від суб’єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням встановленого законом порядку.
Відвідування й огляд виробничих приміщень Законом № 877 не передбачені, але право та процедури їх проведення закріплені в інших нормативно-правових актах. Втім, такі процедури є необхідною умовою здійснення перевірки (саме це визначає такий вид перевірки як виїзна), а з іншого боку – метою проведення окремих перевірок є огляд виробничих приміщень (наприклад перевірки дотримання правил пожежної безпеки, санітарно-епідеміологічних норм тощо). Так, Держспоживстандарту надано право безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення [14]. Представники АМК мають право на безперешкодний доступ до місць зберігання інформації, у тому числі й до комп’ютерів об’єкта перевірки, магнітних носіїв тощо [11]. Держцінінспекція має право обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб’єктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг [9]. Зазначені повноваження можуть бути реалізовані контролючими органами з урахуванням встановленого режиму роботи підконтрольних субєктів, за виключенням державних інспекторів із пожежного нагляду, які у будь-який час у присутності власника чи його представника можуть проводити пожежно-технічні обстеження [4]; при здійсненні перевірок огляду підлягають територія об’єкта, будинки, споруди, установки та обладнання, у тому числі й ті, що знаходяться у стадії будівництва, продукція, що виробляється або реалізується, стан під’їзних шляхів, забезпеченість і технічний стан пожежної техніки, наявність і працездатність автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації, засобів зв’язку, стан і надійність функціонування зовнішнього і внутрішнього протипожежного водопостачання.
Крім того, окремі органи державного контролю наділені правом вимагати проведення відповідних перевірок від підконтрольних осіб. Наприклад, Держпожбезпеки має право вимагати проведення контрольних випробувань на пожежну безпеку приладів, обладнання та іншої продукції, речовин і матеріалів, аналізу пожежної небезпеки робочих місць і навколишнього середовища, проведення незалежної експертизи з оцінки стану пожежної безпеки будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об’єктів, приладів, обладнання та іншої продукції [11]. Головні державні санітарні лікарі мають право вимагати проведення позачергових медичних оглядів [1].
Органи ДПС уповноважені вимагати від керівників суб’єктів господарювання, що перевіряються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, а у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій – звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій [13].
Проведення експертизи. З метою забезпечення якісного проведення перевірок представникам контролюючих структур (Держспоживстандарт, Держцінінспекція, Держпожбезпеки) надано право залучати сторонніх спеціалістів та технічні засоби (Держспоживстандарт). Метою їх залучення є отримання висновку кваліфікованого спеціаліста з того чи іншого питання на місці проведення перевірки. Так, органи Держспоживстандарту перевіряючи якість продукції та додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції мають право відбирати у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці. У разі необхідності проводиться незалежна експертиза у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт [4]. Відповідно до ст. 16 Закону №877 витрати, пов’язані з відбором, доставкою та проведенням експертизи зразків продукції, фінансуються за рахунок органу державного контролю. Проте, окремі нормативні акти [2; 152] на сьогодні дозволяють органам Держспоживстандарту (п.3 ч.1 ст.6 Декрету № 30) та Санепідемслужби (п. “ї” ч. 1 ст. 41 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”) покладати зазначені витрати на суб’єктів господарювання. Таке становище є неприпустимим, адже “…гробить і контроль узагалі, і державний підхід до контролю, породжуючи натомість корупцію” [10 с. 15]. Необхідним також є закріплення за органами державного контролю обов’язку по відшкодуванню вартості зразків, які були пошкоджені, знищені або втратили свої споживчі властивості внаслідок проведення експертизи [5, с. 15].Процедури такого відбору регламентовані положеннями Закону № 877. Так, відбір зразків продукції здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного контролю. У ньому зазначається кількість зразків для кожного виду або типу продукції (не менш як два, один з яких залишається у суб’єкта господарювання), місце проведення експертизи.
Теорія права відзначає мотивувальну частину як обов’язкову складової актів застосування права. Вона включає в себе аналіз доказів, які підтверджують наявність чи відсутність фактичних обставин, їх юридичну кваліфікацію, її підстави, вказівку та офіційне роз’яснення закону та процесуальні норми, якими керувалась особа, яка застосовувала норму. Тобто мотивувальна частина є обґрунтуванням (із посиланням на норми законодавства) прийнятого рішення органами влади. Втім, жодний нормативно-правовий акт не містить форми такого рішення, а в чинному законодавстві визначення матеріально-правових підстав для проведення відбору зразків продукції відсутнє.
Виходячи з теоретичних позицій, відбір зразків продукції можна порівняти з вилученням речей, які є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, що проводиться згідно зі ст. 265 КУпАП [9]. Такий відбірвідповідно до ст. 260 КУпАП проводиться у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу тощо. Таким чином, саме ці обставини повинні відображатись у рішенні про відбір зразків, якому беззаперечно повинен передувати огляд останніх.